НОВИЙ ЗАКОН ДЛЯ БОРОТЬБИ З ЛЕГАЛІЗАЦІЄЮ
Два тижні тому парламент, нарешті, ухвалив, а глава держави підписав багатостраждальні зміни до Закону «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом». Вважати, що нова його редакція революційна, порівняно з попередньою, було б величезним перебільшенням, однак зроблений крок усунув небезпеку повторного потрапляння України до «чорного списку» FATF.
FATF — Міжнародна комісія по боротьбі з легалізацією злочинних доходів (Financial Action Task Force on Money Laundering) — була створена у 1989 році на зустрічі глав держав «великої сімки» у Парижі. Нагадаємо, що у другій половині 1980-х років у низці країн «третього світу» розсипалися корупційні диктаторські режими. Коли ж повсталі народи стали шукати, куди поділися їхні гроші, виявилося, що вони вкладені у західні банки, крутяться в обігу і на них базуються розрахунки певних бізнес-проектів на багато років наперед. Фінансисти опинилися в незручному становищі: з одного боку — і молоді демократії треба підтримати, з іншого — і з грошима розставатися шкода.
Одне слово, тоді якийсь компроміс було знайдено, однак на майбутнє вирішили: перед тим, як взяти у когось гроші, треба якомога повніше переконатися, що з ними потім не буде мороки. Тоді й були розроблені знамениті «Сорок рекомендацій», число яких періодично поповнюється, а зміст змінюється.
Україні з цією проблемою довелося зіткнутися за десяток років, коли вона протягом тривалого часу марно намагалася повернути кошти, вивезені за кордон Павлом Лазаренком через низку підставних осіб і фіктивних фірм. Генеральна прокуратура криком кричала, що це викрадені гроші, а їй у відповідь: «А де докази? Чому, коли вони вивозилися, не були виконані всі процедури, рекомендовані Міжнародною комісією?» Що тоді могла відповісти Україна, якщо в її Кримінальному кодексі не було навіть статті про відмивання брудних грошей?
Під час тієї катавасії наша країна не лише не повернула своїх грошей, а ще й потрапила до «чорного списку» FATF, в якому перебувала з вересня 2001-го до лютого 2004 року. Не можу сказати, що застосовані до нас фінансові санкції були чимось на кшталт міжнародної блокади, проте вони суттєво гальмували надходження інвестицій і створювали інші незручності. Тож на виконання рекомендацій 28 листопада 2002 року з великими потугами був ухвалений Закон «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом». Ще раніше був утворений Державний комітет фінансового моніторингу України, котрий мав цілеспрямовано займатися відслідковуванням (в тому числі й з використанням послуг добровільних інформаторів) підозрілих фінансових операцій на суму більш як 50 тис. грн. Це відомство ще називають фінансовою розвідкою, хоча воно не належить ні до числа силових структур, ні до категорії правоохоронних органів.
А трохи пізніше до Кримінального кодексу України були внесені певні зміни, відповідно до вимог нового закону.
Наразі з темою FATF пов’язані три його статті.
Перша — ст. 209 «Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом», за що передбачене покарання від трьох до п’ятнадцяти років позбавлення волі.
Друга — ст. 209-1 «Умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації злочинних доходів». Згідно з цією статтею умисне неподання інформації фінансовій розвідці карається штрафом від 17 до 34 тис. грн, а незаконне розголошення інформації, що стала надбанням фінансової розвідки,— від 34 до 51 тис. грн.
Третя — ст. 306 «Використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів або прекурсорів». Зокрема розміщення їх у банках і використання для придбання об’єктів, що підлягають приватизації. За це мінімум — п’ять, максимум — п’ятнадцять років позбавлення волі.
Отже, лише після запровадження цих та інших новацій у законодавстві наша країна була вилучена з «чорного списку» і звільнена від санкцій. Однак минуло декілька років, і Міжнародна комісія розробила нові рекомендації та стандарти, котрим українське законодавство знову не відповідало. Довелося, починаючи з 2008-го, пробивати нову версію закону. Однак перед тим, як приступити до його аналізу, наведемо декілька статистичних даних, які характеризують роботу вітчизняних правоохоронних органів у сфері протидії легалізації брудних коштів.
Протягом 2009 року слідчі органи передали до судів 406 кримінальних справ цієї категорії. Найбільша кількість із них по ст. 209 ККУ — 311, найменше — по ст. 209-1 — 6, а по «наркотичній» 306 ст. — 89. Утім, останню цифру можна вважати штучною. Якщо зловмисник продав наркотики і отримав за них гроші — хоч десять гривень за стакан макової соломки, хоч десять тисяч доларів за пакет героїну — він неодмінно має їх десь використати. Тож виходить, що всі особи, викриті за наркоторгівлю, автоматично підпадають під дію ст. 306. Взагалі ця новела у кодексі виникла внаслідок викривленого уявлення закордонних експертів про те, що в Україні орудує наркомафія на кшталт колумбійської. А вітчизняні правоохоронці чи то не змогли, чи то не захотіли переконати їх, що їхні уявлення значно перебільшені.
Що ж до тих трьох сотень кримінальних справ з легалізації злочинних доходів, то 182 з них передали до суду слідчі органів прокуратури, 100 — системи МВС, 22 — податкова міліція і 7 — Служба безпеки.
Протягом того ж 2009 року судами по 209-й «легалізаційній» статті було розглянуто 207 карних справ. По 138 із них винесено обвинувальні вироки, 36 повернуто на додаткове розслідування, решта закрита чи то за відсутністю складу злочину, чи то за недоведеністю, чи то у зв’язку з неосудністю підсудного і застосуванням до нього примусових заходів медичного характеру.
Ну й найважливіший показник: сума легалізованих доходів, одержаних злочинним шляхом і доведена в суді, становить 26 млн грн.
Багато це чи мало — судити важко, однак фахівці FATF вирішили, що Україна мала б активізувати свої зусилля в цьому напрямку, а тому, щоб уникнути нових фінансових санкцій, було прийнято нову редакцію закону, котрий, до речі, набере чинності тільки через 90 днів після ухвалення. На Кримінальному кодексі, зокрема, це позначиться тим, що на додаток до трьох перелічених вище, до нього додасться ще одна, дещо екзотична для вітчизняних теренів, стаття — 258-5 «Фінансування тероризму».
Згідно з її положеннями, фінансове або матеріальне забезпечення окремого терориста, терористичної групи або цілої організації з метою підготовки або вчинення теракту чи то публічних закликів до його вчинення, караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.
Юрій КОТНЮК
також у паперовій версії читайте:
- ХРОНІКА ПРИГОД
- РОЗБІЙ ЗА НАВОДКОЮ
- ГАСТРОЛЕР-ФАЛЬШИВОМОНЕТНИК
назад »»»