ВАКАНСІЇ НА ВАКАЦІЇУРЯД МИКОЛИ АЗАРОВА ЗАЗНАВ ПЕРШИХ ЗМІН. ЧИ БУДУТЬ ВОНИ ОСТАННІМИ, НАРАЗІ НЕВІДОМО
Так склалося, що з настанням літа вже не перший рік у політикумі активізується кадрова тематика. Хтозна, чи то урядовці та народні обранці не хочуть давати співвітчизникам приводу забути про себе. Чи просто спекотна пора року спонукає можновладців до додаткової роботи.
Пригадуєте, як торік уряд Юлії Тимошенко, знекровлений відставками міністрів фінансів, транспорту, закордонних справ та оборони намагався залатати кадрові «дірки» саме влітку? Тоді Кабінету Міністрів зробити це було значно важче, ніж тепер. Адже «недокоаліція», на котру намагалася спиратись у своїй діяльності Юлія Тимошенко, вельми скептично оцінювала будь-які ініціативи з боку уряду.
Тепер кадрові проблеми постали й перед нинішньою коаліцією. Показовим виявився урядовий стоденний термін. Саме упродовж цього часу міністрів не чіпали, даючи їм змогу проявити себе. Але, щойно сто днів минули...
Отже, першими кандидатами на виліт з чинної урядової команди стали віце-прем'єр-міністр Володимир Семиноженко та міністр охорони довкілля Віктор Бойко. Ще минулої п'ятниці з них було знято високі урядові регалії.
Сім разів«відміряй»...
Найцікавіше розглянути відставку Володимира Семиноженка. За його словами, навіть у день відставки він не мав найменшого уявлення, що над ним «згущаються хмари». «Ця інформація стала для мене несподіванкою,— запевняє екс-урядовець.— А для тих, хто голосував за це рішення,— шоком. Ольга Боднар, яка, до речі, запропонувала відправити мене у відставку і не голосувала за свою постанову, більше за всіх здивувалася, коли її пропозицію підтримав парламент. Коли я зараз зустрічаю декого з тих, хто голосував за відставку, багато хто ховає очі».
Також Семиноженко переконаний, що його відставка не вигідна ні Президенту, ні Прем'єр-міністру, а свідчить передовсім про наявність проблем усередині парламентської коаліції.
Таку інформацію категорично спростовує заступник глави Адміністрації Президента Ганна Герман. Їй видається, що в коаліції все гаразд, а будь-які рішення (зокрема кадрові) просто не можуть бути неузгоджені між Януковичем та Азаровим.
Однак ситуація навколо Володимира Семиноженка свідчить про те, що певні нюанси всередині правлячої верхівки таки існують. Передовсім можна говорити про відсторонення політиків, котрі, так би мовити, не «на всі сто» пов'язані з ПР. Екс-віце-прем'єр має значно довший послужний список у владі, ніж більшість чинних регіональних очільників. За часів Леоніда Кучми Семиноженко перебував у фаворі і навіть працював на посаді гуманітарного віце-прем'єра в уряді Анатолія Кінаха. Саме після приходу до першого урядового крісла Віктора Януковича у 2002-му Семиноженка «попросили» з Кабінету Міністрів.
Був у відносинах Володимира Петровича і Партії регіонів ще один показово неприємний момент. Нагадаємо, нинішню партію влади відразу після її створення очолив тодішній керівник Державної податкової адміністрації Микола Азаров. А її другим керівником (як тоді говорили, «проміжним») став саме пан Семиноженко, котрого у 2003 році саме й замінив Віктор Янукович, який активно готувався до президентської кампанії-2004.
Відтоді Семиноженко надовго відійшов від «регіоналів». Наприклад, на парламентських виборах-2006 він був помічений у складі Народного блоку Литвина. Щоправда, аж під завідомо непрохідним 30-м номером.
Нинішнє ж своє нетривале урядування Семиноженко ознаменував скандальною заявою про можливість приєднання України до якогось ефемерного відродженого Союзу з Росією та Білоруссю. А ще — намаганнями скасувати обов'язковий український сурдопереклад для фільмів, що демонструють на вітчизняних телеекранах. Правда, українські субтитри досі так і не скасовано. За інформацією деяких джерел, Семиноженко насправді гальмував цей процес, а його публічні висловлювання були лише антуражем...
Утім, нині важко сказати, котра з причин — істинна. Тим паче що непорозуміння між екс-віце-прем'єром та його «регіональними» покровителями могли перерости у відставку ще й через певні фінансові нюанси. Подейкують, що Семиноженко примудрився замкнути на собі потоки Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабміні. Цей орган уповноважений присвоювати товарам і коштам статус «гуманітарної допомоги» з відповідним звільненням їх від податків.
