СТО ДНІВ ПОЗАДУ. ДАЛІ БУДЕ?
Перші сто днів нової влади — це особливий час, протягом якого вона переживає період становлення. Як вона це робить, багато в чому характеризує природу самої влади. Вона, ознайомившись зі станом справ, окреслює плани на майбутнє. У цей період визначається ставлення до влади населення, бізнесу та закордонних партнерів.
Зміна керівної еліти України внаслідок цьогорічних президентських виборів призвела до низки суттєвих, почасти радикальних політичних зрушень, насамперед у системі врядування та зовнішньополітичних орієнтирів, тоді як економічна була багато в чому традиційна, констатують експерти Центру Разумкова. Впродовж ста днів влада швидко ухвалювала довгострокові рішення. Проте до цього часу пояснення таких рішень у системі врядування та зовнішньополітичних орієнтирів для суспільства є недостатніми. До того ж невідомо, чи існують якісь дослідження їхніх наслідків у середньо- і довгостроковому плані. Значна кількість рішень має відкритий характер, тобто потребує подальших кроків для повноцінного вирішення відповідних проблем. До цього часу уряд уникав соціально непопулярних рішень.
Швидкі дії нової влади у ключових сферах життєдіяльності суспільства суперечливо сприймаються громадськістю, опозиційними політиками й політичними силами. Ці дії відбуваються в державі, де тривала політична криза (значний внесок до якої зробила нинішня влада) неабияк підірвала її спроможність як інституту публічної влади. Часто нова влада аргументує свої дії тим, що змушена ухвалювати рішення у ситуації, коли економіка та фінанси країни виснажені кризою. Це додає ще більшої непевності щодо поточної оцінки громадськістю як дій влади, так і власного майбутнього.
Скромність прикрашає
Перші сто днів своєї діяльності уряд відзначав скромніше і тихіше, ніж сто днів президентської. Це, мабуть, не тому, що новий уряд менше працював, ніж новий очільник держави. Просто це уряд Президента, як свого часу характеризував його прем'єр Микола Азаров. Часи, коли Президент і уряд були противниками, відійшли у минуле. Президент і уряд більше, ніж союзники. А влада загалом єдина і монолітна. Що, до речі, підняло її авторитет в очах багатьох громадян, які констатують: нарешті в Україні з'явилась влада, і формує високі її рейтинги. Тим більше, що інших, наочно промовистих, однозначних результатів для оцінювання не так багато.
Щоправда, є російсько-українська домовленість про зниження ціни на газ. Одначе її ефект було компенсовано російсько-українською угодою щодо Чорноморського флоту. Є офіційно заявлена пріоритетність євроінтеграції, але це було врівноважено відмовою від євроатлантичної інтеграції. Ще є чимало багатообіцяючих реформаторських планів і намірів. Власне, те, як їх виконуватимуть, стане головною базою для оцінок наступних дій уряду і Президента. Ще не цього року, але наступного.
Точно не відомо, якими будуть результати непопулярних реформ і оцінки подальших дій влади. Так що анонсоване рішення про проведення наприкінці нинішнього жовтня, а не наступного березня першого громадського іспиту нової влади (місцеві вибори якраз таким іспитом і будуть) є зрозумілим з точки зору інтересів влади і неприйнятним з погляду опозиції.
31 жовтня як дату проведення місцевих виборів підтримав Президент України, який вважає, що з цим не варто затягувати. Бо депутати місцевих рад нині не працюють, а сидять на валізах, адже термін їхніх повноважень закінчився. Взагалі зазвичай всі вибори проводили восени, коли вже зібрано врожай. Сергій Льовочкін, керівник президентської Адміністрації, додає, що 31 жовтня — останній конституційний термін, коли цьогоріч можуть проводити місцеві вибори.
На початку 2011-го місцеві вибори владі, можливо, довелось би проводити, даючи пояснення з приводу не зовсім теплих батарей і зовсім не популярних реформ. Перші їхні результати опозиціонери якраз очікують у лютому-березні. Підстав до такого прогнозу додають урядові плани щодо формування нового бюджету на новій податковій базі. А парламентська активність на податковій ниві дає підстави припускати, що саме так і буде. У липні країна матиме нові кодекси — Бюджетний і Податковий.
Податкова поразка
Нещодавно нардепи оцінювали два варіанти податкового реформування — опозиційний і урядовий. Результати розгляду виявились очікуваними: у першому читанні проект, унесений опозиціонером Миколою Катеринчуком, провалили. За його підтримку проголосували 164 депутати, не голосували Партія регіонів і КПУ, а з блоку Литвина «за» лише один нардеп. Опозиція коаліції відповіла тим же. Щоправда, відсутність опозиційної підтримки на результаті не позначилася.
