«ТРЕТІЙ СЕКТОР»: КІЛЬКІСТЬ І ЯКІСТЬ
Сильна демократична держава неможлива без розвинутого громадянського суспільства. Основою його розвитку є громадські організації — «третій сектор». Попри те, що законодавча база для його діяльності в нашій країні існує, паростки демократії, їхню мозаїчність і плюралізм належить плекати і підтримувати.
Про «квазі-НУО» і не тільки
Співголова Харківської правозахисної групи Євген Захаров, характеризуючи вітчизняні громадські організації, посилається на дослідження британського вченого Алана Фулера. Той вважає, що тільки 15–20% неурядових організацій (НУО) можна назвати справжніми, такими, що захищають суспільні інтереси. Такого висновку він дійшов, вивчивши діяльність майже 700 НУО у світі. Мета створення решти — далека від цих устремлінь. Фулер презентував вичерпну класифікацію таких псевдоосередків громадського суспільства.
«Мафіозні НУО» створює криміналітет для «відмивання» грошей, поліпшення іміджу «авторитетів» і тиску на владу. Політики, комерційні та й ті ж мафіозні структури є хрещеними батьками «кишенькових НУО». Мета цих утворень — підготовка певних тенденційних пропозицій, адресованих органам влади. Підприємці створюють «комерційні НУО» для мінімізації податків, отримання обладнання, допомоги у пошуку контрактів і їх підписанні, а також лобіюванні інтересів компанії.
Алан Фулер виокремлює таку категорію, як «моя власна НУО». Ці утворення засновують для самовираження певної особи. Популярними, особливо в країнах Центральної Азії та Індокитаю, є «партійні НУО». Це ресурс для пропаганди і захисту своїх інтересів у владних структурах. «Провладна НУО» є дітищем державних органів, їхня функція — імітація існування громадської діяльності. Більшість таких утворень діє в країнах Африки. Для імітації опозиції та демонстрації її міжнародній спільноті держава створює «квазі-НУО».
Україна — не виняток, на наших теренах теж можна побачити повний спектр таких утворень. Їхнє число змінюється залежно від «поточного моменту», але напрям діяльності лишається стабільний. Прикладів не називатимемо, кожний може одразу згадати бодай одну таку організацію.
Лист від Єльцина до сільських амністерів
Помилково вважати, що «третій сектор» виник в епоху становлення капіталізму. Історики наводять аргументи на користь того, що перші його паростки з’явилися ще за часів Римської імперії. Наприклад, тоді існувала організація, що збирала кошти для повернення ветеранів Нумідійського легіону.
В Україні особливо бурхливий розвиток громадської ініціативи спостерігається наприкінці ХІХ — початку ХХ ст. У селах виникали громадські клуби, спілки споживачів, каси взаємодопомоги. Створювали краєзнавчі товариства, ліги рівноправності жінок, гуртки есперантистів, вегетаріанців, товариства тверезості, комітети народних читань. У Києві існувало навіть товариство любителів мініатюрних видань і спілка детективів-месників.
Конституцією України у ст. 15 закріплено основоположний принцип громадянського суспільства, згідно з яким суспільне життя ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Саме такі риси громадянського суспільства як мозаїчність і плюралізм Євген Захаров вважає цінними.
Мало хто знає, що в Україні діє єдина в Європі сільська організація Міжнародної амністії. Місцем її дислокації є село Нова Дмитрівка Золотоніського району на Черкащині. Раніше там функціонувало ще й дитяче утворення «Амністійна свічечка». Нині діяльність осередку пригальмувалася, і листи від президентів на його адресу вже не надходять (свого часу сільські амністери отримали послання від Бориса Єльцина). Однак якщо буде певний поштовх, то організація може знову запрацювати на повну силу.
Впливових НУО в нашій країні не так багато. Більшість з них розпочинала свою діяльність ще за радянських часів (як Українська Гельсінська спілка з прав людини, за плечима котрої — 34-літня історія). Чимало нових недержавних організацій слабкі й часто-густо є не «клітинами» громадянського суспільства, а рупором інтересів своїх спонсорів. Навіть дехто з керівників НУО відверто називає їхній стан жалюгідним через брак фінансування. За вирішення цієї проблеми взявся міжнародний фонд «Відродження», зокрема в межах програми «Верховенство права». Експерти дійшли висновку, що в правозахисній діяльності існують суттєві географічні прогалини. Загальноукраїнські конкурси проектів, які проводять солідні грантодавці, дають змогу обрати найкращі ініціативи, проте не завжди допомагають підтримувати розвиток невеликих місцевих організацій. Тому до пріоритетів програми «Верховенство права» на 2010–2011 роки входить підтримка місцевих правозахисних ініціатив, розповіла менеджер програми Ліана Мороз. Вона наголосила: та ж УГСПЛ є об’єднанням десятків дрібніших організацій, які свого часу теж мали невеликий потенціал.
Працівники програми вже провели попередні зустрічі з представниками правозахисних організацій Рівного, Тернополя, Ужгорода, Івано-Франківська. Там буде оголошено перший регіональний конкурс проектів. У травні такі зустрічі заплановано у Дніпропетровську, Донбасі, Запоріжжі, а у вересні в південних і центральних областях України. Це послужить збагаченню громадянського суспільства — інтелектуального опонента держави, який змушує її зважати на суспільні інтереси.
Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- ЗАПИТУВАЛИ— ВІДПОВІДАЄМО
- НІ — ІМЕННИМ КВИТКАМ!
- ДВА «ДОВІЧНИКИ» ВИГРАЛИ СУД
- МЕМОРАНДУМ ДЛЯ ВЛАДИ
назад »»»