Ідея екс-віце-прем'єра, буцімто, полягала в тому, щоб завести діяльність комісії на себе та позбавити представників податкової та митниці права вето на її рішення. Буквально за тиждень до відставки Семиноженко провів відповідні зміни через Кабінет Міністрів, отримавши таким чином можливість монопольно визначати, які вантажі можна ввозити в Україну як «гуманітарку», що не сподобалося багатьом «регіоналам».
Проте не можна сказати, що Семиноженка остаточно відсторонили від справ. На підтвердження цього — його призначення на пост керівника Держкомітету з науки, інновації та інформатизації. І хоча цю посаду можна розцінювати як «втішний приз», вона дає підстави припускати: рано чи пізно «регіонали» ще можуть вдатися до послуг Семиноженка. Усе залежатиме від політичної кон'юнктури та тривалості їхнього перебування при владі.
Антилитвинівський наступ?
Власне, кон'юнктура нині така, що представники Партії регіонів відчувають за собою неабияку потужність. Про це свідчить ще одна відставка, проведена того-таки дня, що й відставка Володимира Семиноженка.
Екс-міністра охорони довкілля Віктора Бойка в уряді вважали креатурою блоку Литвина. А ця фракція, нагадаємо, є найменш чисельною з усіх парламентських коаліційних сегментів. У березні, під час формування Кабінету Міністрів, «регіонали» не могли обійтися без підтримки чинного Голови Верховної Ради. Бо «перебіжчиків» з БЮТу та «Нашої України — Народної самооборони» було дуже мало.
Наразі ж, коли кількість цих «перебіжчиків» зростає з кожним сесійним тижнем, послуги Володимира Михайловича нібито вже не так і потрібні. Найбільш дивно, що сам спікер це усвідомив останнім. Адже ще навесні Литвин бадьоро рапортував журналістам про нарощення коаліційної чисельності, роблячи прогнози щодо її подальшого збільшення.
А на останній погоджувальній раді (цього понеділка, вже після відставки Віктора Бойка) Володимир Михайлович чи не вперше з часу свого вступу до коаліції мав стурбований вигляд. Він навіть дозволив собі обуритись через те, що «хтось з-за меж парламенту» дає вказівки не враховувати будь-які опозиційні пропозиції до тих чи інших законопроектів. Чомусь раніше такими «дрібницями» пан Литвин не переймався. Хоча найстійкіші бютівці та «нашоукраїнці» вже два місяці волають про цілковите ігнорування їхніх ініціатив.
Змінив тональність і один із головних спічрайтерів блоку Литвина Олег Зарубінський. Починаючи з березня, він майже в кожному виступі не втрачав нагоди «вколоти» опозицію й особисто Юлію Тимошенко за невдалі торішні газові домовленості. Цього ж тижня його виступ зводився до закликів єднати зусилля задля відродження економіки і побудови сильної держави. Так в Україні говорять або опозиціонери, або ті, хто відчуває неминучість свого потрапляння до їхніх лав...
Виходячи з таких реалій, цілком імовірно, що «хмари можуть згуститися» і над іншими висуванцями блоку Литвина в уряді. Це — міністр праці та соціальної політики Василь Надрага та міністр транспорту і зв'язку Костянтин Єфименко. Особливими успіхами ні один, ні другий похвалитися не можуть.
Більше того, пан Єфименко, котрий до свого нинішнього призначення не мав жодного відношення до транспортної галузі, схоже, ще й досі до пуття не розібрався в усіх її тонкощах. На недавній зустрічі з українськими автомобільними перевізниками міністр буквально вражав відвертим дилетантством. Апогеєм невігластва стало його звернення до поважного женевського гостя, генерального секретаря Міжнародного союзу автотранспорту Мартіна Мармі, як «пане президенте». Усе б нічого, якби у цій міжнародній організації окрім посади генсека не було й посади президента. Однак її обіймає зовсім інша людина — Янош Лацни, котрий на той час у Києві не перебував.
Отже, при бажанні позбутися представників блоку Литвина з Кабінету Міністрів не так уже й складно. Ймовірно, рано чи пізно «регіонали» таки візьмуться за це. А, можливо, й не тільки за це.
Свій до свого по своє
До речі, вакансія у Міністерстві охорони навколишнього природного середовища існувала недовго. Відразу після відставки Віктора Бойка новим міністром було призначено Миколу Злочевського. Його називають близьким до першого віце-прем'єр-міністра Андрія Клюєва.
