ЕКСПЕРИМЕНТАТОРИ І ПІДДОСЛІДНІ: ХТО — КОГО?
Відколи існує школа — відтоді точаться суперечки і дискусії навколо того, якою вона має бути. Невдоволених вистачало завжди, але освіта, попри її доволі консервативний характер, лишається таким собі майданчиком для численних експериментів над дітьми. Кожен із нас зможе пригадати себе у ролі «піддослідного кролика», якому довелося на власній шкурі відчути «новомодні віяння» і «зміни».
Профіль — у тумані
Немає сенсу докладно говорити про те, доброю чи поганою була попередня радянська освіта. По-перше, вона орієнтувалася на навчання і виховання «середньостатистичної» людини. Діти не лише ходили до однієї школи, вчилися за однаковими підручниками і носили однакову форму. Школа орієнтувалася на засвоєння певних знань, умінь і навичок. Теоретична база, яка закладалась у школі, і справді вражала своїми «масштабами» порівняно з нинішнім куцим «мінімумом», притаманним юним «комп’ютерним геніям».
Виявилося, що «зняти вершки» вони спроможні і без заучування величезного обсягу відомостей, бо до їхніх послуг — сучасні інформаційні технології. Натиснув комп’ютерну клавішу, зазирнув на потрібний сайт — і перед тобою величезний обшир інформації. Не потрібно перечитувати томи підручників, поспішати до бібліотеки, щоб у читальній залі занотовувати потрібні дані. Тоді чому ми все частіше розводимо руками і бідкаємося, коли наші «вундеркінди» безграмотно пишуть і не спроможні до ладу переказати прочитаний параграф з історії.
В усі часи — і коли освіта була авторитарною, і за часів незалежності — перед суспільством поставало питання: як розвантажити учнів, як зробити процес навчання максимально комфортним? Погано, звісно, бути безграмотним і не розумітися на фізичних формулах, але й перетворювати своє шкільне життя на суцільне «зубріння» — теж не діло. З огляду на те, що більшість школярів і так мають хирлявеньке здоров’я і заняття спортом не входить до їх інтересів.
Здавалося б, саме профільна школа мала розвантажити старшокласників, вивільнивши дорогоцінний час для штудіювання необхідних їм предметів. Принаймні саме на неї покладали надії і вчителі, і батьки. І справді, навіщо майбутньому гуманітарієві всерйоз займатися фізикою, замість витрачати дорогоцінний час на опанування іноземної мови? На практиці все виявилося не таким райдужним, як малювалося у найсміливіших прожектах.
Проблемою номер один залишаються підручники, яких і так не вистачало у старшій школі. Що вже говорити про профільну? І, звичайно, риторичним лишається питання — хто навчатиме дітей. Більшість батьків із розумінням ставиться до того, що після школи офіційної розпочинаються уроки у... домашній школі. Щоб пристойно скласти тести, учням доводиться серйозно займатися з репетитором.
До речі, про тести, які протягом останнього часу стали каменем спотикання для тих, хто категорично не сприймав нововведення. Опоненти звинувачували колишнього міністра освіти і науки Івана Вакарчука в тому, що зовнішнє незалежне оцінювання знань не в змозі надійно контролювати їхню перевірку. Мовляв, ЗНО заважає учневі самостійно мислити, зводить навчання до запам’ятовування набору завчених фактів. Неоднозначно ставилися до тестування і вчителі зі стажем. Для них набагато зручніше було поставити «шість» учневі, який зарекомендував себе як посередній «сіряк».
Пригадую, як обурювалася вчителька української мови і літератури, учні якої несподівано (для неї) добре склали тестування. «Такого не може бути,— гнівалася вона.— Цей учень не тягне вище «трієчки». Її позицію підтримала і директор школи, яка вважала, що у тестах є елемент гри, «рулетки», і тому пощастити може навіть останньому невдасі. Плутанину вносили і численні тестові збірники, які друкували готові відповіді. Звісно, ними охоче користувалися школярі, хоча, як свідчила практика, ті тестові завдання містили багато помилок. Водночас директор Українського центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук офіційно заявляв: «За зміст тестових завдань, які продаються на Петрівці, ми не відповідаємо». Слід зазначити, що батьки абітурієнтів ставилися до тестів набагато прихильніше, ніж учителі. Високий рівень знань, який демонстрували при складанні тестів їхні діти, вони пояснювали тим, що ті «добре підготувалися». При цьому уточнювали, що не без батьківської допомоги, а точніше гаманця. Звісно, на адресу школи звучали не вельми схвальні відгуки. Мовляв, оцінки вчителі занижували тим, хто не «стимулював» їх матеріально. Пам’ятаю, в якому розпачі була мама одинадцятикласника Олександра, якому вчителька математики не хотіла ставити вище п’яти балів. Нині юнак навчається паралельно у кількох ВНЗ, при цьому вважає, що студентом став завдяки тестовій системі.
