ОРБІТИ ВИЗНАЧАЮТЬ СПІЛЬНО
У Києві відбулося розширене засідання колегії Національного космічного агентства України, в якому взяли участь керівники підприємств і організацій вітчизняної ракетно-космічної галузі, представники Кабінету Міністрів, Ради національної безпеки і оборони, Національної академії наук. Було розглянуто підсумки роботи галузі в 2009 році та завдання на поточний період.
Попри кризу...
Минулого року було здійснено пуски шести ракет-носіїв українського виробництва, за допомогою яких виведено на навколоземні орбіти 11 космічних апаратів.
Торік в Україні підприємства галузі випустили різноманітної продукції на 2,1 млрд грн. У складних умовах, породжених фінансово-економічною кризою, обсяги виробництва в 2009-му становили 82,3% порівняно з 2008-м. Однак варто зазначити, що такий рівень виявився відчутно вищим, ніж загалом у вітчизняному машинобудуванні, де аналогічний показник становив 54,9%, і дещо кращим, ніж в українській промисловості в цілому (78,1%).
Попри об’єктивні труднощі торік удалося збільшити експорт виробленого в космічній галузі. У 2009-му він становив 53% від загального обсягу продукції та утричі перевищував імпорт.
Серйозні проблеми виникли через значне скорочення в минулому році державного фінансування галузі, що генеральний директор НКАУ Юрій Алексєєв проілюстрував, порівнявши низку показників. Так, у 2008-му становище було непоганим і майже відповідало параметрам, передбаченим Державною космічною програмою на 2008–2012 рр.
У минулому році ситуація виявилася значно гіршою. На потреби космічної галузі в Україні було заявлено 272 млн грн, затверджено у держбюджеті лише 90 млн, а фактично ж виділено 82 млн грн. На утилізацію ракетного палива, яке залишилося після ліквідації бойових твердопаливних ракет (воно протягом тривалого часу зберігається у сховищах Павлоградського хімічного заводу на Дніпропетровщині), при заявлених 374 млн грн затвердили у бюджеті тільки 89 млн, реально ж виділили лише 87 млн грн.
Що ж до обсягів бюджетного фінансового забезпечення космічної галузі у 2010-му, то, враховуючи скрутні реалії економічного становища, НКАУ зробило запит на 200 млн грн, а на утилізацію твердого ракетного палива — 270 млн грн. Якими ж будуть фактичні обсяги фінансування цих напрямів, поки що невідомо...
До речі, попри світову економічну кризу, в США, Росії, Китаї та Індії не відбулося падіння асигнувань на космічні програми.
Пріоритет — традиційний
Серед держав, які є партнерами України у міжнародному співробітництві в космічній сфері, одним із пріоритетів є співпраця з Росією. Тому саме цим кореспондент «ДУ» перш за все поцікавився у Юрія Алексєєва.
Керівник галузі зазначив, що приблизно 75–80% експорту продукції, яку виробляють підприємства космічної галузі України, орієнтовано на Росію. Ця тенденція зберігається й понині. Юрій Сергійович також наголосив, що 2010-й є останнім роком експлуатації наявної в США космічної флотилії «шаттлів» — кораблів багаторазового використання. Надалі тягар забезпечення та обслуговування Міжнародної космічної станції, котра перебуває на навколоземній орбіті (доставка туди всього необхідного та зміна екіпажів МКС), ляже на російські кораблі — пілотовані «Союзи» та безпілотні транспортні «Прогреси». Тож доведеться нарощувати відповідні виробництва в Росії, адже українські підприємства є учасниками виготовлення цих літальних апаратів. Збільшення їхньої кількості означатиме перспективу відповідного зростання на українських заводах обсягів виробництва комплектуючих систем, агрегатів для «Союзів» і «Прогресів».
Триває реалізація програми українсько-російського співробітництва у сфері дослідження та використання космічного простору на 2007–2011 роки. Зокрема, Юрій Алексєєв повідомив про переговори з російськими колегами щодо перспектив співробітництва у використанні російської глобальної космічної навігаційної системи «ГЛОНАСС», захисту технологій, охорони інтелектуальної власності тощо.
Щоб докладніше дізнатися про перебіг цих переговорів, кореспондент «ДУ» зв’язався з керівником української делегації Валерієм Комаровим після його повернення з Москви.
— Щодо системи «ГЛОНАСС», то ми з російськими партнерами відчутно просунулися вперед,— розповів Валерій Георгійович.—Тож у квітні обидві делегації уточнили терміни доопрацювання угоди, аби остаточно підготувати її до підписання. (Вже після цієї нашої розмови — 17 травня під час офіційного візиту в Україну президента РФ Дмитра Медведєва — генеральний директор НКАУ Юрій Алексєєв і керівник Федерального космічного агентства РФ Анатолій Пермінов підписали українсько-російську міжурядову угоду про співробітництво у використанні й розвитку російської глобальної навігаційної супутникової системи «ГЛОНАСС».— Авт.).
