УКРАЇНА — ДЛЯ ЛЮДЕЙ?
Уряд розробив Програму діяльності Кабміну на 2010-й і найближчі десять років, до якої покладено засади передвиборчої програми Президента Віктора Януковича «Україна — для людей». Цей документ має відкрити новий політичний курс, дати старт структурним реформам у державі, переконаний Прем'єр-міністр Микола Азаров.
Програма міститить чітку систему розвитку всіх галузей економіки, в ній систематизовано баланси енергетичної, продовольчої, фінансової, демографічної сфер. Документом також визначено етапи досягнення результатів. За перші 2,5 року, на етапі наведення порядку і виходу з кризи, мають закріпитися тенденції сталого розвитку економіки й подолання бідності. Наприкінці його очікується перевищення докризового обсягу ВВП. Наступний етап, який завершиться через п'ять років,— етап прискореного зростання на базі інноваційно-інвестиційної моделі. Україна має перевищити рівень валового внутрішнього продукту 1990-го і удвічі збільшити доходи громадян. Третій етап завершиться через десять років. Це робота в умовах створення нових постіндустріальних галузей, «перекачування» найбільшої частки ВВП у високотехнологічні виробництва і сферу послуг. Держава подвоїть ВВП, доходи громадян досягнуть рівня європейських сусідів.
А поки для стабілізації економіки вкрай необхідні позики МВФ, бажано п'ять мільярдів доларів, адже грошей у держбюджеті не вистачає. 2 квітня закінчився візит технічної місії Фонду до нашої країни, тепер на українську делегацію чекають у Вашингтоні, де продовжаться переговори.
На декларативному рівні представники МВФ відзначають прогрес у відносинах із Україною. Микола Азаров, коментуючи результати роботи місії, повідомив про досягнення домовленостей щодо головного елемента програми співпраці — дефіциту бюджету. Він допускається в межах шість відсотків. Українська сторона відстоювала 10%, експерти МВФ — показник утричі менший (торік дефіцит перевищив 14%). Україна відстояла свої права на те, чим і як забезпечувати дефіцит бюджету.
Питання дефіциту бюджету є принциповим для МВФ, зазначають експерти, адже це питання вибору моделі економічної політики. Нині дефіцит може фінансуватися за рахунок позик або збільшення надходжень. У кризовий період можливості останнього видаються сумнівними. Тож аби виконати умови МВФ, вітчизняній владі доведеться докласти чимало зусиль. Важливим питанням стане скорочення видатків. А ще потрібні реформи, приміром у житлово-комунальній сфері та пенсійній системі.
Скоротити дефіцит бюджету буде нелегко, адже країна ще не вийшла з кризи. До того ж минулоріч Партія регіонів, яка тоді була в опозиції, проголосувала за закон про підвищення мінімальної заробітної плати і прожиткового мінімуму. Хоча експерти МВФ попереджали, що це може негативно вплинути на економіку, адже вартість закону майже 32 млрд грн, і знайти такі кошти буде важко.
Питання дефіциту бюджету також пов'язане з питанням погашення боргів. Якщо із зовнішніми ситуція є легшою (основні платежі передбачено наприкінці року), то з внутрішніми — складнішою. За облігаціями внутрішньої державної позики тільки за другий квартал необхідно сплатити вісім мільярдів гривень. Ці кошти треба брати з бюджету або прихованої емісії. Зрозуміло, що другий варіант несе додаткові інфляційні ризики.
Пенсійні сюрпризи
Якщо у бюджетному питанні прогресу вдалось досягти у перемовинах із МВФ (до речі, подібні вимоги Фонд висуває й до інших країн), то соціально чутливі значаться у категорії невирішених. Вони, зокрема, стосуються зниження пенсій пенсіонерам, які працюють, майже на 50%. Схожу вимогу МВФ пред'являв і уряду Юлії Тимошенко, але той її не підтримав. І нині такі пенсіонери одержують 100% пенсії. Друга вимога ще складніша — підвищення пенсійного віку.
Про необхідність реформування пенсійного законодавства каже кожний новий уряд. Однак на серйозні зміни ніхто не наважується. До радикальних і непопулярних кроків влада не готова. Науковці попереджають: якщо пенсійну реформу не розпочати негайно, у найближчому майбутньому платити пенсії буде нічим. Зараз кожна шоста гривня з бюджету йде на виплати пенсій. Торік пенсійні витрати перевищили 18% ВВП. Це — максимальний показник у світі.
Пенсійну систему в Україні будували як фінансову піраміду. Наразі цю схему зруйновано. На пенсію уже виходить післявоєнне покоління, менш понівечене війною, тож навантаження на пенсійну систему зростає, особливо у східних регіонах. Починаючи з середини 1960-х років, українські жінки не народжували стільки дітей, аби було достатньо для заміщення попереднього покоління. Щоб відродити колишню «піраміду», треба народжувати щонайменше трьох дітей. Населення України старіє. Зараз п'ятирічних дівчаток менше, ніж 75-річних бабусь. Якщо нічого не змінювати, ті дівчатка отримуватимуть пенсії у 20% зарплати.
