ЯДЕРНА ЩЕДРІСТЬ ЧИ ПРАГМАТИЗМ?
Україна посідає шосте місце у світі і перше — в Європі за розвіданими запасами урану (1,8%). Наша держава володіє унікальними родовищами цирконію, найбільшими в Європі; українські підприємства є фактично монополістами в постачанні цирконієвої сировини на світовий ринок. Ми маємо підприємства з переробки уранової й цирконієвої руди, дослідно-промислову базу і найновіші технології виробництва ядерно чистих цирконію і гафнію та цирконієвого прокату. Є третьою країною у світі (після США і Франції), що виробляє чистий гафній. Посідаємо сьоме місце у світі й п'яте — в Європі за обсягами виробництва електроенергії на АЕС. Маємо шанси для створення власного ядерного палива при залученні зарубіжних потужностей для збагачення урану.
Наша країна має майже 90 кг високозбагаченого урану, якого б вистачило для створення кількох ядерних боєголовок. Цієї дорогої, небезпечної сировини (на «чорному» ринку за наші запаси дали б десь мільярд доларів) наш Президент на саміті з питань ядерної безпеки у Вашингтоні пообіцяв позбутися впродовж двох років. Щодо правильності цього в експертних колах і в суспільстві точаться дискусії.
Запрошення у числі 47 держав на той саміт українська делегація використала по максимуму, кажуть аналітики. Півгодинна зустріч із американським лідером до останнього була під питанням, потрапити до нього хотіли майже всі учасники заходу. Одначе козир, заготовлений у Києві, спрацював. Український лідер став героєм світових новин. Ще до початку дискусії ключ до серця президента США, а з ним і до запасів МВФ, лежав в Україні завдяки збагаченому урану.
Ядерні матеріали, які можна купити, а потім перетворити на ядерну зброю, є у десятках країн. Терористичні організації намагаються зібрати їх, якщо їм це вдасться, буде світова катастрофа. Вашингтон давно занепокоєний українським ураном. Ще у 2002 році американський часопис зі слів анонімного джерела у ЦРУ звинуватив Харківський фізико-технічний інститут у співпраці з Іраком і спробі продати збагачений уран Саддаму Хусейну. Тоді нічого довести не вдалося. Керівництво інституту запевняло, що рішення про переміщення урану ухвалюють на державному рівні. Віддати уран означає, що не можна буде проводити наукові дослідження. Тепер уран удалось обміняти на обіцянки фінансової й технічної допомоги від США. Президент США і Генсек ООН пообіцяли В. Януковичу сприяти у тому, аби країни-донори виділили обіцяні кошти на Чорнобильську АЕС.
Глава США високо оцінив рішення України позбутися запасів високозбагаченого урану. І назвав це рішення історичним, підтвердженням лідерства нашої держави у справі ядерної безпеки і нерозповсюдження ядерної зброї. Американські ЗМІ пояснили, що так очільник України допоміг керівникові США у досягненні конкретних результатів, оголошених ним пріоритетами світової політики з убезпечення ядерних матеріалів і запобігання їх нелегальному поширенню.
Важлива подія
За оцінками експертів, саміт із ядерної безпеки був важливою подією. Такої кількості глав держав Америка не бачила від часів закінчення Другої світової війни, коли на конференції 1945-го у Сан-Франциско було засновано ООН. Американський президент, визначаючи головну тему саміту, наголосив, що через 20 років після закінчення «холодної війни» світ стоїть перед неабиякою загрозою — спробами терористичних організацій заволодіти ядерними матеріалами та зброєю.
Домовленість з Україною стала однією з головних політичних досягнень Барака Обами на саміті. У заключному комюніке є вимога до його учасників знешкодити ядерні матеріали до 2014 р. А також наводиться список із 12 зобов'язань, серед яких — готовність гарантувати ефективну безпеку ядерних матеріалів. Про Україну ж не говорили у США так голосно і позитивно, мабуть, з часів Помаранчевої революції.
Окрім нашої держави, Мексика, Канада, Чилі також заявили про намір позбутися запасів ядерних матеріалів. Росія зупинить останній реактор у Желєзногорську, що був уведений в експлуатацію у 1964 році, на якому можна виробляти збройовий плутоній. Виведення його з експлуатації має велике міжнародне значення. У 1995-му державні оборонні замовлення з виробництва ядерних збройових матеріалів для гірничохімічного комбінату у Желєзногорську було знято і призначенням реактора стало виробництво тепла та електроенергії. Завдяки вдалим конструкторським рішенням і спеціальним програмам модернізації для реактора було досягнуто безпрецедентних термінів експлуатації — понад 46 років. Це є світовим рекордом.