Триває процес створення в нашій державі мережі наземних пунктів системи координатно-часового і навігаційного забезпечення України з використанням системи «ГЛОНАСС». Зокрема, у нас уже введено в дослідну експлуатацію 12 контрольно-корегуючих станцій (загальна потреба — 18). Також передбачається, що у цій сфері може бути сформовано українсько-російське спільне підприємство, яке створюватиме термінали користувачів згаданої системи. У цих роботах із нашого боку беруть участь Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань (Харків), кілька інститутів Національної академії наук України.
Угоди щодо захисту технологій, які використовують у космічній галузі, з нашого боку вже ратифікувала Верховна Рада України. Тож у підсумковому протоколі згаданих московських переговорів між НКАУ і Роскосмосом зазначено, що треба прискорити затвердження угоди Держдумою Росії.
Просувається і спільна робота, метою якої є підготовка нормативно-правового документа щодо охорони інтелектуальної власності.
— Триває українсько-російське співробітництво щодо конверсійного перетворення міжконтинентальних балістичних ракет РС-20, які знімаються з бойового чергування в Росії, на мирні ракети-носії космічного призначення «Дніпро» та використання їх російсько-українською компанією «Космотрас»,— продовжив розповідь Юрій Алексєєв.— Загалом протягом поточного року намічено здійснити п’ять пусків цих ракет із космічними апаратами різного призначення (один із цих стартів уже відбувся у квітні, про що повідомляла «ДУ».— Ред.).
Юрій Сергійович також додав, що в Україні триває створення різних дослідницьких приладів, призначених для здійснення наукових, технічних і технологічних експериментів на Міжнародній космічній станції.
Серед тем, які розглядались під час українсько-російських переговорів із космічного співробітництва, порушувались й ті, що стосуються робіт, спрямованих на підготовку до запуску — за допомогою ракет-носіїв «Зеніт» із космодрому Байконур — космічних апаратів, які мають виконувати завдання дослідницьких проектів з астрофізики та радіоастрономії «Спектр» і «Радіоастрон».
Орієнтовано на третій квартал 2010 р. планується запуск із космодрому Байконур двох супутників, які виводитимуться на навколоземні орбіти в інтересах Російської академії наук,— за допомогою ракет-носіїв категорії «Зеніт» (задіяних у міжнародному проекті «Наземний старт»). Ці ракети вже виготовлено у Дніпропетровську в виробничому об’єднанні «Південний машинобудівний завод», а в Росії створено розгінний блок і самі космічні апарати.
А як із конкуренцією?
У світлі сказаного про традиційне партнерство може виникнути резонне запитання про те, як з усім цим має співвідноситись конкуренція між Україною та Росією у сфері реалізації космічної техніки й надання пускових послуг на світовому ринку.
Відповідаючи кореспондентові «ДУ», генеральний директор НКАУ Юрій Алексєєв сказав, що поки про реальну конкуренцію між цими двома державами у космічній галузі не йдеться, переважає кооперація.
Водночас Юрій Сергійович зазначив: ситуація може змінитися після того, як орієнтовно у 2012 році (а, можливо, й дещо раніше) почне функціонувати пусковий комплекс на розташованому неподалік від екватора космодромі Алкантара в Бразилії, звідки за допомогою створюваних в Україні ракет-носіїв «Циклон-4» виводитимуть на орбіти космічні апарати різного призначення. Тоді й виникне на ринку реальна українсько-російська конкуренція за потенційних замовників пускових послуг.
Проте, як зазначив генеральний директор НКАУ, тема українсько-бразильського космічного співробітництва варта окремої розмови, до якої Юрій Алексєєв пообіцяв повернутися після свого наступного відрядження до Бразилії. Там має відбутися засідання ради директорів бінаціонального підприємства — українсько-бразильської компанії «Алкантара Циклон Спейс», створеної з паритетним (50 на 50) фінансуванням даної програми.
«Січ-2»: скоро старт
Кореспондент «ДУ» поцікавився в Юрія Алексєєва, чи вже визначено конкретні строки запуску українського космічного апарата «Січ-2» (малогабаритного супутника середнього класу МС-2-8), призначеного для виконання різноманітних завдань ДЗЗ — дистанційного зондування Землі?
Генеральний директор НКАУ відповів, що через недостатнє фінансування космічної галузі України в цілому і цього проекту зокрема, термін його реалізації дещо подовжився. Нині частину випробувань систем космічного апарата «Січ-2» вже здійснено, дещо ще виконується. Зокрема, на Південному машинобудівному заводі у Дніпропетровську готують контрольне тестування апаратури і приладів, які функціонуватимуть на борту цього супутника.
Є сподівання, що у вересні космічний апарат буде відправлено на космодром Байконур. Очікується, що в четвертому кварталі нинішнього року за допомогою ракети-носія «Дніпро» супутник «Січ-2» запустять на орбіту, після чого він почне працювати, досліджуючи земну поверхню в інтересах різних галузей вітчизняної економіки та науки.