Урівноважити кількість працівників і тих, хто на заслуженому відпочинку, можна, підвищивши пенсійний вік. Розпочинати зміни доцільно з жінок. У розвинутих державах у цих питаннях — гендерна рівність. До того ж в Україні найменший пенсійний вік для обох статей. В Японії люди йдуть на пенсію у 70 років, Норвегії — у 67, у США та Німеччині ходять на роботу до 65 років. У країнах ЄС, які зіткнулися зі схожими проблемами, теж планують підвищити пенсійний вік. У Німеччині — до 67 років.
Фахівці пропонують в Україні раз на півроку до пенсійного віку жінок додавати три місяці, аби довести його до 60 років. А згодом поступово зробити так, аби жінки й чоловіки на пенсію виходили у 62 роки. Нині в Україні жінки живуть на пенсії 23 роки, чоловіки — 14. Це замало, але, як не парадоксально, відповідає тривалості життя у розвинутих державах. Тільки там пенсійний вік настає набагато пізніше.
Чоловіки не доживуть до пенсійного віку, обурюються профспілки. Між 40 і 60 роками їх помирає 22%, якщо збільшити працездатний вік, більшість чоловіків буде втрачено. Крім того, жінки отримують на 30–40% менші пенсії, ніж чоловіки, бо раніше йдуть на відпочинок.
Профспілки пропонують починати з тих, хто на пенсію йде достроково, молодих пенсіонерів щороку в Україні з'являється понад два мільйони. Тому варто звернути увагу на силовиків — працівників Міноборони, МВС, рятувальної, прикордонної, податкової служби, розвідки, СБУ, державної охорони. В експертних колах обговорюють не лише підвищення пенсійного віку, а й урізання максимальних пенсій.
Деякі експерти переконані, що подібні реформи можуть зруйнувати правову систему. Подібні ініціативи були й раніше. Тоді наслідком збільшення пенсійного віку стало масове звільнення фахівців, що призвело до величезних витрат на компенсації. Негативно сприймається ультиматум — або пенсія, або зарплата. Серйозною є й інша вимога МВФ — підвищення трудового стажу для отримання мінімальної пенсії, а також обмеження великих пенсій до рівня шість тисяч гривень.
Профспілки проти підвищення пенсійного віку, особливо в період економічної кризи, коли життєвий рівень і умови роботи погіршуються. Вони радять працювати над заходами з підвищення тривалості життя, народжуваності, поліпшення здоров'я, медицини, охорони праці, підготовки кадрів, подолання безробіття, детінізації економіки, збільшення зарплати, щоб зростали надходження до Пенсійного фонду. Треба врахувати вплив на здоров'я українців Чорнобильської аварії й те, що європейські стандарти життя відрізняються від наших. Ринок праці має бути підготовлений до збільшення пропозицій робочої сили, бо це може призвести до різкого зростання безробіття. Спочатку варто створити належні умови, захистити людей, а потім говорити про підвищення пенсійного віку.
Профспілки нагадують, що дотації ПФ із держбюджету практикують в багатьох країнах. У Росії вони сягають 50%. Коли порівнювати обсяг дефіциту пенсійних бюджетів у різних державах, то наша ситуація не така вже й катастрофічна (від 22 до 34 млрд грн). Проблеми з пенсійними виплатами є навіть у США, на них не вистачає трильйона доларів. Якщо уряди штатів нічого не робитимуть, а чекатимуть на диво, їм доведеться мати справу з некерованою кризою. Щоб запобігти їй, доведеться застосовувати непопулярні заходи — зменшувати соціальні витрати, підвищувати податки, скорочувати урядові служби. У 2008 році штати Флорида, Айдахо, Нью-Йорк, Північна Кароліна та Вісконсин цілковито забезпечували свої пенсійні системи. Найменш благополучним був Іллінойс, його пенсійна система наповнювалась на 54%. Тепер усі штати відчувають пенсійні проблеми.
Профспілки радять переглянути низку максимальних, дострокових, спеціальних, пільгових пенсій. В Україні пенсії регламентуються 30 законами, є спецзакон для прокурорів, депутатів, держслужбовців. Якщо перші зміни почати з наближених до влади, далі просувати непопулярні, але вкрай необхідні реформи буде легше.
Прощай, соціалізм!
Стурбовані профспілки і проектом нового Трудового кодексу. Нині чинний Кодекс законів про працю було ухвалено у 1971 році, коли будували соціалізм, тепер живемо у капіталістичній системі. Робота над новим документом тривала дев'ять років, у ній брали участь три сторони соціального діалогу — державна (Мінпраці), об'єднання роботодавців і профспілок.