У тенетах хаосу
Минулорічна вступна кампанія висвітлила найбільш уразливі питання, які потребували негайного розв’язання. Оскільки абітурієнтам дозволили подавати документи на необмежену кількість факультетів, виникли величезні труднощі як для приймальних комісій, так і для вступників та їхніх батьків. Можна зрозуміти абітурієнта, який подавав документи на споріднені спеціальності (наприклад філологію, історію, психологію), а от чим керувалися ті, кому, виявляється, байдуже, ким бути — мовознавцем чи менеджером? Клопоту завдав і так званий пільговий бум, через який студентами не стало чимало обдарованих юнаків і дівчат. Багато вищих навчальних закладів опинилися перед вибором: пільговик чи відмінник? Зібравши відомості про університети, в яких пільговики займають багато бюджетних місць, громадські активісти подали їх до Міністерства освіти та науки з проханням перевірити правдивість довідок, наданих абітурієнтами.
Врахувавши негативний минулорічний досвід, чинне керівництво МОН запевняє, що подібних «перекосів» цьогоріч не буде. Кількість ВНЗ, куди можуть подавати документи абітурієнти, буде обмежена п’ятьма закладами. «Підсолодили» життя і шкільній адміністрації: знову буде врахований середній бал атестата. «За тестування будь-яка дитина може максимально набрати до 600 балів, а за шкільний атестат ми хочемо запропонувати враховувати до 200 балів»,— наголосив галузевий міністр Дмитро Табачник. Водночас він заявив, що у майбутньому можуть бути запропоновані зміни до законодавства, котрі дозволять «кращим університетам проводити свої мотиваційні іспити». «Це мотиваційне есе, дуже популярне в США — тести на лідерство, на комунікацію»,— окреслив він найближчі перспективи.
А поки що і школярі, і їхні батьки — у зрозумілих турботах. Учителі теж почуваються потрібними, адже тепер від них не відмахнутися: пристойний атестат знадобиться кожному. Тож поки діти зубрять і пишуть шпаргалки, їхні батьки... підраховують, на який факультет вистачить грошей. Останнім часом усе більше киян, бажаючи зекономити, обирають місцем навчання (чи отримання диплому?) провінційні містечка. Мовляв, дешево і сердито, а без потрібних зв’язків на пристойну роботу все одно годі сподіватися.
Тож які ВНЗ обирають столичні абітурієнта? У Ніжинському педагогічному університеті серед киян має популярність факультет іноземних мов (навчання на стаціонарі — 4,7 тис. грн за семестр, на заочному відділенні — 2,3 тис. грн). Цінують також дипломи філологічного та психологічного факультетів. Майбутнім психологам доведеться викласти 3,8 тис. грн за навчання на стаціонарі і 2 тис. грн за семестр, якщо навчатися заочно. А от навчання на денному відділенні історичного факультету Житомирського державного університету коштує 8,5 тис. грн на рік, на заочному відділенні — удвічі дешевше. Користується попитом киян архітектурний факультет Полтавського національного технічного університету. Навчання на денній формі варте 7,5 тис. грн; на факультеті будівництва — 6 тис. стаціонар і вдвічі дешевший заочний. За дипломами економістів, юристів і менеджерів туристичної індустрії можна податися до Чернігівського державного інституту економіки і управління (за навчання тут правлять 5,4 тис. грн на рік).
