Пам'ять
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Понедiлок Вересень 29, 2014

"ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА", архiв новин за 2010 рiк.

ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА НАУКА
«ЗАХИСНІ РЕДУТИ» ПРОСЯТЬ ДОПОМОГИ
Недавно групі вітчизняних науковців присуджено Державну премію України «За розробку та впровадження системи методів діагностики, профілактики і лікування хвороб нирок». Про суть дослідження — в інтерв'ю з професором Національної медичної академії післядипломної освіти, академіком АМН України Любомиром Пирогом.

— Профілактика хронічної ниркової недостатності, як і будь-яких захворювань видільної системи, полягає в уникненні та своєчасному лікуванні гострих респіраторних і гнійно-шкірних інфекцій, а також у дотриманні здорового способу життя. Щойно виникли перші тривожні симптоми, потрібно негайно виключити з харчового раціону алкогольні напої, копчення та маринади, кинути курити і, не зволікаючи з візитом до поліклініки, терміново здати лабораторні аналізи сечі та крові. Багато хто вважає, що травами можна вилікувати майже все, та в цьому випадку не рекомендується до особистої консультації з лікарем захоплюватися самодіяльністю. Бо одні рослинні відвари показані лише при імуно-запальних станах (при тому ж таки гломерулонефриті), а інші — при інфекційно-запальних (наприклад пієлонефриті). Краще вже придбати в аптеці готовий екстрактний препарат канефрон, який, не викликаючи явних побічних ефектів, принесе відчутну користь у будь-якій ситуації.
— Любомире Антоновичу, саме Вам належить алгоритм лікування хворих на гломерулонефрит у вітчизняних кліматичних умовах. Тож було б цікаво почути зараз Вашу думку з цього приводу...
— Хронічний гломерулонефрит, тобто ураження клубочків нирок (переважно інфекційно-алергічного походженння),— небезпечне захворювання, котре нерідко призводить до летальних наслідків. Що стосується його основних клінічних проявів, то перш за все я б відзначив стійкі набряки обличчя і нижніх кінцівок (а в тяжких випадках — скупчення рідини у грудній та черевній порожнинах), наявність білка і еритроцитів у сечі.
Кількість клубочків у нирках становить близько двох мільйонів, а їхня основна функція полягає у виведенні з організму шлаків. Причому найприкрішим є те, що ураження клубочків поступово спричиняє пошкодження інших ниркових структур (канальців, проміжної тканини). Тож, коли доходить до хронічної ниркової недостатності, доводиться застосовувати діалізний апарат або трансплантувати донорську нирку. Адже, на жаль, нефрологія поки не здатна впоратися з гломерулонефритом, а може лише призупинити його перебіг.
— А якими мають бути режим, дієта і тактика лікування?
— Насамперед необхідно виключити важкі фізичні навантаження: працю в нічну зміну, просто неба, а також на ногах (сюди можна віднести майже всі будівельні та викладацькі професії, роботу в торгівлі, біля верстатів тощо). Спеціальна дієта № 7 передбачає обмеження солі, м'ясних і рибних відварів, будь-яких білкових страв. Під наглядом лікаря призначають сечогінні препарати, нормалізатори артеріального тиску. Крім того, показане тривале санаторно-куротне лікування в умовах сухого субтропічного клімату або ж переїзд до сонячних регіонів на постійне мешкання.
Причому особлива соціальна актуальність цієї патології зумовлена ураженням осіб молодого віку та схильністю до прогресування. Як наслідок — інвалідизація хворих переважно у працездатному віці. Окрім того, значення має й висока вартість сучасних методів ниркозамісної терапії (гемодіаліз, перитонеальний діаліз, трансплантація нирки), застосування яких в Україні надзвичайно обмежені. І хоча кількість діалізних місць у нас поступово зростає, загальна їхня чисельність майже вдесятеро менша від потрібної.
— Ні для кого не секрет, що грамотне запобігання і своєчасне виявлення будь-якої грізної недуги ще на стадії ледь відчутних її передвісників здатне не тільки полегшити, а й скоротити подальший курс лікування...
— Це так. Однак нині воно значно затруднене. По-перше, через певні організаційні проблеми. По-друге, через безсимптомність перебігу деяких серйозних ниркових хвороб, що розпочинаються здебільшого з малопомітних терапевтичних скарг. Тобто це той випадок, коли приводом для прискіпливого обстеження хворого може бути не тільки чергове амбулаторне звернення пацієнта. Лікар сам має бути активним в обстеженні хворого, беручи до уваги чинники ризику виникнення первинних ниркових хвороб чи, скажімо, можливості їхнього вторинного ураження на тлі інших супутніх болячок. Причому найбільш типовими скаргами, що свідчать про високу активність локального патологічного процесу, можуть бути: наявність крові в сечі, набряки, симптоми артеріальної гіпертензії або ж біль у попереково-крижовій ділянці тіла. А з інших завідомо насторожуючих симптомів — безпричинна втрата маси тіла чи апетиту, диспепсичні явища, загальна слабкість, тривалий субфебрилітет. Адже, на жаль, більш як третина наших хворих із зовні прихованою нирковою недостатністю звертається по медичну допомогу в надважкому стані, коли без радикальних нирко-замісних заходів не обійтись.
— То від чого, на Вашу думку, може залежати своєчасність виявлення ниркової патології?
