ЗГАДАЛИ ПРИМАДОННУ СПІВУ
Коли вимовляємо: «Євгенія Мірошниченко», в уяві постає не лише співачка, голос якої чарівно бринів і полонив підвладними йому найвищими нотами, а й актриса з непідробною органікою, недарма ж її називали «співачкою, на яку треба дивитися». Ті ж, хто ближче знав Євгенію Семенівну, можуть значно розширити перелік її іпостасей і додати до нього: «чудовий педагог», «сильна людина, котра щиро вболівала за майбутнє оперного мистецтва в рідній державі», «віддана мати» і т. п. Для того, аби згадати цю яскраву особистість, зірку (в цьому разі це «затерте» слово позбавлене будь-якого пафосу), днями зібралися шанувальники її таланту у Колонному залі Національної філармонії України, де відбувся Вечір пам'яті народної артистки України та СРСР, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка Євгенії Мірошниченко.
Організатори концерту (серед них — Український фонд культури, Міжнародний благодійний фонд Євгенії Мірошниченко, Головне управління культури і мистецтв Київської міської держадміністрації) вважали за необхідне згадати велику співачку за рік після того, як вона відійшла у вічність.
Найкращими виявами вдячної пам'яті стали арії з опер, камерні твори з репертуару Євгенії Семенівни, які на концерті натхненно виконували її вихованці. А неспівочі діячі української культури виголошували слово на честь незабутньої Примадонни. Кожен пригадував якусь рису вдачі Євгенії Семенівни, що імпонувала саме йому.
Зокрема, голова Українського фонду культури, поет, академік Борис Олійник наголосив: «Вона не розказувала, як вона любить Україну — вона співала їй. Ми у Фонді культури щасливі тим, що Євгенія Мірошниченко була у попечительській раді програми «Нові імена». З-під її турботливих крил випурхнуло чимало молодих обдарованих співаків».
Істинність слів Бориса Ілліча підтвердили виступи лауреатів конкурсів «Нові імена України» — вокалісток Ольги Безсмертної, Олени Бєлкіної, заслуженої артистки України Сусанни Чахоян і зовсім юної скрипальки Каті Ващенко.
Природно, не міг не виступити на вечорі ректор Національної музичної академії України імені П. Чайковського, професор Володимир Рожок: «Вона володарювала на оперній сцені кілька десятиліть, а потім створила у консерваторії величезний клас — 30 учнів. Ніколи не забуду, як по-материнськи турбувалася Євгенія Семенівна про майбутніх співаків, не тільки у професійному розумінні, а й у, здавалося б, суто побутовому. Наприклад, професор Мірошниченко могла зайти до студентської їдальні й невдоволено запитати: «Чому сьогодні борщ дорожчий на 30 копійок?!» Знаєте, у багатьох вокалістів бувають такі періоди, коли голос, здається, кудись «іде» від них. Трапилось таке і з Михайлом Дідиком. Співакові пощастило — з ним почала працювати Євгенія Семенівна: Михайло став дихати на повні груди, і безцінний вокальний «інструмент» до нього повернувся. Видатна співачка, котра згодом розкрилася і як не менш талановитий педагог, створювала у театрі та НМАУ таку атмосферу, у якій молодь творчо зростала, накреслювала перед собою все нові мистецькі обрії».
Поділившись спогадами, Володимир Рожок повідомив, що очолюваний ним навчальний заклад розробив велику програму з увічнення пам'яті Євгенії Мірошниченко. Нею передбачено, зокрема, надання імені співачки вулицям у Києві та Харкові, започаткування іменної стипендії для найкращих студентів-вокалістів — як жінок, так і чоловіків, відкриття у Києві Малої опери (за втілення ідеї подібного театру Євгенія Семенівна самовіддано боролася протягом останніх п'яти років свого життя).
Володимир Рожок закликав владу всіх рівнів підтримати ініціативу Національної музичної академії. Та чи дослухаються до нього керівники? Промінь надії зблиснув, коли заступник міністра культури і туризму Ольга Бенч зачитала послання від Прем'єр-міністра Миколи Азарова, який запевнив: «Мала опера, переконаний, відкриє свої двері для глядачів».
Сподіваймось, що нарешті влада виконає обіцянки, а поки що Київська Мала опера, створена за рішенням Київради ще 2004 року, працює без власної трупи у невідремонтованому приміщенні.
Учениці Євгенії Мірошниченко — Ольга Нагорна, Катерина Стращенко, Сусанна Чахоян та інші віртуозно співали арії з опер В. А. Моцарта «Чарівна флейта», «Турандот» Дж. Пуччіні, «Трубадур» Дж. Верді й, звичайно, «Соловей» Аляб'єва. А присутні згадували ці твори у неперевершеному виконанні великої співачки й раділи, що вона таки залишила після себе гідну зміну.
Тетяна КРОП
також у паперовій версії читайте:
- У «КРАЇНІ МРІЙ» РОЗКАЖУТЬ «КАЗКУ ПРО ЧОРНОГО КОЗАКА»
- СТУДІЙЦІ З ЧЕРНІГОВА ПЕРЕМОГЛИ В ПОЛЬЩІ
- У ЧЕРКАСАХ ПРОЙДЕ БЛАГОДІЙНИЙ ФЕСТИВАЛЬ
- З'ЯВИТЬСЯ ПАМ'ЯТНИК... ЦУКРУ
назад »»»