ВОЛОДИМИР БЕРСЕНЄВ: «МОЯ ПРОФЕСІЯ— ПОЗБАВЛЯТИ БОЛЮ»
Заслужений лікар України, кандидат медичних наук, директор Київського інституту проблем болю Володимир Берсенєв протягом багатьох років разом із колегами успішно застосовує на практиці унікальну методику лікування метамерними ін'єкціями. Тисячі його пацієнтів назавжди позбулися больових синдромів, спричинених важкими захворюваннями, повернулися до активної трудової діяльності та повноцінного життя. «Метамерні методики допомагають дітям, які уражені дитячим церебральним паралічем, наздогнати однолітків у розумовому та фізичному розвитку. Це відбувається у дев'яти випадках із десяти»,— констатує лікар.
Володимир Андрійович Берсенєв не лише талановитий медик, а й блискучий прозаїк, автор повісті «Тримаю удар», публіцистичних книжок «Важке дитинство нервової системи», «Біль у спині», «Від цього залежить якість життя», «Мистецтву лікарів допомагають камені», численних статей у наукових і періодичних виданнях. Ведучий авторської радіопрограми на каналі «Культура» «Лікар Берсенєв радить».
Про культуру і духовність, здоров'я і медицину говорить гість нашої «Вітальні».
— Володимире Андрійовичу, про що передусім Ви хотіли б сказати?
— На мою думку, кожен має проаналізувати своє життя, те, як він ставиться до суспільства, а суспільство — до нього. Обов'язково потрібно займатися самовихованням. Якось я прочитав притчу, яка мене вразила. Ось вона. Великий учений звернувся до Бога: «Господи, я пишу монографію про праведників і грішників. Центральний розділ присвячений опису раю і пекла. Могли б Ви розповісти мені, як вони виглядають насправді». Господь підвів ученого до двох однакових дверей. Відкрив одну з них і провів усередину. Там стояв величезний круглий стіл з великою чашею, наповненою смачною ароматною їжею. Але люди, котрі сиділи навколо столу, виглядали голодними і хворими. До руки кожного була прикріплена ложка з метровою ручкою. Люди не могли піднести її до рота. Учений був вражений виглядом нещасних. Господь сказав: «Так виглядає пекло». Потім він підвів ученого до других дверей і відкрив їх. Картина нічим не відрізнялася від попередньої: стіл, чаша з їжею, смачний аромат. Ложки з такими ж довгими ручками, але люди виглядали ситими, щасливими, радісно спілкувалися. «У чому ж різниця?» — запитав великий учений. «Усе дуже просто,— відповів Господь.— Це альтруїсти, вони годують один одного. А ті, що потрапили до пекла, звикли думати тільки про себе». Пекло і рай улаштовані однаково, так само як і життя на землі. Різниця в нас самих.
Україна, на мій погляд, унікальна країна. Я бував у інших державах, багато чого бачив, але кращого місця на землі не існує. Чудові природно-кліматичні умови. Дуже добрий народ. І щось йому заважає жити так, щоб творчо активно розвиватися. Нема взаєморозуміння. Вибори в нашій країні перетворені на національний вид спорту. Рано чи пізно це має закінчитися, почнеться розмірене спокійне життя.
Що заважає? Не будемо говорити, як радив поет Олексій Костянтинович Толстой, про близьке, скажемо про недавнє минуле. Хоча наступність у справах і вчинках можновладців чітко прослідковується. Двадцять відсотків світового обсягу прісної води (це найкоштовніший мінеральний продукт, «крутіший» від нафти) — озеро Байкал. Тільки розумово відсталі люди могли затвердити рішення будувати целюлозно-паперовий комбінат на Ангарі. Схожі рішення ухвалюються нині в Україні.
А головна наша проблема все-таки — діти. 1993 рік (початок незалежності): 61% пологів в Україні проходили патологічно. Через чотири роки — 67% пологів з ускладненнями. Вступили в нове століття — 71% пологів патологічні. У Києві й Севастополі нормально народжує одна жінка з десяти. Катастрофа. Зі ста дітей в Україні, сімдесят переносять гіпоксію мозку в період пологів, що без наслідків не минає. Недавно зустрічався з колишнім президентом і двома колишніми прем'єр-міністрами України. Вони ці цифри вперше почули. Тобто наше медичне начальство навіть не доповідає про стан справ.
В Україні щороку народжується п'ять тисяч дітей з пороками серця. Сорок тисяч — у черзі на операції. При цьому наші пологові будинки забезпечені всім необхідними, медперсонал — кваліфікований, працює-трудиться. Недавно знову придбали якесь нове обладнання і передали Кардіологічному центру. Але треба інакше порушувати питання. Чому, звідки беруться пороки серця? Ось що потрібно пояснювати людям.
