ФУТБОЛЬНИЙ ПРИНЦ ІЗ ВУЛИЦІ СЕНТ-ЕКЗЮПЕРІ
Він — найтитулованіший француз у футбольному світі та президент УЄФА.
Футболіста Мішеля Платіні пам’ятають фани 80-х — його майстерні штрафні удари, філігранну техніку та чисто французьку елегантність гри. Він порівнює своє життя у спорті з надто тривалим матчем. Нагадаймо, що Платіні — чемпіон Франції, Італії та Європи, володар Кубка Європейських чемпіонів та Міжконтинентального кубка, кавалер ордена Почесного легіону, а мармуровий профіль maestro «середньої лінії» зберігається на почесному місці в музеї Гревен.
Нарешті нам пощастило: monsieur Платіні завітав до України з нагоди підготовки нашої держави до Євро-2012. Як завжди, галантний француз посміхається. Він навіть вражений бурхливими темпами будівництва. Але... У Києві його непокоїть стадіон, точніше — його стан, у Львові — проблеми з аеропортом, у Донецьку — нестача готелів. Президент УЄФА показав Україні жовту картку та надав шанс прискорити за короткий термін будівництво спортивної інфраструктури.
Цього року футбольному Д’Артан’яну — 55 літ. Він енергійно керує футболом, як раніше — грав у нього.
Отже, повернімося на півсторіччя у минуле, коли Маестро вперше торкнувся м’яча.
Юні літа метра
...Платіні вдивляється в чорно-білу фотокартку, намагаючись упізнати в худорлявому хлопчиську з м’ячем майбутню зірку світового футболу. Невже це він?
Почалося все у містечку Joeuf, що в Ельзасі, на вулиці Сент-Екзюпері, де маленький Мішель робив перші кроки у житті та футболі. Саме там опинився свого часу його дідусь-італієць Франческо з П’ємонту, який прибув до Франції у пошуках кращої долі. Батьківський подарунок — футбольний м’яч — потрапив до малечі вчасно. Тато, футболіст-аматор, став його першим учителем, а мати — першою фанаткою. Вона вболівала за сина протягом життя, починаючи з матчів дитячої команди. Мішелю дуже пощастило: він зростав і виховувався в атмосфері добра й щирості, зігрітий палким коханням батьків одне до одного та до своїх дітей. Вже зірка футболу та батько двох малюків, володар багатьох нагород і титулів, Платіні за звичкою дивився на трибуни, прагнучи побачити там матінку.
Тривалий час Мішель працював як каторжний, намагаючись подолати власні комплекси. Він страждав від своєї тендітності та слабких легенів (через це його навіть «забракували» в клубі «Мец»). Фізичні вади намагався компенсувати витонченою технікою та винахідливістю у грі. Повсякчас Мішель жонглював м’ячем, спочатку — футбольним, а згодом — тенісним. «Техніка заощаджує сили»,— стверджував гравець. Невеликий на зріст, він вперто тягнув себе «за чуприну» (як скаже потім) і згодом дотягнув до 180 см, набравши вагу до 72 кг. Остаточно змужнів Платіні в «Ювентусі», в жорстоких матчах «скудетто».
Мaestro «середньої лінії»
Невдача з «Мецем» не засмутила Мішеля. Йому пощастило у «Нансі», де в тендітному юніорі розгледіли величезні потенційні можливості. Саме там завершилося становлення Платіні як гравця, визначилася його доля — футбольна й особиста. Вона й вивела його на орбіту спочатку національного, а згодом і світового футболу.
Творчий зліт Платіні прийшовся на середину 70-х, епоху так званого тотального футболу, символом якого став лідер «Аякса» Йохан Круїфф. Мішель із напруженою увагою спостерігав за «Летючим голландцем», його блискучою грою з м’ячем та геніальною — без м’яча. Як і залізний малюк із Амстердама, Платіні керував грою команди, визначав її тактику, але, на відміну від Круїффа, діяв наче «в затінку». Платіні нагадував про себе вчасним загостренням гри, раптовою передачею на партнера, або різким виходом до воріт суперника. В його феноменальному чутті гри було дещо від священнодійства, навіть чаклунства. Тому й устигав у кожну «гарячу точку» футбольного поля, де вирішувалася доля матчу. Завдяки цьому Платіні й став «королем останнього паса».
«Нансі» він згадує особливо тепло. У цей період Мішель зустрів своє кохання на ім’я Кристель. А де можна побачити такі гарні італійські очі? Звичайно, у піцерії! Вони зчарували ніжне серце футболіста. Батько Кристель дав згоду на весілля, яке відбулося за три тижні після знайомства в піцерії.