На перших етапах у Федерації профспілок України були незадоволені роботою над кодексом. У 2005-му, коли проект було внесено до Верховної Ради, профспілки блокували його і провели Всеукраїнські збори. На них попередили уряд і роботодавців: коли в документі будуть норми, що погіршуватимуть становище найманців чи права профспілок, то бойкот триватиме. Тоді було зафіксовано 300 неузгодженостей, нині залишилося десять. Якби кодекс був ухвалений у другому читанні як закон, можна було б випробувати його дію на практиці й внести зміни для вдосконалення, кажуть експерти.
Велику допомогу в розробці проекту надавали експерти Міжнародної організації праці (МОП). Вони проаналізували наше трудове законодавство, ознайомили урядовців, соціальних партнерів, науковців, парламентарів із міжнародними трудовими стандартами. Від МОП Україна отримала фінансову, експертну, технічну допомогу.
У МОП визнають, що проект Трудового кодексу — не ідеальний, але прийнятний для трудівників і роботодавців. Є певна загроза свободі об'єднань в Україні. Низка наших законів не відповідає конвенціям МОП. Про це її органи неодноразово повідомляли український уряд. Зафіксовано МОП і порушення права на організацію страйків. Існують проблеми гендерної рівності й дискримінації в оплаті праці. Їх потрібно відобразити у проекті Трудового кодексу.
Незалежні профспілки переконані, що з ухваленням нового Трудового кодексу ми дійдемо до узаконеного рабства, працювати доведеться до десяти годин на день. Юристи заспокоюють: ті, у кого є робота, за новим законодавством, працюватимуть не більш ніж 40 годин на тиждень. Інша річ у ефективності найманців, що, власне, й потрібно приватному бізнесу.
Як наголошують незалежні профспілки, роботодавець має право видавати внутрішні нормативні акти (накази, розпорядження), якщо питання не врегульовані законодавчо. Вони мусять узгоджуватися з профспілками, коли таких немає, то ні з ким і узгоджувати. Тож законопроект підштовхує роботодавців до того, аби на підприємствах не було профспілок.
Умови прийняття на роботу та звільнення залишаються такими, як нині. Якщо людина є членом профспілки, роботодавець зобов'язаний узгоджувати з профспілками її звільнення. Юристи нагадують, що й за радянських часів грамотний керівник міг знайти підстави для звільнення.
Від роботодавця, згідно з новим кодексом, можна вимагати рекомендацій, а при відмові у роботі — письмове обґрунтування. Правники зазначають, що відмовити у роботі легко й без порушення закону, заявивши претендентові, що той не відповідає корпоративним стандартам.
Незалежні профспілки обурені тим, що відповідно до проекту кодексу роботодавець має право бути присутнім на засіданні профкому, коли йдеться про звільнення. Тож члени профкому почуватимуться некомфортно і не зможуть проголосувати за справедливе рішення.
А ще новим кодексом посилено матеріальну відповідальність найманців, особливо, коли збитки не пов'язані з трудовими обов'язками. Роботодавець сам має право визначати розмір збитків, нанесених підприємству працівником. Відповідальність роботодавців прописана лише у чотирьох статтях, а найманців — у двадцяти.
Профспілки вважають, що Трудовий кодекс не може використовувати різні норми регулювання трудових відносин стосовно працівників великих, середніх і малих підприємств. Статус і права найманих працівників мають бути однаковими, незалежно від розміру підприємства.
Роботодавці переконані, що профспілки змушують їх до обов'язковості укладання колективних договорів. Профспілки наполягають, що колективний договір — це потрібний, корисний інструмент регулювання трудових відносин на підприємстві, гарантія стабільності його розвитку.
Працедавці зацікавлені в ухваленні нового Трудового кодексу, кажуть, що пристали на пропозицію профспілок стосовно створення умов для їх участі в управлінні підприємством. Хоча це положення викликає у них певне занепокоєння. Узгоджено й систему бронювання робочих місць для інвалідів. Однак необґрунтованими вважають вимоги щодо оплати відпусток для студентів, котрих підприємство не направляло на навчання.
Зарубіжних експертів дивує великий розділ, присвячений регулюванню заробітної плати. За кордоном це питання вирішують просто — за домовленістю між роботодавцем і найманцем. З часом і ми прийдемо до цього, а поки в Україні законодавчо встановлені нормативи мінімальної зарплати не виконують.
Із ухваленням нового Трудового кодексу соціалізму в Україні поменшає, але й до капіталістичних стосунки роботодавців і найманих працівників ще не дозріли. Гібридом, яким законодавці пропонують урегулювати взаємини хазяїв і найманих працівників, задоволені не всі. Насправді Трудовий кодекс — це спроба узаконити те, що й так є на практиці, запевняють юристи. От тільки реформаторських новацій у проекті немає. Обійти його роботодавці та наймані працівники зможуть, як і раніше. Щоправда, за меншою кількістю пунктів.
Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:
назад »»»