Днями оглядав дівчинку зі Львова, дев'ять років, у неї серйозна клишоногість. Кажу мамі: «Ви лікували зуби на ранніх етапах вагітності». Вона відповідає: «Так. Звідкіля ви знаєте?». Руки, ноги закладаються в два тижні вагітності. Якщо жінка дозволила собі ін'єкції знеболювальних препаратів — це призведе до дефектів опорно-рухового апарату в майбутньої дитини. У п'ять тижнів вагітності формується серце. Якщо майбутня мама вжила банку пива з сигаретою — її дитина народиться з пороком серця. У дванадцять тижнів вагітності закладаються органи травлення. Якщо жінка понервувала, поговорила на підвищених тонах, то її дитина буде все життя лікувати органи травлення.
Я постійно пояснюю: другий-дванадцятий тиждень вагітності — найвідповідальніший період у житті людини, саме тоді закладається здоров'я. Після цього терміну чимало патогенних факторів уже можуть не вилитися в плачевні наслідки. Але вагітність повинна проходити сприятливо! До речі, є думка, що саме внутрішньоутробний період життя людини — це і є рай. І ми всі повинні вжити заходів для того, щоб в Україні народжувалися здорові діти. У мене є друг у Москві, головний дитячий невропатолог Росії, професор Ігор Скворцов, у нього улюблена приказка: «Поганий плід погано народжується»...
Розповім неприємну історію, яка мене вразила до глибини душі. Під час останніх виборів прийшла до мене американська делегація, три особи. Дама представляла ЮНІСЕФ (структура ООН) і благодійні фонди Клінтона і Гейла. З нею американський банкір і представник сенату. Обговорювалося питання аутизму (на мій погляд, ця хвороба — психіатричний варіант дитячого церебрального паралічу). Американська сторона виділяє п'ятсот мільйонів доларів на створення міжнародного центру аутизму. Ми довго спілкувалися. Потім дама повідомила: «Учора була у вашого міністра охорони здоров'я і запитала: «Яка ситуація з аутизмом в Україні?». Відповідь була приголомшливою: «Аутизму в нашій країні нема».
Дивно, як професійно непідготовлених людей призначають очолювати важливі відомства — за партійною належністю. Не тільки в медицині.
— Чи правда, що грижі міжхребцевих дисків стають бичем наших сучасників?
— Практично вже немає жодної сім'ї без цієї недуги. Проблема проблем. Щороку в країні додається майже три мільйони нових хворих.
Хребет росте до 21 року. У цей період перевантажувати його не можна. Щоб уникнути стійких патологічних станів, протипоказані стрибкові види спорту, носіння важких речей.
Нашим інститутом реально створені технології гарантованої й ефективної лікувальної допомоги хворим, які мають хронічні больові синдроми, зокрема грижі міжхребцевих дисків. На жаль, основний спосіб лікування, що дотепер пропонувався, — оперативне втручання, операція. Однак у 70% прооперованих спостерігаються негативні результати, у двох із трьох — ускладнення.
В усіх країнах світу бурхливо розвивається аморальний бізнес на людських стражданнях. У США роблять 250 тисяч операцій на рік і одержують 200 тисяч ускладнень. У деяких країнах, наприклад в Іспанії, оперують за рахунок держбюджету. В нашу клініку зверталися по допомогу пацієнти з 56 країн світу. Багато хто з них — після операцій на хребті.
Шкода, що наші співвітчизники і далі сповідують девіз: «Своя ноша не тягне». Тому більшість населення має грижі міжхребцевих дисків. До того ж застосовуються некоректні методи лікувального впливу, які найчастіше погіршують стан. Від цих хвороб не вмирають, терміни життя не скорочуються, але мучать сильні болі. Люди, котрі страждають остеохондрозом хребта, з учасників життя нерідко стають його свідками. Як бути? Потрібний комплекс лікувальних впливів у сполучуваності і послідовності, тоді ця проблема вирішується.
Усі тканини, структури організму, крім зубів, здатні до регенерації. Але у різний термін. Прикусиш язик до крові, він заживе за добу. Ушкоджена шкіра на руці чи нозі загоїться протягом тижня. На зрощення кістки потрібні місяці. А тріснуті міжпозвонкові диски — хрящова тканина — відновлюються півтора роки.
Наші технології дозволяють повертати людей до повноцінного життя. Людина в будь-якому віці не повинна страждати від болю.
— Через що виникає біль?
— В організмі є такі утворення — спінальні ганглії, розташовані між хребцями. Таких скупчень нервових клітин з кожного боку хребта 33 (правда, дуже цікава цифра!). У голові три ганглії злилися в один (це трійчастий нерв). Його запалення призводить до найсильніших болів. Спінальний ганглій — місце, де народжуються і транслюються усі без винятку больові відчуття людини.
