НОВА ВЕРШИНА «ТАВРІЇ»
У фінальних поєдинках будь-якого турніру дуже рідко доводиться бачити атакувальний і результативний футбол. Усе це компенсується напруженням емоцій і тактичними задумами тренерів. Але в останньому фіналі Кубка України дві команди подарували вболівальникам справжнє футбольне свято, щоправда, з гіркуватим присмаком помилки арбітра в одному з ключових епізодів.
Уже на другій хвилині зустрічі стало зрозуміло, що закритого футболу цього вечора не буде. Симферопольська «Таврія» забила швидкий гол і змусила «Металург» атакувати. Результативним ударом відзначився Фещук, хоча гол створив Ковпак, який філігранною передачею знайшов партнера у воротарському майданчику суперника. Дишленкович до м'яча не дотягнувся, а захисники не зуміли прикрити Фещука, котрий з двох метрів спрямував його у порожні ворота. Тривалий час донеччанам бракувало швидкості в організації атак. Симферопольці грамотно побудувати оборонні редути, пройти які гравцям «Металурга»було важко. Хоча навіть у такій грі Мхітарян і Маріо Сержіо періодично створювали небезпечні моменти біля воріт Старцева.
«Таврія» ж відповідала швидкими контратаками, одна з яких закінчилася падінням Ковпака в штрафному майданчику суперника і, як наслідок, грубою помилкою арбітра Олега Деревинського, котрий побачив у цьому епізоді порушення правил із боку номінальних гостей. Насправді ж Ковпак сам зачепився ногою за ногу суперника та картинно впав. Арбітри — теж люди, а людям властиво помилятись. Але, якщо порівняти помилку арбітра з неточністю футболіста, це був би промах із метра по порожніх воротах. Хоч як би там було, Ковпак упевнено реалізував пенальті і зробив перевагу «Таврії» відчутнішою — 2:0. Тож у першому таймі капітан симферопольців устиг «забронювати» за собою звання одного з героїв фіналу —гольова передача і забитий з пенальті м'яч. Наприкінці тайму «Таврія» вміло збивала темп за допомогою великої кількості фолів у центрі поля.
Однак початок другого тайму показав, що інтризі у цьому поєдинку бути. Мхітарян на 51-й хвилині чудовим ударом з розвороту спрямував м'яч у кут воріт Старцева. Надалі гра стала ще напруженішою. Боавентура з лівого флангу, а Маріо Сержіо з правого, за активної підтримки Годіна, Мхітаряна і Димитрова нагнітали обстановку в штрафному майданчику «Таврії». Всі моменти навіть важко перерахувати. Донеччани в ці хвилини демонстрували феєричний футбол. На 74-й хвилині своє вагоме слово сказав Маріо Сержіо. Португалець на швидкості обіграв двох суперників і влучним ударом відправив м'яч у дальній кут воріт Старцева. Здавалося, що «Металург» зуміє вирішити питання про переможця ще в основний час. Це відчуття зміцнилося після виходу на поле Соареса, який відмінно ввійшов у гру, періодично змушуючи помилятися оборону суперника. Крім того, кожен кутовий чи штрафний удар у виконанні Годіна був небезпечним, оскільки Чечер і Мгуні непогано грали на другому поверсі, проте їм бракувало влучності у вирішальних моментах.
Зрештою, попри всі старання «Металурга», Олег Деревинський дав свисток про закінчення основного часу матчу за нічийного рахунку 2:2. А на четвертій хвилині першого додаткового тайму стався епізод, який ще більше додав упевненості у підсумковому успіху «Металурга» — Джуричич завадив Соаресу вибігти сам на сам зі Старцевим, порушивши при цьому правила. Арбітр показав симферопольцю жовту картку, що стала для нього другою і перетворилася на червону. Заслужене вилучення, що, як з'ясувалося, не допомогло донеччанам. Уже через дві хвилини після цього епізоду Лакі Ідахор, який вийшов на заміну в середині другого тайму, майстерним ударом головою замкнув навісну передачу Корнєва — 3:2. Як виявилося, ні моральних, ні фізичних сил для того, щоб відігратися, в «Металурга» просто не залишилося. Донеччани йшли вперед, але їхнім діям у нападі не вистачало впевненості. Часто помилялися Маріо Сержіо, Мхітарян, Годін та Соарес. Не зумів допомогти своїй команді й румун Танаса, який вийшов на поле замість Боавентури. У більшості епізодів донеччанам бракувало холоднокровності. То м'яч влучив у голову Мгуні, який мав пробити, а не просто підставляти лоба, то Танаса не зумів як слід прикластися до м'яча. Запам'ятався епізод, у якому Мгуні відтіснив корпусом двох захисників у чужому штрафному майданчику і пробив з розвороту, але м'яч влучив у зовнішній бік штанги. Однак жоден із таких моментів успіху «Металургу» не приніс. Фінальний свисток зафіксував радість гравців «Таврії» та розчарування донеччан. З другої спроби (перша була в далекому 1994 році) головна команда Криму додала до чемпіонських медалей першого незалежного чемпіонату Кубок України.
Нікола Костов, головний тренер донецького «Металурга»:
— У мене немає настрою для розмови, моя команда програла. Зараз у центрі уваги «Таврія», її тренер і вболівальники. Від імені «Металурга» поздоровляю симферопольців і бажаю їм вдало виступити в Лізі Європи. Що стосується гри, то гадаю, що наша команда гідно зіграла. За рахунку 2:2 ми мали забивати третій м'яч, однак фортуна цього вечора була не на нашому боці. Траплялись моменти, коли «Таврія» перебувала в нокауті. Я не хочу нічого поганого говорити про суддю — кожна людина може помилитися. Але, як на мене, то цей пенальті дуже легко призначили. За рахунку 2:0 наші гравці знайшли в собі моральні та фізичні сили і зрівняли рахунок. Було багато моментів, коли ми могли закінчити гру в основний час. Гравці виклалися на всі сто відсотків, однак перемогу святкують наші суперники.
Сергій Пучков, головний тренер «Таврії»:
— По-перше, ви самі бачили, що фінал є фінал. Гадаю, обидві команди показали прекрасний футбол, із великою кількістю небезпечних моментів та забитими м'ячами. Напруження не спадало з першої до останньої хвилини. Такий футбол не може не подобатись уболівальникам. Це була справжня кубкова гра. Ми знали, що індивідуально гравці команди «Металург» сильніші, ніж наші футболісти, але хлопці показали, що таке справжній командний дух, і я подякував їм за це. Ви бачили самі, що у меншості забити м'яч такій команді як донецький «Металург» — саме це стало визначальним у нашій перемозі. Вітаю всіх кримських уболівальників і тих, хто приїхав нас підтримати з інших міст і областей України. Велике їм спасибі за підтримку. Дякуємо й тим, хто не зміг приїхати і уважно спостерігав за нашою грою з екрана телевізора. Гадаю, ми розпочали рух угору. Відчуваємо велику відповідальність перед нашими вболівальниками, адже восени «Таврія» представлятиме Україну в Лізі Європи. Сподіваюся, нам вдасться гідно виступити в цьому турнірі.
Михайло ГЕРАСИМЕНКО
також у паперовій версії читайте:
- ПЕРЕМОЖНА «ФОРМУЛА» ВЕББЕРА
- СЕНСАЦІЙНИЙ ЕКВАТОР ІТАЛІЙСЬКОГО ТУРУ
назад »»»