«Морський старт» і «ефект доміно»
Світова фінансово-економічна криза зачепила й відому у світі міжнародну компанію Sea Launch («Сі Лонч»), чия назва у перекладі з англійської означає «Морський старт». Вона надає на комерційних засадах космічні пускові послуги за допомогою триступеневих ракет-носіїв «Зеніт-3SL», що стартують із плавучої платформи в океані. Компанія, учасниками якої є кілька фірм і підприємств зі США, України, Росії та Норвегії, через економічні негаразди нещодавно оголосила себе банкрутом. А оскільки перші та другі ступені згаданих ракет для «Морського старту» виробляє Південний машинобудівний завод, то ситуація з компанією Sea Launch спричинила суттєве (приблизно на 40%) зниження обсягів виробництва на зазначеному українському підприємстві.
Але, як заявив Юрій Алексєєв, є сподівання, що компанією «Сі Лонч» буде вжито дієвих заходів для того, аби вийти зі скрути і в наступному році поновити роботу. Не виключена вірогідність пошуку зовнішніх інвесторів. Крім того, може бути дещо змінено район пусків. Адже та точка, з якої стартують ракети «Зеніт-3SL», розташована неподалік від острова Різдва в екваторіальній зоні Тихого океану — на вельми великій (кілька тисяч морських миль) відстані від базового порту Лонг-Біч (штат Каліфорнія, США). А отже, подорож самохідної платформи «Одіссей» із порту Лонг-Біч до місця запуску ракет займає 11 діб (стільки ж і у зворотному напрямі). Такі ж чималі відстані доводиться долати і складально-командному судну «Сі Лонч Командер». Тож, можливо, для пусків із «Морського старту» буде обрано менш віддалену точку на океанських просторах.
«Коронас-Фотон» не відповідає...
У січні 2009 року росіяни вивели на навколоземну орбіту супутник «Коронас-Фотон». На цьому апараті, призначеному для дослідження сонячної активності та з’ясування її впливу на електромагнітну та радіаційну обстановку навколо Землі, серед іншої апаратури було встановлено розроблений та виготовлений українськими фахівцями телескоп електронів та протонів «СТЕП-Ф». З його допомогою мала вивчатися динаміка високоенергетичних заряджених часток магнітосферного і сонячного походження.
Але, на жаль, вся наукова апаратура на борту супутника невдовзі після запуску перестала працювати. Причиною стала несправність акумуляторів, які накопичують електроенергію, що надходить від сонячних батарей. Фахівці з Фізичного інституту Російської академії наук (головної установи в міжнародному проекті «Коронас-Фотон») сподівалися, що вдасться відновити електропостачання на супутнику і поновити зв’язок із ним. Проте здійснити це не вдалося. Як повідомили російські ЗМІ, згаданий космічний апарат (разом з усім, що є на борту) перетворився на металевий брухт, який без жодної користі обертається навколо Землі.
Географія контактів ширшає
Згаданими тут прикладами співробітництва не обмежується перелік векторів міжнародної співпраці нашої країни у космічній сфері. Серед партнерів України — США, Китай, Франція, Німеччина, Індія, Казахстан та деякі міжнародні організації, зокрема Європейський Союз та Європейське космічне агентство.
В Україні — у ДКБ «Південне» спільно з ВО «Південний машинобудівний завод» — нині створюється перший ступінь майбутньої космічної ракетної системи «Таурус-ІІ». Її розроблювала в США компанія Оrbital Sciences Corporation («Орбітал Сайєнсиз Корпорейшн») для запусків носіїв із американського острівного космодрому Уолопс в Атлантиці з метою доставки вантажів на Міжнародну космічну станцію.
Недавно фінішувала освітньо-нормативна програма Тwinning, яка була спрямована на прискорення українсько-європейського співробітництва в космічній сфері й здійснювалась на кошти, виділені ЄС. На черзі — співпраця між космічною галуззю України і відповідними європейськими структурами у таких міжнародних програмах, як проект із космічної навігації Galileo та проект космічного моніторингу земного навколишнього середовища з космосу GMES.
Казахстан, на території якого знаходиться космодром Байконур, орендований Росією, виявляє бажання до більш широкої, ніж досі, інтеграції в різні космічні програми. Зокрема, цікавиться вже згадуваною діяльністю міжнародної російсько-української компанії «Космотрас» (із використанням ракет-носіїв «Дніпро») та міжнародним проектом «Наземний старт» (де задіяні ракети-носії «Зеніт»). Переговори тривають,— зазначає Юрій Алексєєв.
Торік підписано угоду між урядами України і Білорусі щодо партнерства у сфері дослідження та використання космічного простору в мирних цілях. Нею визначено 18 напрямів двосторонньої співпраці.
А одним із конкретних майбутніх втілень угоди між урядами України й Азербайджану може стати домовленість щодо перспектив запуску азербайджанського телекомунікаційного супутника українською ракетою-носієм «Зеніт-3SLB», яка має злетіти з космодрому Байконур.
Вадим ФЕЛЬДМАН
також у паперовій версії читайте:
назад »»»