«Золота злива»
Суворі закони calcio. Вони викарбовані в серці кожного тифозі. Або все, або нічого. Він бажає лише результату, причому — негайного. Це Мішель усвідомив одразу, щойно увійшов до складу «Ювентуса». Неприхильно поставилася «стара синьйора» до цього francese. Мови предків не розумів, а зірки «Юве», зокрема «чемпионіссімо»-82, доволі непривітно зустріли Платіні. Отже, гра «не пішла».
Цілий рік Мішель «ніс хрест» моральної та фізичної голгофи. Все пізнав він тоді: страшний біль у паху внаслідок травми та приголомшливий свист тифозі, бойкот колег по команді й суворі догани від тренера Джованні Ан’єллі. Та якось, продираючись крізь натовп розлючених уболівальників, сумний Мішель наче у мареві побачив свого дідуся Франческо. Старий утішив онука: «Усе обійдеться, Мікеле...» І він повірив: батьківщина предків допоможе йому.
Усе й справді владналося. Тяжкі випробування змінили цього francese. Саме в Італії Мішель змужнів, став справжнім лицарем «скудетто».
П’ять незабутніх сезонів у «Юве»... Протягом 649 матчів Платіні 353 рази вразив ворота суперника, у середньому — 25 голів за сезон! На гравця чекала «золота злива» титулів і нагород: чемпіон Італії 1984 та 1986 рр., володар Кубка Італії-83, Кубка володарів кубків та Суперкубка 1984 р., Кубка Європейських чемпіонів та Міжконтинентального кубка 1985 р. Так, вдалося йому догодити тифозі, «старій синьйорі» та особисто пану Ан’єллі. Тим часом газети, які нещодавно паплюжили ім’я цього бідолахи francese, зарясніли численними дифірамбами на його адресу. Тепер він — maestro «середньої лінії», «профессоре» та «чемпионіссімо». Чи надовго?
Франція теж не ображена: вона чемпіонка Європи-84. Вагомий внесок у цю перемогу капітана «триколірних» Платіні. Від щотижневика «Франс-футбол» він отримав дорогоцінні подарунки — «Золотий м’яч» найкращого в Європі футболіста 1983-го, 1984-го і 1985 рр. Від президента Міттерана — орден Почесного легіону. Цю нагороду Мішель присвятив дідусю Франческо.
Слід додати ще й цілу низку переломів і травм, а також операцію на меніску суглоба. Лише у «Нансі» Мішель був госпіталізований вісім разів! Додамо ще й втому від аскетичного способу спортивного життя.
До зустрічі, Мішеле!
Лишалася ще й душевна травма — від трагедії на брюссельському стадіоні «Ейзель» у травні 1985-го, де внаслідок нападу англійських фанів на тифозі загинуло чимало італійців. Свій переможний гол у ворота «Ліверпуля» Майстер присвятив загиблим.
Епоха Платіні-футболіста скінчилася 17 травня 1987 року на стадіоні «Стадіо Комунале» в Турині, де Мішель офіційно оголосив про завершення кар’єри. Платіні — 32 роки, але він бажаний гравець для багатьох футбольних грандів Європи.
Та щось сталося... Мабуть, не забув брюссельської трагедії?
«Нехай іде!» — кинув крізь зуби синьйор Ан’єллі. Тяжка наука розставання... Крізь сльози оглядав Мішель стадіон, його трибуни, прагнучи побачити там свою Кристель. А потім — безперервні спалахи фотоапаратів, стрекіт диктофонів та остання сповідь журналістам: «20 років я працював, наче каторжний...»
І сьогодні Мішель Платіні не має відпочинку. В нього багато справ. Одна з головних — боротьба з наркоманією — найтриваліший для нього матч. Він робить усе заради своїх дітей, молоді та її світлого майбутнього.
Платіні — президент УЄФА. Він ще повернеться до нас, адже попереду Євро-2012.
Матч триває!
Володимир СКРИНЧЕНКО
також у паперовій версії читайте:
- КОМУ КРАЩЕ ЖИВЕТЬСЯ?
- СЛУХАЙТЕ УЛЮБЛЕНУ МУЗИКУ!
- П’ЯТЬ ПРАВИЛ ЩАСТЯ
- ПРОДАЮТЬ СВІЖЕ ПОВІТРЯ
- ЗВІДКИ ПІШЛА «ПОКОРЩИНА»
- ЧОГО ЧЕКАТИ ВІД ВУЛКАНІВ?
назад »»»