Верховна Рада ухвалила у першому читанні проект Податкового кодексу, внесений на розгляд Кабміном. За це рішення проголосувало 247 коаліціянтів. Хоч серед тих, хто підтримав законопроект, вистачало й таких, хто не в захваті від нового варіанта Податкового кодексу. І з огляду на зафіксовані прогалини навіть спробував показати розробникам документа в особі міністра фінансів «жовту картку». А ще була висловлена налаштованість доопрацювати проект, якщо урядовців удасться переконати.
Свій законопроект «нашоукраїнець» Микола Катеринчук зареєстрував у Верховній Раді ще позаторік. За цей час парламент двічі встиг його провалити. Однією з основних переваг свого проекту нардеп вважає те, що в його розробці було застосовано нові підходи в оподаткуванні. Документ створено підприємцями, бухгалтерами, аудиторами, науковцями, філософією радянської каральної фіскальної політики там і не пахне. Для тих, хто працює на єдиному податку, пропонується збільшити граничну межу виручки до мільйона гривень, врегулювати питання з пенсійними внесками, їх вноситимуть до суми єдиного податку. Пропонується також зменшити податкове навантаження на підприємства до 15%, спростити систему звітності для всіх платників податків.
Утім, аргументи та пропозиції опозиціонера не переконали парламентську більшість. Хоча її представники погоджуються, що законопроект — ґрунтовний, професійний. Проте більшість має бути послідовною і підтримувати урядовий проект. Тим паче, що багато в чому документи збігаються. Найкращий варіант — доповнити один іншим.
Інша точка зору
Урядовий кодекс дасть змогу збалансувати інтереси держави і бізнесу, запевняють чиновники. Коли зменшити податки, уряд розраховує, що в економіку прийдуть інвестиції, створюватимуться нові підприємства, виникатимуть нові робочі місця.
Опозиціонери дотримуються іншої точки зору і наголошують, що замість скасованих десяти податків з'явилися нові неприємні для платників новації. Чимало з них не на часі, зокрема податок на доходи від депозитів. Від нього буде більше шкоди, ніж користі. Банківська система суттєво постраждала від світової фінансово-економічної кризи, відбувся значний відплив депозитів із фінустанов. Довіра людей до них похитнулася. Тож запроваджувати такий податок зарано.
Із цим погоджуються банкіри і фахівці НБУ. Спочатку варто провести амністію капіталів, тобто дати можливість усім офіційно внести кошти на банківські рахунки, навести порядок у системі оподаткування і тоді братися за оподаткування депозитів. Треба інакше побудувати податкову систему, а не шукати джерела, які дадуть миттєвий ефект. Адже у перспективі з депозитних рахунків почнуть «тікати» гроші.
Чи не найбільший недолік урядового проекту, на думку опозиціонерів,— збільшення податкового тиску на дрібних підприємців. Найбільше виграють від його ухвалення великі підприємства, «акули» українського бізнесу, бо податок на їхній прибуток зменшується з 25 до 20%, а потім до 17%. Передбачаються й податкові інвестиційні кредити. Проект фактично створює приховані офшорні зони на території України і є каральним для малого бізнесу. Але ж економіка держави тримається на великих підприємствах, зауважують коаліціянти, малий бізнес не є бюджетоутворювальним в Україні.
Спрощена система залишається. Щоправда, єдиноподатківцям доведеться на загальних підставах сплачувати в соціальні фонди. Натомість гарна новина, кажуть урядовці, для фізичних осіб, доходи яких не перевищують 300 тис грн на рік, для юросіб — 100 тис., оголошуються податкові канікули. Ті канікули — фікція, обурюється опозиція. На них піти буде нікому, бо юросіб, у яких місячний оборот тисяча доларів, немає.
Фізичним особам буде несолодко, доведеться сплачувати у соціальні фонди додатково 400 грн щомісяця. Податкове навантаження для них збільшиться у два-три рази, малий бізнес піде у «тінь».
Чимало нарікань викликає обмеження доступу до спрощеної системи оподаткування для людей багатьох професій, зокрема бухгалтерів, які надають консультації, підприємців-ювелірів, продавців товарів через Інтернет.
Аби бюджет наповнювався живими грішми, податківцям додали влади, заявляють опозиціонери. На свій розсуд інспектори можуть вирішувати, коли вдаватися до перевірок, і приходити до підприємця додому, якщо житло зареєстроване як юридична адреса. А ще податківці можуть допитувати будь-якого платника податків.
