ПРИВАТНІ «ПІНКЕРТОНИ» ПОПОВНЮВАТИМУТЬ БЮДЖЕТ
Минулого тижня у Верховній Раді було зареєстровано проект Закону «Про приватну детективну (розшукову) діяльність». Це не перша спроба дати путівку в життя вітчизняним «шерлокам холмсам», проте цього разу вона виявилася найбільш підготовленою та обґрунтованою.
Автори перш за все посилаються на досвід передових зарубіжних країн. В Англії, наприклад, чисельність персоналу приватних охоронних і детективних фірм удвічі перевищує кількість співробітників поліції. У США бюджет приватних служб безпеки, які налічують понад мільйон співробітників, у півтора раза вищий за бюджет усіх органів поліції країни. В Ізраїлі, населення якого становить п'ять мільйонів мешканців, працює понад дві тисячі детективних і охоронних компаній.
Для обміну інформацією та досвідом ще у 1925 році почала свою діяльність Всесвітня асоціація детективів — доволі авторитетна міжнародна організація у сфері розслідувань та безпеки, яка об'єднує близько тисячі організацій із більш як 60 країн світу. Причому останнім часом щороку на вступ до неї надходить до ста заявок.
Утім, не будемо ходити далеко і погляньмо на сусідню і дуже на нас схожу за соціально-економічними умовами Росію. Там ще 11 березня 1992 року було ухвалено Закон «Про приватну детективну й охоронну діяльність у Російській Федерації». У 1997 році російські представники були допущені до участі в роботі згаданої вище асоціації. До речі, станом на 1 квітня 1994 року в Росії було зареєстровано 6605 приватних охоронних підприємств та служб безпеки (з них у Москві близько чотирьохсот) та більш ніж 26 тисяч осіб отримали персональні ліцензії на право займатися охоронною та детективною діяльністю.
Ініціатори законопроекту зазначають, що у країнах, де приватна детективна діяльність врегульована законодавчо, їхня робота значно підвищує відповідальність державної правоохоронної системи за своєчасне та високопрофесійне реагування на потреби громадян і суспільства. Крім того, звільняє правоохоронців від необхідності виконання багатьох незначних та невластивих їм функцій. Отже, сприяє загальному оздоровленню криміногенної ситуації.
Анітрохи не сумніваючись у справедливості даного твердження, все ж таки зазначимо, що головна мета людей, котрі займаються приватною детективною діяльністю — отримати якомога більший гонорар, у зв'язку з чим вони перш за все намагаються взяти замовлення від представників великого бізнесу. А в тих зрозуміло які інтереси — дізнатися правду про фінансову спроможність партнера, щоб прийняти правильне рішення: варто чи не варто позичати йому гроші, надавати майно в оренду або перераховувати передоплату за ще не поставлений товар. Але навіть за умови, що приватні детективи ловитимуть не вбивць, грабіжників чи ґвалтівників, а білокомірцевих фінансових шахраїв, їхня діяльність, погодьтеся, все одно буде корисною для суспільства.
В Україні немає закону, який би регламентував діяльність приватних детективів. Проте самі «пінкертони» є. У нашій державі налічується декілька тисяч підприємств, у назві яких є слова з коренем «детектив»: детективні контори, агентства, фірми, підприємства, асоціації. Проте використання у назві цих слів не дає їм жодних прав і не накладає на них ніяких зобов'язань. Бо основним профілем своєї діяльності вони прописують надання інформаційних послуг. Як кажуть, називай себе хоч Цезарем, а «за паспортом ти Голохвостий».
Однак надання інформаційних послуг — поняття надто широке. Адже інформацію можна шукати в Інтернеті, в бібліотеці, а можна здобувати й у камері тортур. Проте за це не турбуйтесь. У чинному кримінальному кодексі є низка статей, які стосуються приватних детективів, котрим спаде на думку порушити права людини: від незаконного позбавлення волі і катування (ст. 146 і 127) до порушення недоторканності приватного життя і незаконного вилучення комерційної таємниці (ст. 182 і 231).
Найбільш популярною серед них є, звичайно, ст. 359 «Незаконне використання спеціальних засобів негласного отримання інформації». Вона перебуває у підслідності органів СБУ, прес-служба якої регулярно повідомляє про затримання злочинних груп і цілих злочинних організацій, котрі на замовлення приватних клієнтів користувалися підслуховуючою апаратурою. Цікаво, що жодна з фірм, під прикриттям якої діяли зловмисники, не рекламувала себе як детективне підприємство, аби не привертати зайвої уваги правоохоронців. Усі декларували посередницьку діяльність у сфері торгівлі товарами широкого вжитку.
