Пам'ять
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Понедiлок Вересень 29, 2014

"ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА", архiв новин за 2010 рiк.

ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
ПОДУМКИ КРУТЯТЬ РУЛЕТКУ...
«Усе наше життя — гра»,— співає Герман, герой опери П. Чайковського «Пікова дама». У тому, що наше сучасне буття ще більш подібне до лотереї, намагаються переконати глядачів творці вистави «Американська рулетка» за мотивами п'єси Олександра Марданя. Прем'єра спектаклю щойно відбулася у київському театрі «Відкритий погляд» (у приміщенні Театрального центру Національного університету «Києво-Могилянська академія»).

Твори драматурга з Одеси Олександра Марданя набувають дедалі більшої популярності як в Україні, так і за кордоном. У його п'єсах, а це переважно комедії, приваблюють типовість і водночас нестандартність ситуацій та шляхів їх розв'язання, «живі», впізнавані персонажі, а також уміння автора побачити й відтворити найтонші нюанси саме сьогоднішніх реалій. Ті, хто дивився вистави за п'єсами Марданя, а вони йдуть на сценах кількох столичних театрів, зауважили й таку особливість авторського стилю: заплутаний сюжет, у якому незліченні ниточки немовби нанизуються одна на одну, несподівані його повороти й зигзаги і така ж непередбачувана й миттєва розв'язка.
Перелічені ознаки має і нова вистава. Та спочатку кілька слів про її народження. Другій прем'єрі у другому сезоні театру «Відкритий погляд» передували гастролі цього молодіжного творчого колективу. Митці грали у Харкові й Одесі. Перебування в «перлині біля моря» стало слушною нагодою для особистого знайомства з Олександром Марданем. Зустріч мала добрий результат. Драматург подарував театрові кілька своїх п'єс, у тому числі одну зовсім свіженьку (в липні минулого року текст комедії «Американська рулетка» був написаний на 99%).
Дарунок пана Олександра став початком сценічної роботи. Режисер-постановник вистави, художній керівник театру «Відкритий погляд» Ксенія Ромашенко розповіла, що п'єса розглядає декілька проблем. З них вона та актори вирішили вибрати тему кризи, розглянувши крізь призму проблем сім'ї, і розвинути її у виставі.
Отже, глядачам доведеться зануритись у повсякденне життя однієї сучасної родини, де під час кризи (невипадково ж комедію охрестили антикризовою), здається, все пішло догори дригом. З цими людьми не засумуєш. Наведу приклади. Баба Оля нарікає на свою гірку старість у прохідній кімнаті, бо в житті їй траплялись лише поети... Її ж сестрі неабияк щастить — вона вийшла заміж в Америці й виграла грін-карту. Проте й баба Оля не така вже самотня, адже вона живе разом із родиною племінниці Ірини, дочки тієї самої везучої сестри. Родичі можуть поскаржитися на що завгодно, тільки не на відсутність пригод. Усі тут, як годиться у кризовий час, думають переважно про гроші, точніше їхню недостатню кількість, і весь час ніби крутять якусь уявну рулетку. І думають над багатьма питаннями, зокрема над тим, де знайти мішок грошей; як Ірині вибратися із замкненого кола постійних ревнощів і спалахів гніву на свого чоловіка Сергія, як міг Олік, внучатий племінник баби Олі, закохатися у стриптизерку Світлану... А втім, питання ставити легше, ніж знаходити відповіді. Та все ж персонажі наполегливо шукають і дивують глядачів несподіваними знахідками...
Однак не переповідатиму далі сюжет, зазначу, що в репертуарі театру з'явилась друга (після недавньої постановки гоголівського «Одруження») фарсово-гротескова комедія. Цей стиль непросто витримувати протягом усієї вистави, проте актори намагаються. І вже на першому показі прем'єрного спектаклю ми побачили доволі якісні акторські роботи. Найперше хочу сказати схвальні слова на адресу виконавиці ролі баби Олі — Анни Веселової. Майже нічого не видає в образі старенької жіночки, що втілює її зовсім молода артистка. У її виконанні баба Оля — не банальна зануда, котра тільки бурчить і скаржиться на хвороби. Бачимо напрочуд симпатичне створіння: в її характері дивовижно уживаються цікавість і простодушність, лукавство та безпосередність, суворість і доброзичливість. Та й зовнішній малюнок ролі неодноднозначний — ніби стареча постава й хода, спина з ознаками радикуліту, та часом бабця все робить так швидко і вражає такою блискавичною реакцією, що могла б позмагатися з будь-ким молодшим.
Доволі переконливо грають подружжя Ірину та Сергія актори Мавілє Маметова і Станіслав Жирков, яким довелося створювати образи людей зрілого віку. Але часом вони все ж дещо переграють, і фарсовість уже трохи скидається на надмірну суєту і шаржовість.
Олена Тертична, Дмитро Соловйов, Олена Шверк, які втілюють образи ровесників, почуваються в них комфортно та й вигляд мають природний.
Музичним тлом, на якому розгортаються події, є популярні мелодії зарубіжної естради 1980–90-х років, а також музика, яку написав спеціально для вистави Дмитро Солодкий, до речі, виконавець ролі Вітольда. І цей музичний коктейль цілковито відповідає змістові.
Робота над виставою після прем'єри, звісно, триватиме. А першою нагородою та позитивним стимулом для постановчої групи стали щедрі оплески, що пролунали на прем'єрі, та схвальні слова присутнього на ній автора. Олександр Мардань зізнався, що задоволений цією постановкою і не шкодує про рішення дати п'єсу молодому колективу, який не боїться похуліганити на сцені.

Тетяна КРОП
також у паперовій версії читайте:
  • ОКІМОНО — ТО ЮВЕЛІРНІ ВИРОБИ
  • ЮВІЛЕЙ «КОБЗАРЯ»
  • АЛЬОША ЇДЕ НА «ЄВРОБАЧЕННЯ» НЕ САМА...
  • ФЕСТИВАЛЬ РУШНИКІВ

назад »»»

Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на «DUA.com.u».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».