— Як від санітарної грамотності самого пацієнта (його ставлення до власного здоров'я, до цінності життя), так і від професійної позиції лікаря. Незалежно від ситуації в державі, первиннодіагностична ланка нашої медицини (а сюди можна віднести основні лабораторні аналізи та ультразвук) є доступною. Проте найвищого ефекту в запобіганні ниркових хвороб можна досягти лише в разі якнайскорішого запровадження сімейної медицини. Адже саме сімейний лікар мусить бути обізнаний із особливостями побуту, праці та патогенною спадковістю членів родини, перенесеними ними хворобами.
— У яких випадках треба звертатися по консультативну допомогу до спеціаліста-нефролога?
— Якщо говорити про ризик виникнення вторинних нефропатій, то тут можна навести довгий перелік хвороб, які мають неодмінно насторожувати лікарів і пацієнтів щодо реальної можливості небезпечних ниркових ускладнень. Найчастіше запальні хвороби нирок виникають на тлі або ж одразу після перенесених гострих інфекцій дихальної системи. Ураженням нирок (аж до гострої ниркової недостатності) часто-густо супроводжується і лептоспіроз, тому всі видужуючі від нього підлягають регулярному тривалому меднагляду через можливість формування інтерстиціального нефриту. Пильної уваги заслуговує інфекційний ендокардит, який може подекуди ускладнюватися гломерулонефритом, а також інфарктом чи абсцесом нирки. Тому надалі такі хворі потребують постійного нефрологічного нагляду. З вірусних інфекцій найактуальнішими щодо частоти ураження нирок є віруси гепатиту «В» і «С». Гострий вірусний гепатит (особливо «С» або «В+С») приблизно в 30–40% випадків супроводжується сечовим синдромом.
Постійним ризиком ураження нирок запального характеру загрожують вогнища хронічної інфекції, особливо у разі їхнього частого загострення. Вогнища інфекційно-гнійного характеру (остеомієліт, флегмона, абсцес) можуть спричинити амілоїдоз — невиліковне переродження структури майже всіх білків організму. До речі, від цієї напасті дочасно пішла у вічність геніальна Леся Українка.
Схильність до виникнення аутоімунних хвороб нирок спостерігається у деяких так званих «безпричинних алергіків» після профілактичних щеплень — як прояв поствакцинального нефриту. Подібні ураження можуть виникати і на тлі алергічних реакцій, спричинених глистами.
Ревматоїдний артрит із часом призводить до виникнення гломерулонефриту, деформуючий спондилоартроз — до амілоїдозу, а псоріаз — до розвитку різноманітних комплексних нефропатій.
Якщо ж говорити про функціональну взаємодію з серцево-судинною системою, то тут не останню роль за негативним впливом на видільні органи має «тиск», котрий поступово формує гіпертензивний нефросклероз.
Прихованість первинного патологічного стану з клінічними та лабораторними проявами вторинного ураження нирок нерідко спостерігаються у пацієнтів із захворюваннями крові. Зокрема, перебіг лімфоми, лейкемії, хвороби Вальденштрема і особливо мієломної хвороби ускладнюється виникненням імунокомплексного гломерулонефриту, а іноді навіть і амілоїдозу.
Із обмінних захворювань найчастіше ураження нирок виявляється у хворих на подагру, через відкладання солей сечової кислоти в нирковій паренхімі. Крім того, останніми роками дедалі більшого значення надають ожирінню.
Та, поза всяким сумнівом, справжньою проблемою № 1 нефро-ендокринології є ураження нирок при цукровому діабеті. Сюди передусім можна віднести ранній розвиток локального атеросклерозу, пієлонефриту та діабетичної нефропатії. Остання, розвиваючись у 30–45% хворих на діабет І типу і у 15–20% на діабет-ІІ, призводить до хронічної ниркової недостатності з подальшим летальним наслідком у 55% та 3% пацієнтів. За умов подвоєння кожні 10–15 років загальної кількості діабетиків нефропатія вважається чи не найсерйознішою загрозою. Це має підштовхувати до більш раннього виявлення цієї підступної спадково обтяженої «недуги третього тисячоліття» із завчасним встановленням нефропатії на доклінічному етапі.
— Отже, як я зрозумів, лікувати треба, що називається, все й одразу!.. Але ж, з іншого боку, саме нирки, виконуючи в людському організмі роль безстрашного протитоксинного охоронця, при будь-якому медикаментозному втручанні потерпають чи не в першу чергу... З чим пов'язаний цей руйнівний механізм побічного впливу багатьох розрекламованих пігулок?
— Він може бути зумовлений порушенням кровообігу, загальних або локальних обмінних процесів, виникненням імунозумовленої реакції та іншими не менш шкідливими для здоров'я зворотними реакціями організму. Найвідомішими медикаментами нефротоксичної дії небезпідставно вважають нестероїдні протизапальні засоби, анальгетики, сульфаніламіди, аміноглікозиди та практично всі протипухлинні препарати. Хоча, звісно, не завжди вдається вчасно передбачити можливість і ступінь нефротоксичного ефекту, бо це багато в чому залежить від індивідуальної сприйнятливості пацієнта. Та хай там як, а тривале вживання антибіотиків, хіміопрепаратів та імунодепресантів потребує періодичних контрольних аналізів крові та сечі. Причому істотно підвищується цей ризик у курців, осіб похилого віку, а також після хірургічних операцій. Те саме стосується і контрацептивних засобів. Принаймні дільничні лікарі зобов'язані пояснювати молодим жінкам, що тривале вживання протизаплідних пігулок підвищує артеріальний тиск. А це негативно впливає на майбутню дитину та її маму.

Едуард ЩУР
також у паперовій версії читайте:
  • «РОСТИШКА»... ДЛЯ ПОРОСЯТ
  • НА ПОРОЗІ ПОМІДОРНОЇ «РЕВОЛЮЦІЇ»

назад »»»

Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на «DUA.com.u».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».