НАЦІОНАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ
ПО-БЕЛЬГІЙСЬКОМУ
Днями у відставку пішов бельгійський уряд на чолі з Івом Летермом. Приводом стала чергова суперечка щодо адміністративно-територіального поділу кордонів одного виборчого округу в столиці, де живуть і франкомовні валлони, і фламандці. На думку оглядачів, ці проблеми вкотре нагадали про невирішені національні питання в країні. Причому ситуація є цікавою відразу з кількох точок зору.
По-перше, Бельгія — засновник післявоєнних процесів європейської інтеграції. Одначе тривала участь у європейській спільноті, на жаль, не посприяла вирішенню національно-регіональних суперечностей. Вони мають витоки ще на початку ХІХ ст., коли державу створювали за результатами наполеонівських війн. Тоді до неї увійшли аграрна і франкомовна Валлонія та промислово розвинута голландськомовна Фландрія.
Від цього «рокового» рішення бере початок мовна суперечка. Причому за останні двадцять років для її залагодження було зроблено чимало. Бельгія перетворилася на двомовну країну. Французька та фламандська мови є рівноправними. Колишній прем'єр-міністр Херман ван Ромпей, якого торік було обрано першим президентом Європейської Ради, посприяв унесенню змін до конституції, завдяки яким держава фактично перетворилася на федерацію.
Тобто багатша Фландрія більше не може казати, що вона «утримує» бідних валлонських «родичів». Але не було розв'язано ключову проблему: залишився поділ партій за національною ознакою. Через це Королівство Бельгію продовжує лихоманити. Лідер фламандських лібералів Арно де Кроо зажадав проведення у червні поточного року позачергових парламентських виборів.
По-друге, на бельгійському прикладі можна побачити, як «національне питання» може розколоти Європейський Союз, якщо буде взято курс не на зміцнення міждержавного союзу, а на побудову «Сполучених Штатів Європи». Тому бельгійські національні проблеми давно набули загальноєвропейського масштабу й становлять інтерес не лише з точки зору збереження єдності Бельгії, а й уникнення міжнаціональних проблем у Євросоюзі. Втім, від позачергових виборів за умов збереження національно-партійного розколу країни навряд чи можна очікувати радикального вирішення питання.
також у паперовій версії читайте:
- СЕРБІЯ: МІЖ ПРАГМАТИЗМОМ ТА УТОПІЗМОМ
- СТАРТ ВИБОРЧОЇ КАМПАНІЇ В ПОЛЬЩІ
- ЗАГРОЗИ ВІЙНИ І НАДІЇ НА МИР
назад »»»