ЧАС ПРОЩАТИСЯ З МІФАМИ
В умовах економічної кризи, що затяглася, більшість українських харчових підприємств зіткнулися з проблемами виживання та пошуків найоптимальніших шляхів розвитку. Як знизити собівартість продукції й збільшити продуктивність, не втратити свою нішу на ринку — такі комплексні завдання змушують бізнесменів шукати невикористані ресурси та форми роботи.
Ось тут спеціалісти і підказують: сучасне вирішення проблем здатне забезпечити впровадження всесвітньо визнаної системи НАССР. У перекладі з англійської НАССР (Hazard Analysis and Critical Control Points) означає «аналіз небезпечних факторів і критичні точки контролю». Система вперше була створена у 60-ті роки у США. Відтоді її застосовує більшість розвинутих держав світу.
Чому ж українські виробники не поспішають впроваджувати систему НАССР? Виявляється, існує низка хибних думок, які гальмують цей процес. Що можна їм протиставити? Про це інтерв’ю зі спеціалістом проекту Міжнародної фінансової корпорації (IFC) «Безпека харчової продукції в Україні» Юрієм ЗВАЖЕНКОМ.
— Останнім часом люди активно обговорюють тему безпеки продуктів харчування. Зокрема, говорять про необхідність впровадження нової системи НАССР. Чим це викликано?
— Питання безпеки продуктів харчування не може бути предметом якихось домовленостей. Можна дискутувати щодо якості продукції, але стосовно безпеки харчових продуктів компромісів не може бути. Виробники повинні максимально гарантувати їхню безпеку.
Система безпеки харчової продукції НАССР всесвітньо визнана як одна з найефективніших. Але поки що в Україні вона не така популярна, як в Америці чи Європі. Тому в рамках нашого проекту ми розкриваємо актуальність цього питання і допомагаємо державним органам і виробникам харчової продукції з його вирішенням.
— Чи правда, що НАССР безпосередньо стосується американської космічної програми NASA?
— Так. Свого часу фахівці NASA зіткнулися з необхідністю убезпечити астронавтів на орбіті. Було розроблено систему, що гарантувала таку безпеку і згодом була трансформована у НАССР. Більше того, до розробок долучався Пентагон. Тепер розумієте, яку велику увагу приділяють харчовій безпеці у цивілізованому світі.
— Виходить, що система НАССР пов’язана з космічними технологіями...
— Чимало новацій до нас прийшли з оборонної промисловості або космічної галузі, де впроваджували передові технології, які згодом широко застосовували у повсякденному житті. Нині принципи НАССР — основа більшості систем управління безпекою харчової продукції, оскільки філософія системи — у недопущенні, попередженні ризиків.
— Проте багато підприємств в Україні негативно або стримано ставиться до впровадження НАССР. Зокрема, вони вважають, що система стосується винятково виробничої сфери. Ваш коментар із цього приводу?
— У межах нашого проекту ми показуємо, що насправді впровадження НАССР забезпечує конкурентоспроможність підприємства і допомагає зробити бізнес більш успішним. Тобто це не просто інструмент безпеки харчової продукції.
Насамперед НАССР підвищує ефективність харчового виробництва та заощаджує витрати, мінімізує повернення.
Другий момент, на який ми звертаємо увагу: НАССР сприяє зростанню продажу. Система — це «вхідний квиток» на міжнародні ринки, працювати на яких престижно та прибутково. Наприклад, щоб експортувати продукцію до країн Європейського Союзу, підприємство має впровадити у себе НАССР.
Крім того, ця система сприяє залученню інвестицій та зростанню вартості підприємств. Для іноземного інвестора наявність НАССР на підприємстві — індикатор того, що воно дбає про свій бренд, бачить перспективи розвитку на кілька років наперед.
НАССР дозволяє підприємствам мінімізувати репутаційні ризики. У разі виникнення якихось проблем система допоможе компанії зберегти свою репутацію, доводячи контролюючим органам і споживачам, що все необхідне для гарантування безпеки продукції, яку виробляють, було зроблено. Погодьтеся, в умовах жорсткої конкуренції це багато важить. Дослідження засвідчують, що близько 40% споживачів готові відмовитися від продукції, яку втягнуто до скандалів, пов’язаних із харчовою безпекою.
— Часто можна почути думку, що система НАССР складна у застосуванні й, що найгірше, нерентабельна.
— По-перше, чи є виробництво харчових продуктів простою справою? Звісно, що ні. Тому що насправді це складний технологічний процес. Якщо ви беретеся за таку непросту справу, то обов’язково повинні розуміти, які витрати і яку відповідальність на себе берете.
