КИРГИЗІЯ:
НЕВИРІШЕНА ПРОБЛЕМА
У середині травня в Південній Киргизії відбулися чергові антиурядові виступи. У Джалалабаді стались сутички киргизів із представниками узбецької меншини (загинуло три особи). Втручання тимчасового уряду (введення спецназу) не дало розгорітися конфлікту.
Минуло півтора місяця після повалення президента Курманбека Бакієва, а ситуація в Киргизії залишається нестабільною. Влада не має належної легітимності і внутрішньої згоди. Постійні заворушення на півдні країни свідчать про слабкість державного апарату, який у змозі тимчасово опанувати ситуацію, але не здатний забезпечити порядок. Держави регіону обрали захисну і водночас пасивну позицію щодо Киргизії; Росія також вичікує. Поглиблення кризи в Киргизії становить серйозну загрозу для стабільності всієї Центральної Азії.
Попри відсутність поважних політичних конкурентів позиція тимчасового уряду є дуже слабкою. Правлячій команді заважає відсутність легітимності (парламентські вибори відбудуться лише восени), а рішення про надання керівникові уряду Розі Отунбаєвій повноважень «президента перехідного періоду» до кінця 2011 року цей стан лише погіршує. Позицію уряду і його авторитет у суспільстві додатково і суттєво послаблює конфлікт між його членами (взаємні звинувачення у корупції, непідтверджена інформація про арешт одного з міністрів) і дуже незграбна реакція на хвилю заворушень у країні.
Незрозумілим залишається статус тимчасового уряду і на міжнародній арені, а передовсім ставлення до нього з боку Росії та сусідніх держав. Істотною проблемою є також закриття кордонів між Узбекистаном і (донедавна) Казахстаном. Дуже відрізняється рівень контролю тимчасової влади за ситуацією у північній і південній частинах країни. Північний Киргизстан після повалення Бакієва залишається стабільним, а у південних областях регулярно відбуваються заворушення.
Ситуація в Киргизії становить найсерйознішу небезпеку в регіоні з часів громадянської війни у Таджикистані.
Найбільшу загрозу створює киргизько-узбецький конфлікт на півдні країни. У разі ескалації він може викликати неконтрольовані громадянські виступи також в Узбекистані, а вони ладні спричинити внутрішню дестабілізацію у країні. Подальше послаблення ролі Бішкека на території країни (особливо на півдні) загрожує перетворенням цього простору на так звану чорну діру. Це призведе до зміцнення транскордонних груп кримінального, фундаменталістського і навіть терористичного забарвлення (у випадку проникнення бойовиків із Афганістану), що матиме наслідки для сусідів Киргизії. Слабкість тамтешньої влади (порівняно з масштабом внутрішніх викликів і обмеженої довіри зовнішніх партнерів у подальшій перспективі) загрожує політичним вакуумом у регіоні. Спроба його заповнити (найвірогідніше під вивіскою Росії, можливо ОДКБ) вдарить по інтересах окремих держав і порушить дуже нестійку рівновагу в усьому регіоні.
Дивує відсутність реакції на ситуацію в Киргизії з боку Казахстану, який у цьому році головує в ОБСЄ та претендує на роль регіонального лідера і посередника у можливих конфліктах. Крім скоординованих із Росією дипломатичних кроків у перші дні після перевороту (допомога у вивезенні з країни поваленого Курманбека Бакієва), Казахстан не здійснив жодних кроків, спрямованих на стабілізацію ситуації. Замість того Астана та інші держави регіону вичікують на реакцію та ініціативи Москви (індивідуальні або під егідою регіональних організацій співпраці, тобто ОДКБ чи ШОС).
Незрозуміла, що викликає неспокій, позиція Росії до подій у Киргизії. Повалення Курманбека Бакієва відповідало російським інтересам — спочатку Москва надала новій владі сильну політичну підтримку та фінансову допомогу (20 млн дол. і пообіцяла ще 30 млн). Але нині підтримка Росією тимчасового уряду вже не здається такою однозначною (можливо, це пов’язано з незадоволенням Москви наміром Киргизії продовжити перебування в країні авіабази США у Манасі).
Імовірно, що тривала нестабільність у регіоні «на руку» Росії, оскільки дозволить Москві зміцнити свою роль у Киргизії та привести до влади людину, абсолютно залежну від неї. Реакція США на події у країні була стриманою. Два візити представників американського уряду до Бішкека наводять на думку, що інтереси Вашингтона обмежуються безперебійним функціонуванням авіабази у Манасі під Бішкеком, а не стабілізацією ситуації у країні. Китай досі утримується від чіткої позиції щодо ситуації в Киргизії.
За матеріалами іноземної преси підготував Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:
- РОСІЯ ГРАЄ ЗІ США «ІРАНСЬКОЮ КАРТОЮ»
- ЄВРОПА МУСИТЬ ЗАПЛАТИТИ?
назад »»»