До речі, в меморандумі Росії про ядерну безпеку, поширеному у Вашингтоні, зазначається, що РФ цьогоріч має намір вивезти високозбагачене уранове паливо з України, Білорусі, Чехії, відпрацьоване — з України, Польщі, Німеччини, Сербії, Білорусі. Низькозбагачений уран постачають до Литви, Чехії, Узбекистану. Планується доставляти його до В'єтнаму, Болгарії, Казахстану, Білорусі.
Експерти зазначають, що процес відмови держав від високозбагаченого урану рано чи пізно мав початися, адже для сучасних наукових реакторів високозбагачений уран не потрібний. Наші реактори можна легко перевести на низькозбагачений уран, до того ж без великих фінансових витрат. Будь-яка держава, що відмовляється від високозбагаченого урану, робить світ безпечнішим.
Фахівці високо оцінюють результати саміту. Тепер проблема безпеки збереження радіоактивних матеріалів вийшла на рівень великої міжнародної політики. Створено відповідний клімат, у якому держави мають спілкуватися. Однак один момент викликає розчарування — жодних юридичних документів, які б зобов'язували до дій, на саміті не схвалено. Не вироблено й чіткої програми дій. Втім, можливо, вироблення конкретних програм — справа не саміту. Оскільки вони містять безліч технічних деталей, якими має займатися Міжнародне агентство з атомної енергетики. У комюніке зазначається, що учасники мають намір зміцнити міжнародні інститути, які традиційно діють у цій сфері — ООН і МАГАТЕ.
Наші переваги
У результаті саміту Україна отримала кілька переваг, вважають експерти. По-перше, наш Президент був прийнятий на високому рівні в США. Американці підтримали легітимність його обрання і проведення реформ. Тепер справа за нашою країною. Чи зможе вона провести реформи на гроші МВФ, чи їх «проїдатимуть» і віддаватимуть за російський газ.
Важливим є налагодження діалогу між американським і нашим президентами. Його Україна може використати для здобуття додаткових гарантій безпеки, яких вона не отримала після відмови від ядерної зброї. Меморандум 1994 року про надання безпекових гарантій декларативний, не підтриманий юридично зобов'язуючими нормами. Україна може домагатися, щоб США та інші ядерні держави (Велика Британія, Франція, Китай, Росія) взяли економічні зобов'язання щодо незастосування до нас погроз дефолтом, економічними санкціями, в тому числі в енергосфері, надання певних коштів для утримання ситуації в нинішніх складних економічних умовах.
У відносинах зі США Україна перебуває на початку шляху. Зарано говорити, що Америка форсуватиме питання диверсифікації постачання нам ядерного палива, бо це є інтересом Росії. Якщо Україна відмовиться від пропозицій Сполучених Штатів на користь переукладання довгострокових ядерних контрактів із Росією, то США не намагатиметься впливати на ситуацію, запевняють експерти. Хоча це їм і не надто сподобається. Аналітики кажуть, що задля зниження цін на газ Україна пообіцяла Росії укласти контракти на закупівлю ядерного палива. Конкурентом російської ТВЕЛ є американська компанія Westinghouse. Проте ринок є ринок, і покупець має право обирати продавця, якщо той пропонує кращі умови.
Співпраця у сфері безпеки і ядерної енергетики, взаємодія зі США у межах НАТО, можливість побудови системи протиракетної оборони в Європі дадуть змогу збалансувати і стримувати геополітичний тиск Росії на Україну, зазначають експерти. Зараз перед урядом і Президентом відкрилися можливості налагодження такої співпраці зі США, яку можна демонструвати РФ і показувати, що у нас є альтернатива стратегічного партнерства. Її можна протиставити російському тиску, в тому числі щодо цін на газ, у торгівлі.
Ядерним мріям— кінець
Ядерну зброю вже ніколи не буде створено в Україні. Тож не збудеться і мрія деяких політиків про відновлення нашого ядерного статусу. Небезпека ж від уранових скарбів може бути більшою за користь, вважають фахівці. Залишки радянської спадщини ядерних технологій — високозбагачений уран — зберігаються у трьох профільних інститутах: київському, харківському, севастопольському. Коли Україна позбулась ядерної зброї, вона залишилась пороговою державою, яка за певних зусиль могла досягти ядерного статусу. Щорічні 200–300 млн дол. упродовж семи років могли б привести до нього. Проте можливість ця теоретична, зазначають експерти. І не лише тому, що навряд чи колись знайдуться необхідні мільярди. Попри гучні декларації наша країна досі не реалізувала нагальну оборонну потребу — розробити неядерний щит стримування. Протягом п'яти років, заявивши про створення оперативно-тактичних ракет, вона лише спромоглася намалювати на папері проект.