Халтура під грифом
Утім, якщо випускникам школи вже не уникнути відповіді на запитання «ким бути?», то молодші школярі ще можуть скористатися своїм «дитячим» привілеєм. Міністерство освіти і науки скасувало зовнішнє тестування для учнів третіх, п’ятих— восьмих і десятих класів. Подібне тестування запроваджувалося задля перевірки зрізу знань учнів загальноосвітніх шкіл. Нинішня мотивація — уникнути перевантаження школярів у період завершення навчального року. Також це зроблено «з огляду на незадовільний рівень підготовки дослідження з вивчення рівня навчальних досягнень учнів загальноосвітніх навчальних закладів з української мови, математики та історії України». Також міністр доручив департаменту загальної середньої та дошкільної освіти «вивчити питання про проведення згаданого вище дослідження в 2010–2011 навчальному році». Щоправда, невідомо, як поліпшаться знання з окреслених предметів, зокрема з української мови, якщо згідно з наказом МОН скасовується державний екзамен для бакалаврів у вищих навчальних закладах. Риторичне запитання: який стимул до навчання буде у студентів і якими стануть наслідки подібної «новації»? Не забуваймо про вкрай низький рівень підготовки шкільної освіти і про фактично узаконене репетиторство. Тож з якими знаннями виходитимуть молоді спеціалісти? Як інтегруватимуться в європейський простір? До речі, у більшості європейських країн захист і розвиток рідної мови піднесено до пріоритетного рангу національної політики.
А ще йдеться про якість, зміст і наповнення шкільних підручників. Нагадаємо, що в структурі загальної середньої освіти існують такі навчальні заклади: гімназії (переважно I– III ступенів) з поглибленим вивченням окремих предметів гуманітарного профілю; ліцеї (III) з профільним навчанням і допрофесійною підготовкою; спеціалізовані школи (I–III) з поглибленим вивченням окремих предметів. Існують ще приватні (авторські), спеціальні школи (школи-інтернати), санаторні школи і школи соціальної реабілітації. Підручники мають відповідати профілю навчального закладу: гуманітаріям — своє, фізикам — своє. На практиці все виглядає з точністю до навпаки. На підручникову вакханалію звернув увагу екс-міністр освіти і науки Іван Вакарчук, який зазначав: «Якість підручників, які останнім часом надходять до міністерства для отримання грифа, у багатьох випадках далека від бажаної. Грубезні фоліанти, котрі не захоче, та й не матиме часу прочитати студент, а головне — компіляція вже опублікованої інформації, використання невідредагованих машинних перекладів з іноземних джерел, практична відсутність власних матеріалів — ось неповний перелік недоліків рукописів».
Щоб убезпечити вищу школу від подібної халтури, було сформовано цільову програму «Підручник вищої школи», розроблено єдину інформаційну систему «Університетська книга» та розпочато формування єдиного реєстру навчальної літератури з відповідними грифами МОН. Щоб отримати заповітний гриф, авторам доведеться сумлінно попрацювати, адже навчальні матеріали повинні бути якісні та сучасні. Реформування потребує і видання підручників для загальної середньої школи, які часто-густо написані за принципом: «Я та інші». Тобто на чолі укладачів — заслужений автор із численними регаліями, який не враховує специфіки дитячо-юнацької аудиторії, перевантажуючи текст заумними термінами.
Як бачимо, в освітянській царині без змін: тривають експерименти, ініціатори яких забувають часом, що «матеріал» у їхніх руках — вибухонебезпечний. Бо ж готуємо для суспільства не роботів і не слухняних виконавців настанов, а насамперед — громадянина європейської держави. Принаймні юнаки й дівчата поки що в це вірять. В основі виховання будь-якого народу лежить природна потреба у самозбереженні, самовдосконаленні самоствердженні, шляхом розбудови власної держави. Тому будь-яке виховання має бути національним. Про це писав ще видатний педагог Костянтин Ушинський: «Незважаючи на схожість педагогічних форм усіх європейських народів, у кожного з них своя особлива національна система виховання, мета і методи досягнення цієї мети». Він також віддавав належне німцям за те, що вони у педагогіці «з найбільшою послідовністю провели свою національну ідею, ідею німецького життя від елементарної освіти до факультетських кафедр».
Керманичам від освіти варто пам’ятати, що всі реформи мають враховувати природу дитини, її нахили й індивідуальні особливості.
Наталія ОСИПЧУК
також у паперовій версії читайте:
- ДИПЛОМ СОРБОНИ — В ХАРКОВІ
назад »»»