ФАХІВЦІ ДЛЯ ЗАВТРАШНЬОГО ДНЯ
125 років виповнюється одному з флагманів вищої освіти України — Національному технічному університетові «Харківський політехнічний інститут» (НТУ «ХПІ»).
Це стало приводом для нашої розмови з його ректором, заслуженим діячем науки і техніки, доктором технічних наук, професором Леонідом Товажнянським. Леонід Леонідович для початку зазначив:
— Наш вищий навчальний заклад упродовж усієї своєї історії поєднував передову науку з навчанням. Коли у викладача-науковця є творчий багаж, він може донести до молоді найновіші знання, його лекції особливо популярні. У нас працювали всесвітньо відомі вчені — фізик Л. Ландау, математики — О. Ляпунов, В. Стєклов; чи не найперший у світі, хто винайшов радіозв'язок, був М. Пільчиков. Зараз до студентської аудиторії приходять, приміром, директор Інституту проблем машинобудування НАНУ, академік Ю. Мацевитий, електроенергетик, член-кореспондент НАНУ Г. Вороновський. Ми запрошуємо і знаних учених із-за кордону.
Усе це дає змогу готувати в НТУ «ХПІ» спеціалістів для всіх галузей вітчизняної індустрії, що вирішують важливі наукові й виробничі проблеми. У колективі діють передові наукові школи. За останні 11 років наші політехніки отримали 14 державних премій України в галузі науки і техніки.
— Із чого все починалося?
— Південно-східна частина України славиться своїми природними ресурсами. До них треба мати доступ. На той час передовим транспортним засобом слугували залізниці з паровозною тягою. Першою спеціальністю, яка відкрилась у нас, була «Інженер-механік з утримання паровозів». Інститут тоді був імені імператора Олександра ІІІ. Згідно з ухвалою держдуми Росії, для її реалізації до нас приїхав із Санкт-Петербурга відомий учений і організатор вищої школи, професор Віктор Кирпичов. Завдяки його зусиллям та однодумців удалося організувати роботу нового закладу. Своїх перших студентів він прийняв у 1885 році. На той час їх було 125, а навчали їх 17 професорів. Незабаром розпочалася підготовка фахівців ще з двох напрямів — технологів з металургії й хімії. Надалі перелік спеціальностей безперервно збільшували.
— Розкажіть, які традиції зародилися в імператорському ВНЗ, як їх підтримують і розвивають нині?
— Найперше — це високий рівень освіти. Він досягається, не боюсь повторювати, поєднанням науки і навчання, викладанням відомих учених. Ще перші професори були людьми високого інтелекту, культури, які вводили студентів у світ мистецтва, допомагали вихованцям стати всебічно розвинутими людьми.
Цю традицію ми також зберегли. У нас чудовий Палац студентів, куди запрошуємо для виступів провідних митців. Наприклад, відомий оперний співак, народний артист Микола Коваль не тільки дарує своє мистецтво студентам і викладачам, а ще грає у волейбольній команді ветеранів ХПІ. Частий гість у нас — симфонічний оркестр Харківської філармонії під орудою Юрія Янка.
Ми переконані: не може людина, яка не володіє почуттям прекрасного, створити щось значне в науці, техніці. А інженерна освіта сприяє розвитку фантазії, котра потрібна і в мистецтві. Може, тому серед наших вихованців — справжні корифеї мистецтва. У післявоєнні роки неабиякою популярністю користувався сатирик Аркадій Хазін. А хто не знає кінодраматурга Аркадія Ініна, режисерів Гаррі Черніховського, Володимира Фокіна! Вони розпочинали у нашому Палаці студентів. І зараз у численних гуртках самодіяльності зростають нові таланти.
— Мистецтво — це добре. Проте основне завдання ХПІ — готувати спеціалістів. Що в навчальному процесі фірмове?
— Передусім розробка індивідуальних навчальних планів, у яких передбачено фундаменталізацію освіти. Вона забезпечує системність, глибину знань, підготовку фахівця ХХІ ст. Адже безперервно змінюються не лише технології, системи управління, а й галузі їх застосування. Тому спеціаліст завтрашнього дня повинен бути підготовленим для того, щоб протягом трудового життя змінити, якщо потрібно, не тільки місце роботи, а й професію.
Результатів фундаменталізації досягають, коли центром світобудови стає людина. Тому другий аспект освіти — її гуманізація. Йдеться про всебічний розвиток особистих якостей студента, щоб уже в студентські роки визначити його можливості стати лідером колективу. У цьому зв'язку запроваджено дисципліну «Управління розвитком соціальних та економічних систем».
Ми контактуємо з передовими ВНЗ Європи, Америки. Наші програми відповідають європейським, американським стандартам освіти. Тому наші фахівці затребувані й на міжнародному рівні. Наразі багато говорять про Болонську систему. Ми її основні принципи (модульна побудова навчальних курсів, рейтингова оцінка та інше) запровадили ще 15 років тому, коли розробляли навчальний план європейського рівня разом із професором Магдебурзького (ФРН) університету Г. Шведіаурером нового для нас на той час напряму — економічного.
Тут доречно торкнутися ще однієї теми — відкриття нових спеціальностей, яких вимагає час. Зараз їх в університеті дев'яносто п'ять, 34 із них відкрито за останні десять років. Це, скажімо, інтелектуальна власність, економіка та управління інноваційною діяльністю, прикладна лінгвістика, інформаційне й технологічне проектування, біотехнологія біологічних речовин.
