ПОЛЬЩА ПРОГРАЄ ПЕРЕГОНИ ЗА ЦУКОР
Польща — індустріально-аграрна країна. Про зміни та проблеми, які зазнав її сільськогосподарський сектор після вступу країни в ЄС, розповідає професор Сільськогосподарського університету Вроцлава Чеслав Новак.
— Країна встигла адаптувалася до нововведень?
— 2004 рік — найскладніший для нас період, коли потрібно було пристосуватися до вимог Євросоюзу. Зайнятість населення у сільському господарстві там становить 4%, у Польщі — 17%. Питома вага сільського господарства у ВВП в ЄС — 2%, натомість у Польщі — 4%. Неважливо навіть, скільки людей задіяно в аграрному секторі, важливо, яку частку ВВП вони створюють. Зверніть увагу: в Європейському Союзі 4% населення виробляють 2% ВВП, а в Польщі 17% — 4% ВВП. Це привід замислитися: польські аграрії менш ефективно працюють, ніж їхні колеги в Європі. Найгірше — це безробіття. Наразі воно в Польщі — близько 10%, у ЄС — 8%.
— А що відбувається в аграрному секторі?
— Середній розмір господарства в Євросоюзі становить 11 га, а в Польщі — 7 га, що надто мало, аби з них можна було жити. Єдиний спосіб вижити — отримувати дохід поза сільськогосподарським виробництвом. У США середній розмір господарства — 177 га. Не дивно, що 90% загальних доходів селяни отримують від нього. Натомість цей показник у Польщі — 15%. До речі, вона була єдиною країною колишнього соцтабору, де 75% земель належали приватникам. Найбільше коштів від спільної європейської аграрної політики отримує Франція — 20%, а це — 10 млрд євро. На другому місці — Іспанія, Польща отримує лише 2 млрд євро.
— Які дотації надає ЄС?
— Упродовж 2004–2008 р. ми отримали від спільної сільськогосподарської програми Євросоюзу 9 млрд, у тому числі прямі доплати до одного гектара землі становили 3,6 млрд, а доплати в межах програми розвитку сільських територій становили навіть більше — 4,7 млрд. При цьому 40% коштів потрапили лише до 5 % польських господарств. У нас існує Агентство реструктуризації та модернізації села. Воно отримує гроші від Європейського Союзу і розподіляє між аграріями.
До речі, заявки на прямі доплати постійно змінюються. Тобто впродовж п’яти літ щороку слід подавати інші документи. Наразі заповнювати їх допомагають спеціальні консультанти, які, дякувати Богу, досі існують.
— Підсумуємо, які ж переваги має Польща в ЄС?
— Їх багато. Євросоюз приділяє більше уваги та виділяє кошти на охорону навколишнього середовища. Безперечним позитивом у Польщі є професійні консультації для аграріїв. Традиційно у польських сільськогосподарських сім’ях грошима «завідують» жінки, адже чоловіки — це дорослі діти. Якщо в них з’являються солідні кошти, вони одразу купують великий трактор на заздрість сусідам. Була програма від Європейського Союзу, яка сплачувала 50% вартості сільськогосподарської техніки. Селяни, які мають лише 7 га землі, купують собі трактор за 150 тисяч. А це економічно невигідно.
— Селяни потребують повної інформації?
— Так. Іншою сильною стороною Польщі є інтегрована система ринкової інформації, в тому числі стосовно цін та найближчих прогнозів. До речі, у передвоєнній Польщі, в якій проживало багато народів, найорганізованішою групою сільськогосподарських виробників були українці. Кооперативи з околиць Дрогобича, Самбора продавали своє масло в Селезію.
— Чи дозволено торгувати землею?
— Продаж дозволено. У нас не було шоку від приватизації на селі. Люди продають паї, але у себе лишають не менш як гектар, бо це є межею, яка дозволяє називатися господарством. Проте офіційно значна їхня кількість трохи штучна. Селяни не сплачують податку на дохід. Соціальне страхування для них у десять разів дешевше, ніж для представників інших професій. За 1 га землі потрібно сплачувати страховку — 80 злотих на місяць, а за більшу кількість землі — близько 800 злотих.
— Як Польща ставиться до генномодифікованої продукції?
— Негативно. Проте попит на сою для курей, свиней, рогатої худоби настільки великий, що ГМО виправдовує себе. Це набагато дешевше. Пересічний поляк витрачає 27% своїх доходів на харчування, тоді як в ЄС цей показник становить 14%.
— В які країни експортують продукти харчової промисловості?
— Основний імпортер наших товарів — Німеччина. Експортуємо полуницю, порічку, смородину, молоко, молочну продукцію.
— Хто є конкурентами продукції?
— Головною проблемою для поляків, як і для українців, є Китай, Бразилія, Аргентина. Польща вирощує полуницю, але при цьому національні виробники йогуртів хочуть отримувати дешеві заморожені ягоди з Китаю. Чи можна конкурувати з Бразилією? Напевно, ні. Там набагато кращим є виробництво сої, кукурудзи, тобто основних продуктів сільськогосподарських ринків. Додатково проблему ускладнюватиме біопаливо, переважно — етанол. Головний його виробник — Бразилія. Так само ми програємо перегони за цукор. У цій країні Латинської Америки росте цукрова тростина, яка набагато дешевша за буряковий цукор. На жаль, без підтримки України Польща програла змагання за горілку. Раніше її виробляли лише з картоплі чи збіжжя. Нині Чехія, Франція, Німеччина запропонували робити оковиту з будь-якого сільгосппродукту і виграли.
— На вашому ринку маркується продукція харчової промисловості, яка має у складі ГМО?
— Згідно з нормами ЄС, товари, які мають один і більше відсотків ГМО, повинні маркуватися. Але складно прослідкувати, щоб цього дотримувалися. Наприклад, в олії це неможливо виявити. Я вам поставлю запитання: після того як курка з’їла корми з ГМО, її яйця будуть його містити чи ні?
У кормах, які споживають тварини, генномодифіковані компоненти, безперечно, є, але на полицях у магазинах ви цього не побачите. Якщо ми не погоджуємося на подібні корми, то будемо мати дуже дорогі продукти харчування.
Інна БОРИСОВА
також у паперовій версії читайте:
- АГРОСТРАХУВАННЯ: ДОСВІД, ЯКИЙ ВАРТО ЗАПОЗИЧИТИ
назад »»»