КРЕДИТНІ СПІЛКИ
У ФІНАНСОВИХ ШТОРМАХ
В Україні існує близько 750 кредитних спілок. Вони об'єднують понад два мільйони громадян, активно працюють у великих і малих містах, особливо в сільських регіонах. Як кредитним спілкам удається вистояти в період фінансово-економічної кризи? Про це ми попросили розповісти президента Національної асоціації кредитних спілок України (НАКСУ) Петра Козинця.
— У нас кредитні спілки розвиваються з 1992 року,— нагадав наш співрозмовник.— Ми пам'ятаємо кризу 1998-го, шалений стрибок курсу долара, інфляцію. Тоді вона зачепила банки, але не кредитні спілки. Вистояли вони і в інші кризові періоди, бо найменш уразливі до потрясінь. Чому? По-перше, кредитні спілки не працюють з валютою, по-друге, не мають довгих кредитів. Середній кредит за минулий рік становив сім тисяч гривень, середній його термін — дев'ять місяців. Тому ми сподівалися, що й нинішня криза нас обмине.
Не так сталося, як гадалося. Передовсім нас вразила курсова політика. Спочатку курс був знижений до 4,5 грн за долар, потім «стрибнув» до 10 грн. Чимало людей на першому етапі воліли забрати гроші. Вони казали: ми вас знаємо десять років і довіряємо вам, але не довіряємо нашій державі. Якщо вкладник мав депозити на 10 тис. грн, то не відчував збитків. Одначе були й такі, хто вклав у спілки 100–200 тис. грн і навіть більше. Тож недорахувалися суттєвих коштів, а то й програли в доларовому еквіваленті. Це були об'єктивні труднощі.
Наступна проблема — помилки в управлінні низки кредитних спілок. Майже десять років ми працювали в умовах сталого ринку — стабільної валюти, цін чи принаймні поступового їх зростання на житло, нерухомість, прогнозованого зростання зарплат. Декого з управлінців КС такі умови «розхолодили». Як результат, ризиковані операції з активами — ризиковані кредити. Не можна давати в одні руки понад 20% капіталу кредитної спілки — це норма закону. Проте спілка, яка має 50 чи 100 млн в активах, може видавати в одні руки мільйони, а це вже інший ризик.
Можливо, найбільша проблема, що на ринку була й псевдокредитна кооперація. Ще до фінансової кризи існували два-три десятки «кредитних спілок», які нічого спільного з кредитними спілками не мали, бо займалися сумнівними операціями, вибудовували фінансові піраміди. Наша асоціація постійно апелювала до державного регулятора — щось треба із цим робити.
— Ще недавно преса рясніла повідомленнями про банкрутство кредитних спілок...
— Гадаю, що деякі політичні сили використали насамперед проблеми згаданих псевдоспілок. Коли п'ять-шість із них розпалися, це миттєво було винесено в ЗМІ, почалася паніка, від якої потерпіли й кредитні спілки, котрі нормально працювали.
До честі більшості з них, то вони повелися гідно, з думкою про людей. Як відомо, в критичний час було запроваджено тимчасовий мораторій на дострокове розірвання депозитних угод, який діяв і в кредитних спілках. Близько 70% членів НАКСУ цей мораторій не виконували, бо дбали про те, щоб зберегти довіру своїх вкладників. Та все-таки криза більшою або меншою мірою вдарила по всіх кредитних спілках. Додалося ще й збідніння населення, знецінення заставного майна тощо. У всіх КС зросла кількість прострочених кредитів. У стабільні часи їхній відсоток у нас становив від 4 до 7%. Під час кризи він підскочив до 25%. Однак, беручи до уваги, що розмір середнього кредиту сягає сім тисяч гривень, катастрофічною ситуацію назвати не можна. Кількість проблемних кредитів не така й велика. Близько 80% КС, що працюють на ринку, виконують зобов'язання, хіба що деякі показники трохи погіршилися. Результати діяльності кредитних спілок — членів НАКСУ — у третьому кварталі 2009 року засвідчили позитивні тенденції. Щонайменше кожна четверта КС навіть дала зростання депозитного портфеля.