Урядовці відповідають, що це не тиск, а європейський досвід. Коли всі податки сплачують справно, проблем не буде. В Італії, приміром, діє презумпція винуватості для будь-якого платника податків. У світі немає однакових податкових систем. Німці платять 52% податків, та краще за всіх у Європі проходять через економічну кризу. А в Японії лише два податки, але сім трильйонів доларів зовнішнього боргу.
Разом легше й кодекс зробити
Експерти зауважують, що над Податковим кодексом не завадило б попрацювати і залучити до цього процесу не лише чиновників, а й незалежних фахівців, вітчизняних підприємців, до думки яких, виявляється, не дуже дослухалися. Підприємці схвально оцінюють появу Податкового кодексу, адже він визначатиме довгострокові правила поведінки бізнесу у відносинах із владою. Проте нарікають, що влада не спромоглась обговорити його проект із представниками українського бізнесу.
За оцінками міжнародних експертів, торік серед 183 країн наша система оподаткування зайняла 182-ге місце. Вона фіскальна, непрозора, пронизана тіньовими схемами і корупцією. В Європі в середньому підприємець витрачає 270–280 годин на рік для спілкування з контролюючими та фіскальними органами, в Україні — 2760. Це не податкова система, а система державного рекету до платників податків, переконаний президент Союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах. В Україні високий рівень оподаткування фонду заробітної плати, це створює передумови для зростання «тіньового» сектора економіки.
Треба обов'язково запроваджувати єдиний соціальний податок, виходити на європейські параметри навантаження на фонд зарплати — 25–28%, а не 50%, як у нас. Час вирішити проблему з ПДВ. Цей податок не тільки руйнує фінансову систему у державі, а й діяльність підприємців. Він непрозорий, з недосконалими методами адміністрування, корупційний, до того ж є великі проблеми з поверненням ПДВ. Держава заборгувала підприємствам 27 млрд грн. Це означає, що бізнес безвідсотково кредитує бюджет, витрачаючи на це свої обігові кошти, позбавляючись конкурентоспроможності, іноді не маючи грошей на зарплату трудівникам.
Можливо, варто скасувати ПДВ і запровадити податок із продажу чи обороту. Треба розширювати податкову базу, а не підвищувати податковий тиск, боротися з корупцією у ПДВ, державних закупівлях, земельних відносинах. Бізнес очікує від влади розумних дій з удосконалення спрощеної системи оподаткування. Вона дала можливість створити сотні тисяч робочих місць, люди не йдуть на біржі праці по допомогу, а за рахунок власної волі, напруженої праці забезпечують себе і свої родини. Малий бізнес треба максимально оберігати, зазначає Анатолій Кінах, створювати йому сприятливі умови для роботи. Хоча у системі спрощеного оподаткування є чимало проблем, великі підприємства дробляться на малі й зменшують базу оподаткування.
Податковий кодекс мають розробляти не чиновники, він повинен стати результатом діалогу влади і бізнесу. Треба, щоб у Податковому кодексі обов'язково було враховано досвід менеджерів, підприємців, експертів, аби той документ дав змогу формувати стимули для розвитку економіки і створював умови для наповнення бюджету.
Не все так погано
Аналітики зауважують, що урядовий і опозиційний Податкові кодекси мають вагомі політичні складові. Опозиційний обіцяє більшу лояльність суб'єктам господарювання, менший податковий тиск, скорочення податкового адміністрування. У ньому більше популізму, він ліберальніший. Урядовий, як і очікувалось,— фіскальний, спрямований на те, щоб збирали податки, у ньому посилено методи їх адміністрування.
Політики сходяться на тому, що податкову систему треба модернізувати, у ній мусять бути інвестиційні стимули, час запроваджувати податок на нерухомість, знижувати ставки оподаткування, зближувати бухгалтерський і податковий облік. Можливо, при доопрацюванні в урядовому проекті будуть враховані пропозиції Миколи Катеринчука.
Урядовим проектом передбачено збільшити поріг реєстрації спрощеного бізнесу до двох мільйонів гривень, тож зменшиться сфера уникнення від оподаткування для високодохідного бізнесу. Дається визначення, що таке підприємець і найманий робітник. Проте є необґрунтовані новації, зокрема підприємствам забороняється враховувати у витратах ті, що понесені у зв'язку з придбанням товарів і послуг у малих підприємців. Це дискримінація малого бізнесу. Якщо товар купують у великого підприємства, то прибуток до оподаткування буде менший, бо враховуватиме витрати, коли у малого, доведеться додатково сплатити 30% податку на прибуток.
Збільшення фіскальних функцій податкової адміністрації не є поганим, твердять аналітики. Приміром, у Канаді, де одна з найкращих податкових систем, усі фіскальні функції виписано по максимуму, але платники податків не скаржаться. Податкове навантаження рівномірно розкладено на всіх.
Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:
назад »»»