По-друге, чи є НАССР чимось надзвичайним або новим для харчового виробництва? Це лишень організаційно-методологічна система, яка накладається на існуюче харчове виробництво і шляхом структурування інформації, наведення елементарного порядку допомагає контролювати ризики, пов’язані з безпекою харчової продукції.
По-третє, скільки коштує наведення ладу на виробництві? Гадаю, що відповідь очевидна: воно може обійтися в копійчані суми, а може потребувати значних витрат. Усе залежить від ступеня безпорядку на виробництві. Тому не можна розглядати вартість системи НАССР без урахування вартості виробництва харчової продукції й, що вкрай важливо,— цінності здоров’я її споживачів.
І нарешті ще один аргумент стосовно окупності. Скільки коштує добовий обсяг виробництва підприємства, який треба вилучати у разі проблем із безпекою продукції? А в скільки обійдеться підприємству (якщо додати до цієї суми транспортні витрати, утилізацію) послуги юристів? А зупинка виробництва на період розслідування, втрачена частина ринку? Ось один із прикладів: м’ясопереробне підприємство виявило частину металевого дроту в продукції. Оскільки було невідомо про кількість «пошкодженої» продукції, довелося вилучати добову партію, собівартість якої становила близько п’яти тисяч доларів. А металодетектор можна було придбати за три тисячі доларів.
Ухвалюючи рішення про впровадження НАССР, керівники зважують всі чинники.
— Чи НАССР принципово відрізняється від традиційної системи контролю?
— Традиційна система контролю безпеки харчової продукції контролює готовий продукт. Її основний недолік пов’язаний з тим, що вона лише фіксує наявну проблему.
Система НАССР не випадково називається системою гарантування безпеки харчової продукції. Вона попереджує виникнення можливих проблем і гарантує безпеку продукції на етапі виробництва.
— Чи обов’язково НАССР вимагає сертифікації?
— Це теж одна з поширених хибних думок. Насправді НАССР — організаційно-методологічна система, яка ґрунтується на наукових принципах. Будь-яке підприємство, що застосовує відповідні рекомендації, може впровадити цю систему без будь-якої додаткової сертифікації.
Сертифікацію роблять за бажанням підприємства. При цьому ситуації можуть бути різними. Скажімо, вимога постачальника. Він хоче отримати гарантію, що вступає у ділові стосунки з партнером, який дбає про безпеку продукції, котру постачають. У такому разі сертифікат допоможе підприємству отримати додаткові бізнесові вигоди.
На основі системи НАССР підприємство може сертифікувати практично будь-яку існуючу систему менеджменту харчової безпеки. Це ISO-22000, BRC, IFS. Усі вони ґрунтуються на принципах НАССР.
— Як упровадження НАССР може зачепити інтереси підприємств, що працюють на внутрішньому ринку?
— НАССР стає актуальним і для вітчизняного ринку, тому що все більше ключових гравців усвідомлює свої бізнесові ризики. Для того, аби їх уникнути чи мінімізувати, вони ретельно відбирають постачальників. Ставку роблять на тих, хто гарантує безпеку своєї продукції. Наприклад, компанія «Метро Кеш енд Кері» (Україна) вирішила, що до 2012 року більшість її постачальників повинна мати сертифіковану систему управління безпекою харчової продукції.
— Чи підтримують ваші зусилля, спрямовані на впровадження НАССР в Україні, державні органи влади?
— Ми активно працюємо з Міністерством аграрної політики, Державним комітетом ветеринарної медицини України, Державною санітарною службою. Ці структури розуміють актуальність означеного питання.
Наразі державні органи все більше усвідомлюють, що підходи до контролю харчової продукції потребують реформування. Раніше держава відповідала за безпеку харчової продукції, тому що вона володіла харчовими підприємствами. Відтоді змінилися форми власності й відповідно виникла необхідність змінити систему контролю безпеки харчової продукції. Як і в усьому світі, відповідальність за безпеку харчової продукції мусить нести виробник, а держава контролювати цей процес. Система НАССР — унікальний механізм, який дає змогу спростити державний контроль і водночас стимулює розвиток підприємства, посилює його конкурентоспроможність на внутрішніх і зовнішніх ринках. Тому в реалізації нашого проекту нас підтримують державні органи, вітчизняні виробники. Насамперед ті виробники, котрі думають про завтрашній день, активно планують своє майбутнє і дбають про споживачів.
Тарас ТЕРНІВСЬКИЙ,«Українська перспектива»
[an error occurred while processing this directive]
[an error occurred while processing this directive]
[an error occurred while processing this directive]
також у паперовій версії читайте:
- АМЕРИКАНЦІ РОЗПОЧАЛИ РОЗСЛІДУВАННЯ
назад »»»