Але повернімося до законопроекту, згідно з яким приватна детективна (розшукова) діяльність має здійснюватися задля пошуку, збирання та фіксації інформації, розшуку предметів, майна, людей та тварин, встановлення фактів та з'ясування різних обставин на замовлення клієнтів. Утім, фахівцям цікаве не приведене вище визначення, а набір прав і обов'язків, які надаються суб'єктам цієї діяльності.
У даному контексті найцікавішим є те, що право використовувати в назві юридичної особи слів «детективне підприємство» («бюро», «товариство») надається лише тим, хто зареєструвався саме для здійснення такої діяльності й отримав на це дозвіл органів МВС. А в першій статті наголошено, що приватні детективи не мають правового статусу працівників правоохоронних органів і не можуть здійснювати будь-які заходи, які, відповідно до Закону «Про оперативно-розшукову діяльність», відносяться до компетенції відповідних державних органів. Тобто закладати «жучки» та відеокамери в чужих офісах їм не дозволено.
Натомість дозволено збирати інформацію з відкритих джерел, тобто з книжок, газет, довідників і телепередач. Дозволено, згідно із Законом «Про інформацію», отримувати відомості, на підставі письмових запитів, із різних підприємств установ і організацій. Ще дозволяється отримувати відомості, опитуючи громадян, але якщо вони самі захочуть відповідати на поставлені запитання. Можна також здійснювати зовнішнє спостереження (з використанням відеозйомки) на відкритій місцевості, у громадських місцях, громадському транспорті та на інших об'єктах, доступ до яких необмежений. Утім, можна і на тих, доступ до яких обмежений, тобто в офісних, господарських чи житлових приміщеннях, але тільки за згодою їхніх власників або користувачів.
Заборонено приховувати від правоохоронних органів виявлені факти злочинів, незалежно від того чи вони вже скоєні, чи тільки готуються. У таких випадках приватний детектив зобов'язаний негайно повідомити міліцію про «розкопані» їм відомості. Серед інших, викладених у законопроекті, заборон, є пункт про те, що суб'єкт приватної детективної діяльності не має права брати замовлення на надання послуг від замовника у разі, якщо він надавав аналогічні послуги особам, інтереси яких суперечать інтересам замовника. Аби зрозуміти, про що йдеться, варто згадати відому п'єсу Карпенка-Карого, персонаж якої, за фахом адвокат, розмірковував: «Дуже вигідне діло. Справу Борулі веду проти Красовського, а справу Красовського веду проти Борулі. Хто виграє, хто програє — а грошики мені».
А серед найбільш корисних для приватних детективів новел є стаття про те, що їм буде дозволено купувати і застосовувати пристрої для відстрілу гумових куль, тобто гумові пістолети. Поки що коло осіб, які мають таке право, обмежене: про це вже писалося в одному з попередніх номерів нашої газети. Правила їхнього застосування, викладені у законопроекті, дуже аналогічні статтям 12, 14 та 15 Закону «Про міліцію», котрі регламентують використання вогнепальної зброї працівниками міліції: для захисту власного життя і здоров'я, для відбиття нападу на приміщення організацій, підприємств, установ тощо.
У зв'язку з цим нагадаємо, що у чинному Кримінальному кодексі України є ст. 38 «Затримання особи, що скоїла злочин». Вона знімає кримінальну відповідальність з особи, яка затримувала злочинця, якщо при цьому вона, перевищуючи необхідні для затримання заходи, не скоїла навмисне вбивство зловмисника чи не заподіяла йому тяжкі тілесні ушкодження. Тобто за критичних обставин завдавати легкі або середні тілесні ушкодження можна, і за це нічого не буде. Причому не лише працівникам правоохоронних органів, а й будь-яким громадянам України.
Підбиваючи підсумки, можна сказати, що нічого революційного законопроект не пропонує. Ним не передбачено навіть змін до Закону «Про інформацію», і якщо він буде ухвалений, то приватні детективи при поданні запитів до державних установ не матимуть ніяких переваг перед бізнесменами чи журналістами. Їм дадуть відповідь у термін, визначений законом і у встановлених ним межах. Того, що зберігається під грифом «таємно», вони не отримають.
Єдиний закон, до якого проектом запропоновано внести зміни, це Закон «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб — підприємців». Відповідно до поправок до нього, фірма, що бажає називатися детективною, як згадувалося вище, має зареєструватися як детективна, а для цього отримати відповідний дозвіл у МВС. Аби отримати цей дозвіл, їй потрібно зробити певний грошовий внесок до державного бюджету. Таким чином, законопроект має переважно фіскальний, тобто бюджетонаповнюючий характер. Це дає йому шанси бути прийнятим. На відміну від своїх попередників.
Юрій КОТНЮК
також у паперовій версії читайте:
- У ПОШУКАХ МАЛЕНЬКОГО МАНДРІВНИКА
назад »»»