Злочевський ще з березня працював саме в урядових структурах — очолював Державний комітет матеріального резерву. Однак вочевидь це був не його рівень. Ще один знаковий момент — новий міністр охорони довкілля досі залишається народним депутатом. І коли тиждень тому його призначали на нову перспективну посаду, голосувати за позбавлення депутатських повноважень знову чомусь не стали. Хоча це є прямим порушенням Закону «Про Кабінет Міністрів», на норми якого «регіонали» так любили посилатись у опозиційні часи. Тоді ганьбити сумісників було для них «модно», а нині — зась. Для «своїх» ліпше зробити виняток... Хто зна, як там воно складатиметься у перспективі.
Хто наступний?
Окрім представників блоку Литвина нині не надто комфортно може почуватися ще один віце-прем’єр — Сергій Тігіпко. Передовсім варто зауважити, що він від самого початку був в уряді Миколи Азарова своєрідною «білою вороною». Опинився Сергій Леонідович у Кабміні завдяки високому результату, отриманому під час президентських виборів. Однак його реформаторські починання якось слабо узгоджувалися з фіскальним світоглядом прем'єра Азарова.
Ситуація змінилася мало не кардинально після представлення і ухвалення парламентом у першому читанні проекту нового Податкового кодексу. Цей документ останнім часом критикували всі — від Президента до представників малого й середнього бізнесу, котрі, у разі запровадження запропонованих новацій, постраждають чи не найсильніше — більш фіскального документа годі й шукати!
Попервах Податковий кодекс ототожнювали з усім Кабінетом Міністрів, однак цього тижня з'явилася спроба «навішати усіх собак» на Сергія Тігіпка. Як це було вже не раз, «пробний постріл» зробили вустами лідера Компартії Петра Симоненка. У вівторок саме він озвучив претензії до Сергія Леонідовича і забажав його відставки. Мовляв, коаліція не для того брала відповідальність, щоб такі непрофесіонали, як Тігіпко, паплюжили її (коаліції) добре ім'я.
Мабуть, така заява носить пробний характер. Бо, хоча ніхто з «регіоналів» і не вважав за потрібне заступитися за свого (?) віце-прем'єра, керівник тамтешньої фракції Олександр Єфремов милостиво заявив: «Наразі кадрових ротацій в уряді не планують». Нині відомо лише, що під час проведення так званої урядової години у ВР перед депутатами звітуватиме саме Сергій Тігіпко. І чим може закінчитися цей звіт, не ризикує передбачити ніхто.
Цікаво також, що певну підтримку Тігіпко отримав якраз від представників опозиції. Так, віце-спікер Микола Томенко нагадав, що Податковий кодекс створював не один віце-прем'єр. За усі недоліки документа відповідальність несе, як мінімум, економічний блок уряду, а як максимум — увесь Кабінет Міністрів.
До того ж маємо цікаву ситуацію, коли народні депутати від коаліції спершу голосують за ухвалення недосконалого документа в першому читанні, а потім гаряче вимагають покарати винних. Після голосування відповідальність переносять вже й на самих народних обранців. Але хто про це думає, коли обрана чергова жертва...
Власне, цілком імовірно, що поки до відставок справа й не дійде. Адже окрім Сергія Тігіпка теоретично «піти» хочуть ще низку урядовців. А між бажаним і дійсним зберігається певна різниця навіть у стінах вітчизняного парламенту.
Так, цими днями опозиція почала вимагати відставки голови СБУ Валерія Хорошковського та міністра палива й енергетики Юрія Бойка. Але ця ініціатива не знайшла підтримки депутатів.
Тут доречно нагадати, що в опозиції вже давно намітилися «теплі» стосунки з нинішнім керівником Служби безпеки. Після рішення ж Стокгольмського суду стосовно газу «РосУкрЕнерго» та арешту колишнього керівника Держмитслужби Анатолія Макаренка вони досягли точки кипіння. Втім, для відставки цього виявилося замало.
А от щодо Володимира Сівковича, то тут можливі варіанти. Адже проект про його потенційне усунення зареєстрував Святослав Олійник. Попри свою бютівську «прописку», цей представник «групи Андрія Портнова» вже кілька місяців тяжіє до «регіоналів». Отже, доля колишнього голови комісії з розслідування отруєння Віктора Ющенка пана Сівковича може опинитися під питанням.
Тут також можна пригадати, що у ВР є ще й проект постанови депутатів від опозиції про звільнення з посади міністра економіки Василя Цушка.
Президент Віктор Янукович не задоволений і роботою міністра оборони Михайла Єжеля.
На момент верстки номера не було відомо, чим для очільника оборонного відомства закінчилось позапланове засідання РНБО, присвячене стану справ у Збройних Силах України.
До речі, міністра-силовика на затвердження (як, власне, й на звільнення) пропонує саме глава держави. Відтак експерти припускають, що найближчим часом оборонне відомство може знову очолити генерал Олександр Кузьмук.
Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:
назад »»»