«МОРСЬКИЙ БРИЗ» ДМУХНУВ
НА ДЕПУТАТСЬКІ ГОЛОВИ
ЩО ПЕРСПЕКТИВНІШЕ: СПІВПРАЦЮВАТИ З ПІВНІЧНОАТЛАНТИЧНИМ АЛЬЯНСОМ ЧИ НАДИМАТИ антиНАТОвські КУЛЬКИ?
Нинішній рік — ювілейний для Військово-Морських Сил нашої держави. У липні виповниться 15 років відтоді, як цей сегмент українського війська почав співпрацювати з флотами країн НАТО. В 1995-му відбулися перші українсько-американські навчання під доволі громіздкою назвою «Миротворча місія морської піхоти-95».
Власне, ця подія могла б пройти абсолютно непоміченою, якби минулого тижня Верховна Рада не ухвалила один показовий закон. Йдеться про схвалення президентського рішення щодо допуску підрозділів збройних сил інших держав на нашу територію для участі в багатонаціональних військових навчаннях. Чим, фактично, реанімувала такі навчання після понад дворічної паузи.
Передусім варто зауважити, що сам факт ухвалення згаданого парламентського рішення є дуже показовим. Адже разом із бютівцями та нашоукраїнцями, котрі традиційно підтримували подібні навчання, «за» висловилися й представники Партії регіонів. Нагадаємо, раніше «регіонали» активно протидіяли будь-якій співпраці українських військових із НАТОвськими колегами.
Усе це свідчить про те, що позиція соратників чинного Президента коливається винятково в залежності від того — при владі вони перебувають чи в опозиції. Торік «регіонали» демонстрували суспільству антиНАТОвські принципи, а нині абсолютно тверезо виступають за співпрацю з Північноатлантичним альянсом. Навіть попри суттєвий спротив із боку колег по коаліції — комуністів.
«Морський» міністр
За великим рахунком, саме нинішня позиція — значно ближча Партії регіонів та її урядові. Передусім тому, що чинний міністр оборони Михайло Єжель свого часу стояв біля витоків співпраці українських військових моряків з їхніми НАТОвськими колегами. Вітчизняний флот адмірал Єжель очолив наприкінці 1996 року. А вже влітку 1997-го в Криму пройшли перші багатонаціональні військово-морські навчання «Сі бриз-97».
Маневри ті запам'яталися доволі активним спротивом з боку проросійських сил. Хоча нічого путнього з тих протестів не вийшло — вони не були ні аж надто масовими, ні такими, що якось завадили б навчанням. Натомість українські військові моряки отримали чудову можливість попрактикуватися у відточуванні майстерності.
Михайло Єжель командував Військово-Морськими Силами нашої держави до 2003 року. Як зазначає більшість спостерігачів, саме в той час навчання «Сі бриз» ставали усе масштабнішими і залучали все більше перспективних учасників. (Жодного разу до цих навчань не приєдналися лише росіяни, попри неодноразові запрошення, але це — результат амбітних політичних міркувань тамтешнього вищого керівництва).
Також у роки перебування пана Єжеля на «капітанському містку» українських ВМС широкого розмаху набула програма між нашою державою та НАТО «Партнерство заради миру». Для України вигода у цій програмі була просто-таки беззаперечна. По-перше, військові нашої держави отримували безцінний досвід. А по-друге, головні витрати на організацію навчань взяли на себе наші партнери — Сполучені Штати та Північноатлантичний альянс.
Без «Сі бризу», як без рук...
Щоправда, опоненти проведення військових навчань намагалися другий із перелічених позитивів виставляти як негатив. Мовляв, Україні самій варто фінансувати своє військо, а не покладатися на «милість» заокеанських партнерів... Можливо, частка істини в такому припущенні є. Однак — суто теоретична. Бо на практиці все зовсім інакше. Як уже зазначалося, торік спільні навчання не проводилися. Тому українські моряки залишилися, що називається, на голодному пайку. Адже саме тоді планувалося відпрацьовувати дії боротьби з піратами. В умовах постійного очікування нападу з сомалійських берегів це, погодьтеся, надзвичайно актуально.
Також за даними штабу Військово-Морських Сил України під час навчань «Сі бриз-2009» 14 плавзасобів українського флоту повинні були пройти сім тисяч морських миль. Разом із ними у маневрах мали взяти участь три судна морських прикордонників. Нічого цього зроблено не було, як не довелося військовим морякам і виконати ракетно-артилерійські стрільби та інші бойові вправи, на які у держбюджеті України просто немає коштів.
Показово, що втрат зазнали не лише моряки. Екіпажі вертольотів і літаків авіації ВМС, Сухопутних військ і Повітряних сил ЗС України могли збільшити на чотири години середній наліт для кожного літального апарата. А підрозділи морської піхоти та аеромобільних військ не виконали близько 500 стрибків із парашутом, у тому числі з літака Військово-повітряних сил бундесверу.
