ГАЗЕТА В СОЛДАТСЬКІЙ ШИНЕЛІ
ІЗ ЗАПИСНИКІВ ВІЙСЬКОВОГО КОРЕСПОНДЕНТА ПАВЛА УСЕНКА
Газета «Демократична Україна» на початку війни мала назву «Комуніст», а закінчила її як «Радянська Україна». Заслуги колективу видання у наближенні Перемоги відзначено орденом Червоного Прапора. Пропонуємо читачеві документ часів війни.
1941
9 серпня. Київ в обороні. Бої не припиняються. В районі Святошина ворога відігнано на вісім кілометрів...
14 серпня. Бої переважно вночі і зранку. Вісті про Смоленськ... Вечір — кулеметні черги на підступах до міста.
Писав вірші до «Советской Украины», до «Комуніста»...
4 вересня. Наказ готуватися до переїзду в Харків...
5 вересня....Дощить. Два дні мовчанки на лінії фронту. Прощання з Києвом.
Труханів острів... Човни. Сітки в Дніпрі — виловлювати трупи...
6 вересня. Шоста ранку. О восьмій виїзд.
Чеховський провулок. Пофарбовані в темне бані соборів. Хрещатик.
Поряд могили арсенальців. Парки. Окопи. Сльози по Києву.
— Ми повернемось!..
Ночівля на польовому стані. Бомбардування, пожежі — вогняна ніч... За Пирятином повернули на Лубни... Моє вартування з 12-ї до 2-ї ночі...
8 вересня. Шоста година. Незібраний хліб, копи до горизонту...
Харків: Люботин, Нова Баварія, будинок на Холодній горі. Спогади...
Зенітки по ворожому літаку. Збито над Рибним базаром...
9 вересня. Ніч. Бомбардування літаків...
22 вересня. Шоста ранку. Репродуктор: «Здано Київ...» Серце... Товариші!..
22 жовтня. Сьогодні — чотири місяці війни...
Ускладнення з газетним папером (Сватове, район). Перші числа «Комуніста» без будь-якої інформації по Союзу...
24 жовтня. А воювати ми, власне, ще не починали. Все, що було досі,— прелюдія до війни.
«Та ніколи ж на його не вийде, буде ж битий, хоч там як...»
26 жовтня.... Приїхало видавництво з Харкова...
Сіли з Головком замість коректорів... Співробітників небагато.
28 жовтня. Шоста година — виїзд. За Старобільськом на дорозі восьмеро вбитих коней... Воронки...
Україна відходить за Дон, за Волгу...
1942
13 березня. Відвідини редакції Довженком. «Наша держава для ворога не простелюється...», «Падають вороги, як неврастеніки в зубного лікаря...»
14 березня. Знову відвідини Довженком редакції. Ділиться фронтовими враженнями...
7 квітня. За вікном прекрасна весна. Сонце над Ворошиловградом...
1 травня. Вологий день. Передгрозове затишшя на фронті. Складання номера «Комуніста»...
6 травня. Старобільськ. Донбаський вітер. Пил. Ворожі літаки...
19 травня. Неможлива спека. Цвітіння садів. Осокір — жовті серги, білолист, блакить неба.
Маяки. Праворуч — бомбардування...
2 червня. Жахлива спека.
Посічена церква. Вартовий на купі руїн. Туди скликані комісари полків. Вчора був бій...
3 червня. Німці перейшли в наступ. Перевага в повітрі і в танках...
Обхід фашистами Ворошиловграда...
21 червня. Неділя. Чергую по редакції. Тривожні вісті з Севастополя. Прибув Новиченко.
23 червня. Яків Ган щодня закреслює в календарі, що лежить на столі, по дню. Викреслив сьогодні «23», а скільки ще лишилось днів кожному?!...
28 червня....Вночі ревли гармати. В хаті дрижить од вибухів. Гомонять заміські горби Ворошиловграда. Все згадую Київ...
7 липня. Підготували до від’їзду з Ворошиловграда групу «комуністівців». Наказ є наказ...
Переглядаю шухляди столу, щоб нічого не лишити гаду...
Виїхала група: Головко, Новиченко, Шеремет, Дундич та інші. Шкода розставатись з Андрієм (письменник Андрій Головко.— Ред.). З ким будемо організовувати партизанський загін?!
Друкарка:
— Ніколи мені так тяжко не було, навіть коли з Києва виїздили; були надії — живучі, аж дотепер чекалось повернення — і...
Евакуація міста...
8 липня. Випроводили три чверті редакції. Лишилось 12 чоловік. Мені теж їхати. Ніч евакуації. Неможлива спека...
11 липня. Місто. Спорожнілі установи. Люди ходять, як тіні. В багатьох на очах сльози. Говорять про очікувані удари Тимошенка. Радіо повідомило, що Розсош, Салтів, Вовчанськ здали.
Двір редакції: ящики з написом: «Україна. РАТАУ».
Збори. Розставання. Рясний, чудесний дощ. Громи й гарматні відгуки... Жіночий лемент біля магазинів. Ночівля в редакції. Нічні схрещення променів.
1943
16 січня. Іде розгром гітлерівських дивізій під Сталінградом...
19 січня. Німецькі літаки рвуться до Сталінграда. Безнадійність. Колосальні трофеї...
14 лютого. Неділя. Робота над поезіями... Сиджу в редакції «Комуніста» — «Радянської України» на Тверській, 18. О 10-й год 15 хв — «В останню годину»: Ростов, Ворошиловград...
20 березня. Вступили на Україну. Бійцям перуть білизну, готують, а при тому стільки серця вкладають, боліють душею, коли нема чого дати поїсти...
Скільки вони натерпілися горя того, смертної муки зазнали від чужинців — матері наші, сестри, дружини. І хто скаже про них недобре слово — той оганьбить усе безмірне благородство, величну честь всього жіноцтва нашого...
10 травня. Україно, лишив тебе в кривавому полум’ї пожеж, у муках і стогоні, а застав — гнів живих, пограбування, руїни і церковний передзвін... Пісень не застав і сміху не застав. Люди, що лишились,— мов після страшного кошмару...
23 травня. Кімната редакції «Радянської України». Останні відвідини. Справжнє закінчення кола. Рік військових доріг під знаком великої, пристрасної, животворящої роботи.
6 липня. Марківка. Ранок. Перше повідомлення Інформбюро про початок німецького наступу на Орловсько-Курському та Бєлгородському напрямках...
12 жовтня. Під Києвом... Правий берег... Як сильно пересічено місцевість!.. Невпинні контратаки ворога...
Дарниця. Дніпро. Підірвані мости.
У граніті набережних під плитами — кулеметні гнізда.
Здригається повітря і падають каштани...
Скільки разів у важкі хвилини війни ми говорили про нього, згадували його, скільки снів переснилося, скільки пісень переспівали. Київ!..
6 листопада. Взято Київ. Урочистий вечір...
[an error occurred while processing this directive]
[an error occurred while processing this directive]
[an error occurred while processing this directive]
також у паперовій версії читайте:
- ЩО ГОТУВАЛИ НАМ ЗАГАРБНИКИ (СВІДЧАТЬ ДОКУМЕНТИ ІСТОРІЇ)
назад »»»