До того ж Україна не входить до кола держав — світових лідерів. Тож навіть заяви про відновлення ядерного статусу зробили б її парією на кшталт Північної Кореї. Симбіоз бідності та регулярних політичних катаклізмів створили Україні не надто привабливий міжнародний імідж. Та й наш високозбагачений уран є потенційною загрозою тероризму. Адже дірок у безпеці завжди вистачає.
Позбутися урану — не проблема, але чим його замінити у наукових експериментах, створенні медичних ізотопів, які використовують для діагностики, сканування кісток і серця? Уран міг би знадобитись і під час будівництва нового дослідницького реактора. Відновити наукові експерименти і знову створювати медичні ізотопи можна буде, озброївшись новими технологіями й обладнанням, запевняють фахівці. Технічну та фінансову допомогу пообіцяли у Вашингтоні. Не забули б надати.
Екологи вітають утилізацію урану коштом інших держав. Політологи називають ініціативу України перемогою дипломатії, що визначила актуальну і цікаву для Америки тему.
Єдиний у Севастополі, де вже не одне десятиліття у невеликій кількості зберігається ядерне паливо,— науково-дослідницький реактор Севастопольського національного університету ядерної енергетики та промисловості, розташований у селищі Голландія. В середині 1990-х цей навчальний заклад успадкував матеріальну базу радянського військового училища, що готувало офіцерів для атомних підводних човнів.
Дослідницький реактор згадується нечасто, здебільшого ним пишаються у мемуарах як «родзинкою» системної підготовки радянських підводників-атомників. Зараз реактор використовують винятково у мирних цілях для дослідницької діяльності й підготовки фахівців із експлуатації АЕС. На матеріальній базі університету студенти вивчають характеристики активних зон реакторів, якими потім керуватимуть.
Проблем із продовженням науково-дослідницької діяльності у цьому закладі не буде, запевняють фахівці. Університет має трохи 20%-го збагаченого урану, у якому потенційно зацікавлені в Ірані та США. Проте тривалий час ним не користуються, бо для наукової діяльності вистачає і 10%-го урану.
Місцеві фахівці наголошують на тому, що зберігання радіоактивних речовин в університеті пильно контролюють, тому несанкціонована їх втрата неможлива. Не в останню чергу на таке прискіпливе зберігання ядерного палива у цивільному закладі впливає традиційно висока дисципліна, що була закладена за існування у Севастополі двох вищих військово-морських навчальних закладів.
Дивіденди для всіх
Харківський фізико-технічний інститут — один із найстаріших та найпотужніших інститутів України. З ним пов'язані імена видатних фізиків: Ландау, Курчатова, Ліфшиця. Саме тут у 1930-ті було розщеплено атом літію. Цей ядерний заклад завжди привертав увагу в Україні та поза її межами. Харків досі пам'ятає інцидент восьмирічної давнини, коли в адміністративному корпусі інституту сталася пожежа. Містом миттєво поширилися чутки про вибух ядерного реактора. Люди панікували, забирали з дитсадків дітей, ховалися в будинках, зачиняли вікна. Головний аргумент науковців, що ядерного реактора в інституті немає, людей не переконував. На те, щоб спростувати інформацію і заспокоїти місто, знадобилось кілька днів і низка показових вимірювань радіаційного фону в різних районах.
МАГАТЕ рекомендує в ядерній енергетиці використовувати уран, збагачений до 6%, а в наукових дослідженнях — не більш як 20%. Мета МАГАТЕ — поступово вивести уран із цивільного обігу. За радянських часів у харківському інституті дослідницької роботи було набагато більше. Чи не єдиним проектом останніх років була розробка установки, яка має стати прообразом безпечної ядерної енергетики майбутнього. Паливом для неї є уран. Це результат спільної програми харківського інституту та Арагонської лабораторії США. Трирічне дослідження завершилося торік, учені-фізики отримали цікаві результати. Однак про успіх можна буде говорити після практичної реалізації наукового надбання.
Навіщо вивозити високозбагачений уран, якщо Україна високопрофесійно поводиться з ним, кажуть опоненти цієї ідеї. Відмова від стратегічних дослідницьких матеріалів завдасть величезної шкоди науці. Фактичне володіння високозбагаченим ураном підвищує вагу України у міжнародних відносинах, дає можливість вести переговори на високому рівні зі США, Росією та іншими державами.
Україна є шостою у світі за запасами уранової руди. Але щоб створити паливо для атомних електростанцій, уран треба мінімально збагатити. Такої технології у нас немає, яка, до речі, є дуже дорогою.
Від уранової оборудки всі дістали свій зиск. Західний світ — спокій, українська влада — політичні дивіденди, українська опозиція — привід для критики. Що здобуде або втратить вітчизняна наука — запитання без чіткої відповіді. Які насправді експерименти зі збагаченим ураном проводили вітчизняні світила, залишається державною таємницею із грифом «Не для друку».
Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:
назад »»»