ФОЛКЛЕНДИ РОЗБРАТУ
Невеликий архіпелаг, розташований за 150 км на захід від аргентинського узбережжя, вже 180 років є джерелом напруженості між урядами Буенос-Айреса та Лондона. У 1982-му навіть дійшло до короткострокової війни, у якій Англія перемогла Аргентину ціною життів понад тисячі осіб. З того часу з більшою чи меншою інтенсивністю конфлікт поновлюється. Останніми тижнями з'явились обставини, які відновили цей спір і привернули до нього увагу міжнародної спільноти.
Під британським правлінням
Від часу приходу англійців (1833) на острови, Фолкленди (в Аргентині їх називають Мальвінами) перебувають під британським правлінням. У 1982 році ситуація змінилась, але після перемоги над аргентинськими військами (конфлікт тривав 74 дні) архіпелаг повернувся під контроль Британії. З того часу вона утримує там значні військові сили.
Переважна більшість громадян Фолклендів, хоча формально острови залишаються британською підмандатною територією, задоволена своїм нинішнім становищем. Гроші з Лондона та підтримка місцевої економіки дозволили запровадити на островах найбільший у Західній півкулі щорічний дохід на особу. Він становить понад 35 тис. дол., тоді як в Аргентині лише 13 тис. дол. Проте належить пам'ятати, що Фолкленди (Мальвіни) значною мірою залежать від найближчої на материку країни — Аргентини. Звідти надходить значна кількість товарів, туди прокладені найближчі транспортні шляхи (морський і повітряний), які забезпечують сполучення з рештою світу. Якщо якийсь мешканець островів потребує негайної медичної допомоги, його транспортують до Аргентини. Іншою проблемою є старіння суспільства. Розвиток динамічної економіки Фолклендів вимагає молодих робочих рук і їх все більше забезпечують аргентинці.
Активізація Буенос-Айреса
Безпосередньо після війни Аргентина намагалась не заявляти занадто голосно про свої претензії на відновлення юрисдикції над островами і прагнула нормалізації відносин. Але останніми роками все змінилось. У березні 2007-го парламент визнав припинення дії спільної декларації Аргентини і Лондона від 1995 року про кооперацію діяльності у південно-західній частині Атлантичного океану. У квітні 2009-го на Асамблеї ООН Аргентина зробила подання щодо подовження її континентального шельфу та залучення значного простору південної Атлантики.
Ця територія охоплює і архіпелаг, тож, немає сумніву, що за цим зверненням Буенос-Айреса було приховане прагнення довести свої права на острови. Наприкінці минулого року аргентинський парламент підтримав закон, який надавав провінції Вогняна Земля юрисдикцію над островами південної Атлантики, у тому числі над Фолклендами. Британці відповіли на нього нотою протесту. Останніми тижнями Аргентина провела черговий серйозний дипломатичний наступ, який піддавав сумніву правомірність дій Великої Британії на її території.
Нафта
Досі багатством архіпелагу була, головним чином, риба, продаж ліцензій на її вилов та вирощування овець. Але незабаром все це може різко змінитись. З 80-х років ХХ ст. у регіоні тривають дослідження родовищ нафти. Останнім часом результати досліджень показують значну ймовірність її залягання, тому Британія почала діяти. Лондон уклав контракт із підприємством Desire Petroleum для проведення пробного буріння поблизу островів із метою перевірки наявності та кількості нафти. З Шотландії притягнули бурову платформу Ocean Guardian, яку встановили за 100 км на північ від Фолклендів. За прогнозами у цьому місці має знаходитись родовище на 60 млн барелей нафти, але невідомо, яку її частину можна буде видобути. Буріння розпочалось у лютому і має досягти глибини 3500 м.
Протести Аргентини
Уже у січні 2010 року Аргентина подала до Генеральної Асамблеї ООН чергове звернення, в якому доводить, що архіпелаг належить їй. Але справжній наступ розпочався тоді, коли стало зрозуміло, що Лондон не збирається відмовлятись від проведення розвідувального буріння. Буенос-Айрес однозначно вважає дії Британії незаконними. Згідно із прийнятими рішеннями, після війни 1982 року ООН має мандат на проведення переговорів, і кожна зі сторін має утриматись від будь-яких дій щодо зміни статус-кво та ескалації спору. Аргентина розглядає британські дії як такі, що суперечать цим рішенням ООН.
