ПРЕМ’ЄРСЬКИЙ ДІАЛОГ
У Москві 28 червня 2010 року відбулася зустріч прем’єр-міністра Володимира Путіна та глави українського уряду Миколи Азарова. Виконавча влада обох держав наполегливо працює над реалізацією амбітних планів активізації всіх напрямів двосторонньої українсько-російської співпраці. Однак у відносинах Києва та Москви залишаються розбіжності. Передовсім вони стосуються обережного ставлення України до послідовних закликів Росії взяти участь у розбудові Митного союзу. Проте фактична відмова від повної участі у цьому проекті Білорусі ставить його реалізацію під сумнів. Тим більше, що для України, яка вже є членом Світової організації торгівлі, участь у Митному союзі з державами, котрі не є учасниками цієї глобальної торговельної організації, неможлива.
Це, звичайно, не виключає можливості розвитку українсько-російських проектів у різних сферах промисловості. Пріоритетні напрями співпраці пов’язані з відносно високотехнологічними секторами української економіки. Крім того, Україна розглядає Росію як важливого кредитора, що дає змогу займати більш жорстку позицію на переговорах із Міжнародним валютним фондом. В Україні тривають гострі внутрішньополітичні дискусії з приводу гуманітарних аспектів відносин із РФ. Опозиція також піддає критиці низку економічних проектів, пов’язаних із інвестиційною активністю російського капіталу в процесі приватизації стратегічних українських підприємств.
Ще одним приводом для критики російського вектора політики української влади з боку опозиції є військово-політичні аспекти співпраці, пов’язані з базуванням у Криму російського Чорноморського флоту. Зокрема, українська сторона пропонує росіянам узяти активнішу участь у модернізації міської інфраструктури Севастополя.
Проте головною інтригою прем’єрських перемовин була доля газу, який, за рішенням Стокгольмського арбітражу, треба повернути «РосУкрЕнерго». На порядку денному було й питання можливості обміну активами «Газпрому» та «Нафтогазу України». Після недавнього російсько-білоруського газового конфлікту зрозуміло, що термінове вилучення майже 11 млрд кубометрів газу з українських сховищ і передача їх «РосУкрЕнерго», в якому «Газпрому» належить половина акцій, означатиме технологічний зрив транзиту газу до Європи та підготовки України до зимового періоду.
Поки що незрозуміло, який вихід із цієї ситуації знайдуть уряди України та РФ. Так само невизначено, чи створюватимуть сторони за участі Євросоюзу газотранспортний консорціум.
Оскільки Росія та ЄС не мають наміру відмовлятися від проекту побудови нового газопроводу «Південний потік», під сумнівом доцільність масштабних інвестицій у модернізацію української газотранспортної системи. «Газпром» хоче отримати «набір» різних газогонів, аби диктувати ціну транзиту. Тому цей концерн не збирається давати Україні на десятиліття гарантій обсягів газу, які транспортуватимуть українськими газопроводами.
Отже, знадобиться чимало двосторонніх переговорів, аби погодити конкретні суперечності та налагодити взаємовигідне українсько-російське співробітництво. Головне, що влада двох держав демонструє політичну волю зробити максимум можливого, аби двосторонні відносини сприяли обопільній модернізації та включенню України й Росії як рівноправних партнерів до Великої Європи.
також у паперовій версії читайте:
- НІМЕЧЧИНА: НОВИЙ ПРЕЗИДЕНТ
- ФОРМАЛІЗАЦІЯ БАГАТОПОЛЮСНОГО СВІТУ
- КИРГИЗИ ПРОВЕЛИ РЕФЕРЕНДУМ
назад »»»