А ще — штабні офіцери не отримали можливості підняти рівень підготовки й уміння працювати у складі багатонаціональних штабів. Військові медики не відпрацювали питання надання допомоги пораненим і постраждалим у морі й на березі...
Ще один шкідливий результат скасування «Сі бриз-2009»: у рамках цих навчань мав відбутися черговий етап держвипробувань військово-транспортного літака Ан-70. За словами джерел у військовому відомстві, під час маневрів із борту літака передбачалося виконати понад 400 стрибків із парашутом. Окрім того, планувалося продемонструвати ефективність Ан-70 потенційним покупцям з іноземних держав, що не зайве на тлі відомих ускладнень із європейським А-400М.
Рік тому в неофіційних розмовах представники НАТО відверто заявляли, що відмова надавати дозвіл на навчання з боку Верховної Ради, безперечно, впливатиме на ставлення західних партнерів до України. Звучали навіть пропозиції щодо зміни процедури ухвалення рішень у парламенті з питання міжнародних навчань. Зокрема, йшлося про голосування заздалегідь — у 2009 році голосувати за 2010-й. Інакше з непрогнозованим партнером дуже непросто...
Любов до Росії за кошт НАТО?
Власне, усі ці аргументи українські військові намагалися донести до народних депутатів із Партії регіонів ще торік. Однак, зважаючи на те, що дати дозвіл на проведення військових навчань у 2009-му просив Віктор Ющенко, «регіонали» залишалися глухими до проблем армії. На той момент головним було продемонструвати свої позиції з «найважливішої», на їхню думку, проблеми для України — зближення з НАТО. Скорочення бойової підготовки, зниження боєготовності і занепад ВМС проблемами тоді не вважали.
Тепер же ситуація докорінно змінилась. Міністрові оборони Михайлу Єжелю, котрий, як уже було сказано, є мало не ідеологом подібних спільних навчань, треба діяти швидко і концентровано, оптимально використовуючи наявні ресурси. Передусім щоб не допустити подальшої деградації Збройних Сил.
Зрештою, це вигідно і Віктору Януковичу, адже він, окрім свого президентського статусу, має ще й регалії Верховного головнокомандувача Збройних Сил. Що ж — саме час подбати про неабияке зміцнення армії та флоту. А зробити це, хоч як парадоксально, можна лише за допомогою... партнерів із НАТО.
Щоб це довести, достатньо подивитися на план ще одних потенційних військових навчань. Цього разу — за спільної участі з Російською Федерацією. Уже в червні у Криму планується провести військово-морські навчання «Фарватер миру-2010». Вони відбуватимуться (увага!) на базі Військово-морської академії ЗС України імені адмірала Павла Нахімова як... комп'ютерне тренування.
«Фарватер миру» — не ноу-хау. Свого часу (з 1997-го до 2003-го) ці навчання також проводили (ймовірно, як своєрідну альтернативу «Сі бризу», бо ж — за участі Росії). Однак саме РФ п'ять років тому відмовилася від подальшої співпраці.
Нині ж потенційне повернення до «Фарватеру», на думку військових експертів, нічого не дасть українським морякам. У штабі українських ВМС зауважують: щось подібне (лише на значно вищому рівні) організовували представники... НАТО та Сполучених Штатів. Тому саме тепер для українців значно цікавіше й корисніше взяти участь у повноцінних і широкомасштабних військово-морських маневрах.
Краще пізно, ніж ніколи
На щастя, і така можливість нині, після ухвалення відповідного парламентського рішення, з'явилася. За повідомленнями прес-центру ВМС України, мета цьогорічного «Сі бризу» подібна до зірваного торішнього: відпрацювання дій багатонаціональних штабів та сил під час проведення міжнародної антипіратської операції. Кульмінацією навчань стане визволення судна, яке разом із екіпажем було «захоплене», а також висадка морського і повітряного десанту для знищення піратської бази на узбережжі.
Україна буде представлена не лише частинами і кораблями флоту, а й підрозділами Сухопутних військ, Повітряних сил і Державної прикордонної служби. Очікується також, що на ці багатонаціональні навчання від Грузії та Молдови буде направлено по одному піхотному взводу, від США — корабель і група водолазів, від Туреччини — корабель і два катери, від Німеччини — літак та група інструкторів із парашутно-десантної підготовки, а від Данії — група водолазів.
Проведення «Сі бризу-2010» планується у другій половині липня на території військового полігону «Широкий лан» у Миколаївській області і в північно-західній акваторії Чорного моря.
Що ж до можливих протестів, то на них нині, вочевидь, ніхто не зважатиме. Передусім тому, що парламентське рішення про допуск іноземного військового контингенту для проведення навчань на українській території є. А по-друге, без підтримки ПР комуністи чи ПСПУ навряд чи зможуть «випротестувати» щось путнє. Хоча й до мудрої приказки «Не тратьте, куме, сили» у згаданих партіях навряд чи хтось прислухатиметься...
Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:
назад »»»