Лондон визнає Фолкленди своєю територією, тож стоїть на позиції, що всі дії (разом із пошуком і можливим видобутком нафти) є правомірними. У відповідь на початок буріння аргентинська влада обмежила транспортні перевезення на архіпелаг. Всі судна, які хочуть скористатись аргентинськими територіальними водами, щоб потрапити на острови, мають отримати спеціальний дозвіл тамтешньої влади. Черговим кроком Буенос-Айреса став протест проти британських дій на двох міжнародних форумах: саміті держав Латинської Америки, Караїмів у Канкуні (відбувався водночас із самітом у Ріо-де-Жанейро) та в ООН.
Солідарна Латинська Америка
На першому саміті Аргентина отримала одностайну підтримку, що в цілому не було таким очікуваним, якщо взяти до уваги історію. Досі країни регіону підтримували прагнення Аргентини, але більш стримано, підкреслюючи потребу діалогу. Під час війни 1982 року сусіднє Чилі навіть стало на сторону Великої Британії. Проте на саміті у Канкуні, коли дався взнаки настрій регіональної солідарності, Буенос-Айрес отримав підтримку щодо питання Фолклендів.
Уго Чавес закликав навіть «королеву Англії» віддати Аргентині те, що їй належить. Однак лише майбутнє покаже, чи був це момент піднесення, чи Буенос-Айресу доведеться мобілізувати сусідів на свою підтримку у більш переконливий спосіб, ніж самі декларації. А вона буде потрібна хоча б на Генеральній Асамблеї ООН.
Міністр закордонних справ Аргентини Хорхе Тіана зустрічався з Генсеком ООН Пан Гі Муном і заявив офіційну ноту протесту, в якій звинуватив Велику Британію у порушенні міжнародного права. Пан Гі Мун також висловив стурбованість і пообіцяв опікуватись цим питанням. Але, щоб домогтися свого, Аргентина потребуватиме значно більшого — у тому числі сильної й одностайної підтримки кількох десятків держав регіону. Тоді ми переконаємось, чи візьме гору латиноамериканська солідарність, чи партикулярні інтереси окремих держав, яких часто поєднують із Британією економічні зв'язки.
Зміни чи димова завіса?
Безумовно, Лондон не відмовиться ні від потенційних родовищ нафти, ні від багатих рибою вод. Аргентина ж і надалі прагнутиме поновити владу над втраченими 180 років тому островами. Чи загострення спору може переродитись у черговий відкритий конфлікт? Навряд. Адже змінились геополітичні умови і Буенос-Айрес не має ні амбіції, ні можливості відвоювати архіпелаг силою. Здається, що аргентинська влада просто використала сприятливі умови для набору очок у боротьбі за владу над Фолклендами. Певне значення мав той самий мотив, що і у 1982 році, коли Аргентина атакувала острови,— бажання викликати солідарність народу і відвернути увагу від внутрішніх проблем.
Президент Аргентини останніми місяцями зазнала гострої критики з боку опозиції, навіть з'явились звинувачення у фінансових порушеннях пані президента та її чоловіка, попередника на посаді президента країни, Нестора Кіршнера. Порушуючи питання Фолклендів, Крістіна Кіршнер ефективно відвернула увагу громадян від цих питань. Але остаточне вирішення суперечки складно передбачити. Можливо, зміна поколінь на островах спричинить виникнення більш проаргентинських настроїв, але для цього потрібна відповідна політика Буенос-Айреса і згода Лондона. Але у нинішній ситуації ці умови далекі від здійснення.
Кінця не видно
На тлі політичного конфлікту, економічного розвитку і видобутку нафти дуже мало уваги приділяють унікальній екосистемі архіпелагу, якому розвиток промисловості може зашкодити. В ідеалі на Мальвінах мало б бути встановлено спільне правління Аргентини і Британії, до того ж територію варто було б оголосити природним заповідником. Це поклало б край суперечкам щодо стратегічної сировини і престижу. Може, колись уряди обох країн дійдуть висновку, що це найкращий спосіб вирішення конфлікту... А тим часом Буенос-Айрес оголосив, що у другій половині року розпочинає пошук нафти на половині шляху між Аргентиною та Фолклендами. Отже, спір триває.
Підготував Петро ПЕТРІВ
також у паперовій версії читайте:
- КИТАЙ — США: КРИЗА ЗА КРИЗОЮ
назад »»»