«ВЕДМЕЖА ПОСЛУГА» СЛІДЧОМУ
Найближчим часом Верховній Раді доведеться зайнятися законопроектом, пов'язаним із проблемою фіктивного підприємництва.
Згадка про цей вид злочину вперше з'явилася у Кримінальному кодексі порівняно недавно — у 1994 році, але потому він інтенсивно нарощував свою присутність: якщо у 1996-му було зареєстровано лише 80 випадків фіктивного підприємництва, то у наступному, 1997-му, вже 147, а торік за однойменною ст. 205 КК України було порушено аж 460 кримінальних справ.
Основна мета, задля якої створюють фіктивні підприємства,— це ухилення від сплати податків. Замовники їхніх послуг — заводи, фабрики чи магазини, що стабільно працюють, але на папері роблять вигляд, ніби щось у цієї фірми купили і заплатили за це «щось» величезні гроші. З цих величезних грошей потрібно відповідно заплатити чималий податок, та коли податкові інспектори приходять за адресою цієї фірми, виявляється, що насправді вона не існує, а її директором є підставна особа, яка часто ні сном ні духом не відає про те, які махінації провертаються від її імені.
Зазвичай кримінальні справи за фактом фіктивного підприємництва порушують разом з іншими злочинами, як-то ухилення від сплати податків чи заволодіння державним майном, коли йдеться про спроби незаконного відшкодування податку на додану вартість. Однак трапляються випадки, коли факт ухилення чи заволодіння ще треба довести і зробити для цього безліч бухгалтерських експертиз. А для того щоб здійснювати якісь слідчі дії, потрібні відповідні підстави, тобто порушення кримінальної справи за фактом злочину, наявність якого ще треба довести. І тоді, аби вибратися з цього замкнутого кола, на виручку приходить стаття про фіктивне підприємництво.
Довести склад цього злочину не так важко, проте кодексом за нього передбачене не надто суворе покарання. Створення (чи придбання) юридичних осіб — фіктивних підприємств — з метою прикриття незаконної діяльності карають штрафом від 5100 до 8500 гривень. І лише у випадках, коли сума заподіяної шкоди перевищує 17 тисяч гривень, винного можуть засудити на термін від трьох до п'яти років позбавлення волі.
І от декому з народних депутатів спала «блискуча» думка. Що ж це виходить? Міліція збивається з ніг, шукаючи махінаторів, а підставні особи, від імені яких провертають багатомільйонні махінації, лишаються безкарними? Непорядок! І запропонували доповнити ст. 205 ще однією частиною — про окрему відповідальність за надання власних документів для реєстрації підприємства, якщо зловмисник не мав наміру здійснювати підприємницьку діяльність. І призначити за це покарання від 1700 до 5100 гривень штрафу. Нехай, мовляв, знають, як давати паспорти кому не слід.
Найближчим часом парламент має ухвалити або відхилити цю новацію.
Отже, на перший погляд, усе нібито звучить логічно, однак придивившись уважніше, побачимо, що цим самим не лише ставиться з ніг на голову принцип невідворотності покарання, а й надзвичайно ускладнюється процес збирання доказів економічних злочинів.
Найперше слід сказати про те, що підставна особа, котра надає свої документи для фіктивного підприємництва, насправді не лишається безкарною і в межах чинного законодавства. Статтею 27 Кримінального кодексу України чітко визначено види співучасників злочину, котрими поряд із виконавцем є організатор, підбурювач і пособник. Згідно із законом, пособник, який дав напрокат свій паспорт, несе таку саму відповідальність. Тобто теоретично навіть за пасивну співучасть у великомасштабних махінаціях він може отримати до п'яти років позбавлення волі.
Практика свідчить, що за саме лише фіктивне підприємництво суд ще нікого до в'язниці не запроторював, однак у слідчого є можливість в ході досудового слідства обрати підозрюваному міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як це відбувається у реальному житті? Спочатку у міліцейських оперативників з'являється інформація про те, що певне підприємство, задля того щоб зменшити свої податкові зобов'язання перед державою, користується послугами фіктивного підприємства. Проте оперативна інформація — це одне, а докази, які можна пред'явити в суді, зовсім інше. Слідчий знає, що зиск від махінацій отримав конкретний мільйонер, стосовно якого треба зібрати докази, але поки що докази у нього є стосовно підставної особи, на ім'я якої зареєстровано фіктивну фірму з мільйонними оборотами. А сама особа — чоловік, здебільшого не обтяжений інтелектом, зате переобтяжений шкідливими звичками, зокрема зловживанням алкоголем.
На допиті цей чоловік буде без докорів сумління брехати, нібито у нього колись викрали паспорт, а про фірму він уперше чує. Але якщо його посадити до камери попереднього ув'язнення, це буде для нього таким потрясінням, що він швидко згадає про те, хто йому дав сто доларів і за що. І підпише протокол допиту зі своїм щиросердним зізнанням. Потім його вже можна відпускати на підписку про невиїзд, і навіть припиняти стосовно нього кримінальне переслідування у зв'язку з черговою амністією. Головне — щоб він дав покази, які потім стануть доказами.
Так воно найчастіше і трапляється на практиці. Слідчі, які спеціалізуються на розслідуванні економічних злочинів, кровожерливістю не страждають, проте іноді, якщо це потрібно для справи, можуть і зуби показати. Закон їм це дозволяє. Проте новий законопроект повністю їх цієї можливості позбавляє. Адже, якщо за скоєння того чи іншого злочину позбавлення волі не передбачене, то запобіжним заходом може бути підписка про невиїзд, передача на поруки чи грошова застава.
Для махінаторів — це ніби бальзам на рани.
Юрій КОТНЮК
також у паперовій версії читайте:
- КРИМІНАЛЬНА «ПОЛУНИЧКА»
назад »»»