Знання закріплюються тоді, коли майбутній спеціаліст побачить можливість їхнього практичного застосування. У цьому зв'язку ми намагаємося поєднати навчальний процес за участі студентів у практичній роботі підприємств, організацій. У них молодь не тільки проходить виробничу практику, а й долучається до виконання реальних курсових і дипломних проектів. Тому їм легше адаптуватися надалі до вимог практичної роботи. Це також сприяє тому, що майже всі наші випускники (92–95%) після одержання дипломів працевлаштовані.
Висококваліфікованим спеціалістом не станеш без навичок. Їх формуємо вже на студентській лаві. Візьмімо те, без чого тепер не обійтися,— комп'ютерну підготовку. Студенти не лише опановують сучасну обчислювальну техніку. Молодь іде далі — займається пізнанням тонкощів програмування. Наші вихованці з інженерно-фізичного факультету під керівництвом Дмитра Джутанова посіли третє місце на Східноєвропейському конкурсі студентів-програмістів, а недавно увійшли до фіналу світового чемпіонату.
— Саме час перейти до надбань у науковій діяльності.
— У ХПІ виконують найважливіші фундаментальні науково-дослідні роботи в обсязі 12 млн грн і госпдоговірні (за замовленням промисловості) — на 8 млн грн. Вони охоплюють важливі для економіки напрями у галузях енергетики, у тому числі енергозбереження, транспорту, електромашинобудування, електроніки, фізики, створення наноструктур.
— Як це вдається таке, що суб'єкти підприємництва, наукові установи інколи самі не в змозі себе прогодувати? Майже у половини вітчизняних ВНЗ узагалі немає наукових робіт, профінансованих іззовні...
— Вирішує авторитет наших наукових шкіл: турбіністів на чолі з академіком НАН України Ю. Мацевитим; фізиків, лідер яких професор А. Пугачов та ін. До наукових досліджень залучено й студентів. Під керівництвом досвідчених наставників наша молодь завойовує щороку до 30 нагород на українських конкурсах студентських наукових робіт. Це — один із найкращих показників у ВНЗ. Працюємо і за міжнародними замовленнями.
— Що можна вирізнити у міжнародних зв'язках університету?
— Маємо 97 договорів з ВНЗ та іншими структурами з 37 країн світу, беремо участь у 30 міжнародних програмах. Право на них у більшості випадків завойоване завдяки виграшу міжнародних грантів, що свідчить про високий рівень наших фахівців. Адже конкуренція на таких конкурсах велика.
Така діяльність сприяє підвищенню кваліфікації наших співробітників і відповідно поліпшенню якості проведення навчального процесу. Крім того, участь у подібних роботах дає змогу посилити матеріальну базу університету, покращити матеріальний стан виконавців. Університет щороку заробляє до трьох мільйонів євро: половина за виконання суто наукових робіт, половина — пов'язана з навчальним процесом.
Усе це збільшує авторитет політеху. Нас прийняли до Європейської асоціації університетів, Асоціації ВНЗ Чорноморсько-Балтійського басейну та Євроазійського простору.
— Леоніде Леонідовичу, більшість студентів ХПІ — приїжджі. Вони відірвані від дому, сім'ї, потребують батьківського піклування. Чи став для них університет рідною домівкою?
— У нас навчаються представники з усіх областей України. Їхні батьки з надією посилають сюди своїх дітей. Сто відсотків іногородніх забезпечуємо гуртожитком, у якому створено всі умови для нормального проживання, тут є бібліотеки, спортивні кімнати. Досвідчені викладачі не тільки консультують молодь в навчальних справах. За чаюванням мовиться про те, як облаштувати побут.
Ми підтримуємо зв'язки з батьками і за потреби залучаємо їх до спільного вирішення проблем, що виникають з їхніми нащадками. Молоді є куди піти після занять. Функціонують численні самодіяльні гуртки у Палаці студентів, спортивні секції. А влітку студенти можуть відпочити у мальовничому куточку Криму, де розташувався наш спортивно-оздоровчий табір, або на Сіверському Донці під Харковом, де є наша оздоровниця.
— Давайте торкнемося стратегії розвитку колективу на майбутнє.
— Маємо намір розвивати університет, нарощувати міжнародні зв'язки. Найближча мета — одержати статус навчально-дослідницького комплексу. Це збільшить обсяги фінансування, сприятиме розвиткові наукових досліджень, поліпшенню матеріальної бази, стимулюванню співробітників, автономії ВНЗ. Ми самі зможемо обирати головні напрями роботи, цьому поки що заважають бюрократичні перепони.
— Які ще є нагальні проблеми?
— Економічне становище держави не дозволяє виділяти достатньо коштів на вищу школу. На жаль, наша економіка, промисловість ще не вийшли на шлях інноваційного розвитку. А майбутнє належить економіці знань. Перемагатимуть держави, суб'єкти підприємництва, представники яких мають більше знань, інтелекту, вміння втілювати їх у принципово нові розробки. Тож і нам потрібні кошти на модернізацію матеріально-технічної бази, розширення аудиторій для занять, будівництво житла для співробітників...
Інтерв'ю провів Анатолій ЯКОВЛЄВ, професор НТУ «ХПІ»
також у паперовій версії читайте:
- ЗІР І КОМП'ЮТЕР
назад »»»