У наш інститут звертається багато людей літнього віку. Що старший пацієнт, то частіше страждає від болю. Чому? Людина народжується зі 100 мільярдами нервових клітин, півтора відсотка яких щороку втрачає, починаючи з сорока літ. Вони не гинуть. Засинають. З 50 до 60 років «уходить» кожна третя чуттєва нервова клітина, через що на території контролю спінального ганглія, якщо він страждає, виникають хронічні стійкі больові синдроми. Препарат церебролізін — єдиний засіб, що дозволяє відновлювати і змушувати працювати заснулі нервові клітин. Усім, хто досяг певного віку, раджу раз у півроку внутрівенно вводити крапельницями церебролізін. Тепер це, до речі, після моїх рекомендацій, роблять у лікарні «Феофанія».
Хочете зберегти здоров'я — змінюйте спосіб життя. Бо нині медична інфраструктура така, що денного стаціонару нема, а декого треба лікувати тільки в денному або звичайному стаціонарі. Спеціально написав лікарський порадник. За основу взяв японську самурайську систему, що визначає п'ять ознак здоров'я: апетит, сон, випорожнення вранці, бажання працювати, почуття гумору. Перший том саме складається з п'яти розділів. До речі, і самураї, і козаки Запорізької Січі в принципі вели однаковий спосіб життя. Другий том присвячений безпосередньо рекомендаціям і рецептам, як поліпшити якість життя. Люди звернули увагу на назву — «Лікарський порадник для третього віку». Усе-таки «пенсіонер», «людина похилого віку» — неприємні визначення.
— Ваше ставлення до дошки Євмінова, як засобу лікування міжхребцевих гриж?
— Жодна методика не здатна вирішити цю проблему. Потрібен, повторю, комплекс лікувальних впливів у сполучуваності і послідовності. Я за дошку Євмінова, коли вона включена в комплекс. Але не зустрічав ще жодного пацієнта, котрий сказав би, що цілком позбувся від недуги за її допомогою. Був у мене один дивовижний пацієнт. Як у фільмі «Москва сльозам не вірить» — слюсар з вищою освітою. Він цілий рік по чотири години на день проводив на дошці. Сказав йому: «Це скільки ж мов можна було вивчити». Ефект лікування — нуль. Тому що не було комплексного підходу.
Розтягання хребта — небезпечна річ. В організмі людини 697 м'язів, більшість із них обсіли хребет. Коли виникає скомпрометована ситуація, м'язи так зчіплюють хребці, що їх не відтягнути одне від одного. Коли починають розтягання хребта на дошці, спочатку розтягуються здорові сегменти, чим створюють людині в майбутньому нові проблеми. Та й м'язам дістається. Недавно ми рятували жінку, сорок років, бухгалтер. Поперек болів. У Києві її повезли витягати хребет на якесь коло. Розтягли шийний відділ, у ньому та у голові почалися такі болі, що поперек здався дрібницею. Або ще випадок. Жінка з Броварів, 56 років. Ніколи нічим не хворіла. Нежиті не було. Але навколо — розмови про болі в спині, про остеохондроз. Жінка почула термін «профілактор», купила дошку Євмінова і почала себе витягувати. У неї «спалахнули» неймовірно сильні болі. Ми ледь упоралися з ними. До речі, подібні проблеми виникають часто-густо. Розумієте, бізнес є бізнес. У мене відчуття, що, минаючи лабораторні дослідження, багато сучасних «панацей» спочатку випробують на великій кількості людей для з'ясування показань і протипоказань. Стосовно дошки Євмінова, рекомендую, перш ніж лягти на неї, зменшити вагу тіла, привести до ладу інші параметри організму.
— Яка залежність між політичною ситуацією і здоров'ям народу?
— Повна! Політичні баталії мають властивість впливати на здоров'я людей. Наші політики не розуміють, що їхнє головне завдання (як і лікарів) — допомагати жити людям. А вони поводяться, як тінейджери. Спочатку говорять, а потім думають. Не відрізняють, де закінчується критика і починаються образи.
Людина така істота, яку не можна ображати, а з вуст політиків, що не фраза, то образа. Скривджена людина ніколи не подасть руки тому, хто її зневажає. Тільки з віком розумієш, що фізичні травми, нанесені кулею, ножем, сокирою, гояться, а словесні — кровоточать до кінця. Я дивлюся на політиків і дивуюсь: які неосвічені, безкультурні люди займають керівні крісла в партіях.
ЗМІ, особливо телеефір, забиті депресивною інформацією. Тому телевізор я практично не дивлюся і нікому не раджу. Так само як і читати газети. Пам'ятаєте, булгаковський професор Преображенський говорив: «До обіду газети не читайте, апетит псується».
Треба цю епідемію зупиняти. Розум повинен перемогти, Україна має процвітати. І вона процвітатиме. Не може бути нескінченно погано. Великі обсяги води мають здатність знезаражуватися. Так і суспільство здатне саморозвиватися, займатися селекцією, відбирати кращих і направляти на ті посади, які пов'язані з керуванням людськими долями.
Володимир КОСКІН
також у паперовій версії читайте:
назад »»»