— Скільки кредитних, а також псевдокредитних спілок зійшло з ринку?
— Чимало кредитних спілок має неабиякі проблеми. Таких загалом на ринку близько п'ятдесяти. Вони не можуть стовідсотково виконувати свої зобов'язання по строковому поверненню депозитних вкладів. Половина з них — згадані псевдоспілки. Ліквідованих можна полічити на пальцях. Дошкуляє те, що значна частина проблемних КС — це великі спілки.
— Якою мірою держава посприяла вирішенню ваших негараздів?
— Якщо рівень підтримки оцінити за 100-відсотковою системою, то оцінка буде «0». Найменше йдеться про фінансову підтримку, хоча вона теж потрібна. Кредитні спілки спроможні самі себе забезпечити і працювати. Допомога потрібна в іншому. Близько 30 млн грн КС застрягли у проблемних банках, але держава не зважила на те, щоб хоч якось посприяти їхньому поверненню. Тим часом серед наших вкладників близько 70% — пенсіонери, а з-поміж позичальників зазвичай люди працездатного віку, бізнесмени. Тому неправильно, коли держава стає на сторону таких позичальників.
Кредитні спілки повинні б мати державний фонд гарантування аналогічно банкам. Одначе для цього теж нічого не зроблено.
— Можливо, чиновники недооцінюють роль кредитних спілок в Україні?
— На початковому етапі цей рух активно розвивався завдяки міжнародній допомозі й підтримці з боку держави. Було розуміння того, що КС насамперед потрібні для звичайних громадян. Та нині підходи у чиновників змінилися. Вони говорять: кому зараз потрібні кредитні спілки? Мовляв, банківська система дійшла до кожного села.
У мене таке враження, що ці люди не бувають далі Хрещатика і Печерських пагорбів! У докризовий час кредитні спілки щороку видавали близько мільйона кредитів. Із них 70% — кредити, яких банки не надали б. Вони йшли на розвиток малого бізнесу, фермерства, вирішення соціальних проблем тощо.
Кредитні спілки до кризи акумулювали понад п'ять мільярдів гривень заощаджень. Після того як криза розпочалася, банки припинили кредитування населення, бізнесу, особливо в регіонах. Торік у багатьох регіонах КС були практично єдиною установою, що кредитувала населення. До слова, у США банківська система більш розвинута, ніж в Україні, але при цьому там працюють десятки тисяч кредитних спілок.
Ми прагнемо «очистити» рух кредитних спілок від негараздів і дати йому перспективу. Тож розраховуємо не лише на розуміння з боку держави, а й на реальну підтримку.
Що стосується спілок, котрі мають проблеми, то частині з них потрібно надати прозоре рефінансування. І розібратися з іншою частиною, де були зловживання. Розробити систему компенсації вкладів до 25 тис. грн за рахунок держави. Наголошую: компенсувати кошти не кредитним спілкам, а вкладникам. Держава могла б викупити пасиви таких кредитних спілок, наприклад із розрахунком до 25 тис. на вкладника, і перебрати на себе їхні активи. Я думаю, що за такої схеми можна було б обійтися без збитків.
Ми маємо стабілізаційний фонд, який за п'ять років надав допомогу 62 кредитним спілкам на загальну суму майже 11 млн грн. Упроваджуємо інші фінансові програми — центральний резерв ліквідності, фонд технічної допомоги тощо.
Я переконаний, що рух КС в Україні має перспективу. Достатньо сказати, що членами кредитних спілок є більше громадян, ніж в аналогічних спілках Росії, Білорусі, держав Балтії, Казахстану, Киргизстану та Румунії разом узятих. Це саме стосується й активів, якими вони оперують. А тимчасові труднощі, помилки, що виявила криза, мають зміцнити систему і очистити її від псевдокооперації.
Тарас ТЕРНІВСЬКИЙ,«Українська перспектива»
також у паперовій версії читайте:
- ВИНАХІД ЗНАХОДИТЬ ВИХІД
назад »»»