ЯК ВИНАХІДНИК-САМОУК ПРОГРАВ БЮРОКРАТАМ
275 РОКІВ ТОМУ НАРОДИВСЯ ІВАН КУЛІБІН
Доробок російського механіка-самоука неозорний. Вражає велика кількість залишених ним креслень — близько 2000. Від оптичних і фізико-хімічних приладів до грандіозних проектів мостів, машин, суден, будівель.
Проте переважну більшість винаходів Кулібіна не було реалізовано: в кріпосній Росії надто дешевою була робоча сила. Геніальному майстрові вдавалося втілити в життя будь-який задум, крім одного. Він завжди мріяв побудувати... вічний двигун.
Іван Петрович народився в Нижньому Новгороді в сім’ї дрібного торговця борошном, який не дав сину навіть шкільної освіти. Натомість вчив його торгувати. Та хлопець, щойно випадала вільна хвилина, віддавався улюбленому заняттю: розробці пристрою дерев’яного механізму домашнього стінного годинника. Він ріс мрійником і змалку плекав надію винайти щось незвичайне. Його хвилювало все, що стосувалося техніки, а особливою пристрастю були годинникові механізми. Знань, отриманих у дячка, було недостатньо, тож він активно займався самоосвітою. Те, чого навчився з книг, юнак перевіряв на практиці.
Поїздка Кулібіна до Москви у справах міської ратуші дала йому можливість ознайомитися з годинниковою справою, придбати інструменти, верстат і різальну машину. А невдовзі він відкрив годинникову майстерню, що давала непоганий прибуток. Однак мрія створити механізм власної конструкції не полишала Івана. Він самотужки вивчав фізику і математику, а познайомившись з нижньогородським торговцем і меценатом Mихайлом Костроміним, отримав можливість створити пристрій дуже складного годинника, що мав форму яйця. Саме Костромін і став хрещеним батьком кулібінської «казки». Кілька років він утримував усю родину майстра, виділяв кошти на придбання необхідних інструментів та матеріалів. Для себе, заручившись підтримкою губернатора, Михайло Костромін витребував тільки один привілей — особисто рекомендувати цариці самородка та його дивні витвори.
Це сталося 1768 року. Кулібін був представлений Катерині II під час її відвідин Нижнього Новгорода. В захопленні від телескопа, мікроскопа, електричної машини та годинника, зроблених майстром і отриманих у подарунок, імператриця призначила його завідувачем майстерень Петербурзької академії наук. Кулібін керував механічними й оптичними цехами та навчав художників усьому, що вмів і знав сам. Тут він працював протягом 32-х років.
За час роботи в академії Кулібін сконструював «планетні» кишенькові годинники, які показували місяці, дні тижня, пори року та фази Місяця; створив проекти баштових годинників, мініатюрних «годинників у персні», знаменитий прожектор, що давав при слабкому джерелі могутнє світло; виготовив візок-самокатку, в якому застосував махове колесо, гальмо, коробку швидкостей; розробив конструкцію «механічних ніг» — протезів. Результат здивував і самого винахідника. Військові хірурги визнали його протез найдосконалішим з усіх, що тоді існували.
Багато винаходів Кулібіна мали велике практичне значення і довго служили людям. Але були й такі, що незаслужено залишилися без уваги. Наприклад, семафорний телеграф для передачі умовних сигналів на відстані. Перший телеграф у Росії був встановлений набагато пізніше французом Шато, якому російський уряд сплатив 120 тис. карбованців тільки за секрет пристрою, хоча оптичний телеграф Кулібіна був більш досконалим.
Але справжньою невдачею для винахідника стала спроба запровадити на волзькому судноплавстві спроектовані ним машинні судна. Цар Олександр I ознайомився з пропозицією майстра і навіть погодився з його ідеєю. На реалізацію проекту Кулібін витратив багато власних коштів і сил. Але тяганина російської бюрократичної системи зруйнувала всі починання. В результаті проект було відхилено, а геніальний винахід продали на дрова.
Лихо спіткало майстра у 1813 році — велика пожежа знищила майже все його майно. Всіма забутий та збіднілий Кулібін представив проект залізного мосту через Неву. Наприкінці життя він захопився створенням вічного двигуна і, витративши всі заощадження на нездійсненну мрію, помер у бідності. Щоб організувати поховання, його дружина була змушена продати єдиний у будинку настінний годинник...
Пішов із життя Кулібін на батьківщині, у Нижньому Новгороді, 30 червня 1818 року. Дивовижно: з численних його винаходів до нас дійшов лише знаменитий «яєчний» годинник. Кулібіну вдалося сконструювати вельми складний пристрій. У ньому щогодини відкривалися маленькі Царські ворота, за якими містився Гроб Господній. З обох боків його охороняли озброєні воїни. Ангел відкочував камінь від труни, варта падала ниць, з’являлися дві мироносиці. Куранти грали три рази молитву «Христос Воскрес» і ворота зачинялися. Це був той самий годинник, що свого часу став для Великого Майстра перепусткою до Петербурзької академії наук, та, можливо, хоч трохи наблизив людство до здійснення його заповітної мрії.
Сергій ДОВГАЛЬ, Укрінформ
також у паперовій версії читайте:
- БАГАТОГРАННІСТЬ КОСМІЧНОГО КВІТНЯ
- ЗАПИТУВАЛИ — ВІДПОВІДАЄМО
назад »»»