ХТО ЗАПЛАТИТЬ ЗА РЕФОРМИ?
Як відомо, під час першого засідання Комітету з економічних реформ Президент Віктор Янукович доручив прем'єр-міністрові Миколі Азарову впродовж 60 днів підготувати проект Програми економічних реформ в Україні. Її пріоритетами глава держави назвав забезпечення сталого економічного розвитку держави, створення умов для розвитку бізнесу і регіонів, технологічної модернізації економіки та її інфраструктури, формування сприятливого інвестиційного клімату, реформування енергетичної й соціальної сфер, вирішення земельних проблем. Програму розглядатимуть за участі народних депутатів, науковців, експертів, представників громадськості на засіданні уряду. Після затвердження її обов'язково буде оприлюднено. Час пішов.
Лише успішне впровадження якісних реформ відкриває Україні шлях до отримання статусу однієї з найсучасніших держав. Ми вийдемо з кризи сильнішими, запевняє Президент, зробимо якісний ривок до стратегічної мети — через десять років увійти до двадцятки найрозвинутіших країн. Міжнародні експерти додають, що першочерговими завданнями для нової влади має стати комплексна дерегуляція підприємницької діяльності, підписання з ЄС Угоди про асоціацію, відновлення приватизації. Політичний мандат нового Президента, шок населення після недавньої глибокої кризи, незадоволення існуючим станом справ створюють ідеальні умови для успішного проведення реформ.
Однак упроваджувати повноцінні системні реформи неможливо без ухвалення непопулярних рішень, наголошують експерти. Приміром, таких як посилення податкового тиску, підвищення цін на газ для населення і загалом комунальних тарифів, збільшення пенсійного віку. Обмежити витрати з державного бюджету новій владі доведеться за будь-яких обставин, переконують фахівці.
Без реформ Україна може не відновитися, запевняють аналітики Світового банку. Зараз її ВВП на 15% менше, ніж 2008-го, економіка відкинута на рівень 2005 року. Світовий банк готовий допомагати нашій державі у ліквідації наслідків економічної кризи, але за умов підвищення тарифів на енергоносії для населення (щонайменше удвічі), запровадження пенсійної реформи, зокрема підвищення пенсійного віку для жінок, обмеження найвищого рівня пенсій та пенсійних виплат пенсіонерам, які працюють, скасування наявних і прихованих податкових пільг. У СБ обіцяють прискіпливо стежити за розвитком реформ у державі й особливо за бюджетними процесами.
Україна четвертий місяць живе без бюджету, за тимчасовими регламентами, які визначають, що фінансування держави здійснюється на 1/12 від торішнього рівня. Це означає, що формуються фінансові диспропорції, котрі впливають на повсякденне життя громадян. За оцінками експертів, через неухвалення бюджету суттєво зросли ціни на продукти харчування. Адже не сформовано дієву систему субсидіювання сільгоспвиробників. Не фінансують нині жодні видатки розвитку.
Фіскальний кошторис
Головним джерелом наповнення дохідної частини бюджету має стати позитивна економічна динаміка. Її відновлення (а прогнози висловлюють різні: від 1,5% — пасивний варіант, до 6–8% — оптимістичний, НБУ прогнозує цьогорічне зростання ВВП на 3-4%, інфляцію на рівні 10%) може стати серйозним підґрунтям для того, аби профінансувати основні видатки кошторису. Доцільна і обережна є політика державних запозичень. В умовах кризи цього не уникнути.
На жаль, прогнозують експерти, збережеться жорсткий фіскальний тиск на підприємства, бізнес. Очевидно, бюджет буде фіскальний, але й більше спрямований на зростання. Державний кошторис найперше має базуватися на реалістичній основі та дати чіткий сигнал, як протягом наступних років країна повернеться до бездефіцитного бюджету та зменшить частку валового внутрішнього продукту, що перерозподіляється через бюджет. Уся економічна фіскальна політика має бути спрямована на послідовне зменшення інфляції з поточного рівня (у лютому індекс споживчих цін становив 11,5%, базова інфляція — 10,5%) до 3–5% наприкінці 2012 року. Навіть з урахуванням підвищення цін і тарифів, що уряд регулює адміністративно.
Основна проблема видаткової частини держбюджету — фінансування соціальних гарантій. У зв'язку з підвищенням соціальних стандартів, що відбулося згідно із законом, ухваленим торік, навантаження на бюджет суттєво зростає. Це ставить жорсткі вимоги до забезпечення його дохідної частини, а також раціоналізації видаткової структури з визначенням того, які державні програми можуть фінансувати цьогоріч. Очевидно, йтиметься про ревізію соціальних програм, припускають експерти, адже їхня кількість перевищила всі розумні межі, тому фінансування багатьох заблоковане.
Торік було запроваджено режим економії, мабуть, він залишатиметься і нині. Можна очікувати певних скорочень у бюджетному секторі. Глава держави натякнув, що в країні завеликий і неефективний державний апарат. Новій владі в черзі за міжнародними кредитами доведеться шукати альтернативні джерела наповнення державної скарбниці. Тут варто згадати приклад Греції, де вже є наміри зменшити зарплату держслужбовців і скоротити їх кількість.
Уряд може вдатися і до скорочення пільг за соціальною ознакою, тобто тих, які надавали певним категоріям населення (міліціонерам, чорнобильцям тощо). Їх потрібно надавати тільки малозабезпеченим. Суттєво підвищиться цільовий характер бюджетних видатків на соціальний розвиток, бо, на жаль, значна їх частина не доходить до бідних, а дістається людям, які не мають потреби у соціальній підтримці. Достатньо згадати безплатні квартири, путівки, проїзд для нардепів.
Шокові перспективи
Як засвідчують соціологічні дослідження, більшість українців очікує на поліпшення життя. Так, 56,5% опитаних сподіваються на позитивні зміни в економіці країни, 25,2% вважають, що все залишиться, як було, 13,3% переконані, що буде гірше. У тому, що новій владі знадобиться більш ніж два роки, аби змінити економічну ситуацію на краще, впевнені 37,5% респондентів, до двох років — 18,2, до одного — 23,1, до шести місяців — 7,8, до трьох — 2,4, до одного місяця — 0,3%. Вірять у те, що курс національної валюти буде таким, як зараз, 39,3% громадян, 22,8% сподіваються, що курс гривні зросте, а долар впаде, побоюються, що нацвалюта впаде, а долар зросте — 21,6 відсотка.
У тому, що при новій владі Росія надаватиме Україні економічні преференції, приміром дешевий газ, переконані 24,9% опитаних, трохи вагаються 38,6%, не сподіваються на поступки 16 відсотків.
Ціна на російський газ для України має високу вартість для наших реформ. Усе просто — низька ціна на «блакитне» паливо допоможе зробити болісні й непопулярні реформи менш болісними і менш непопулярними. Реформування цін, яке у звичайних громадян асоціюється з підвищенням комунальних тарифів, є невідворотним. Столична влада попередила киян, що після опалювального сезону має розпочати поетапне підвищення тарифів на тепло. І пояснила, що нині тарифи на теплоенергію покривають витрати на її виробництво лише на 51 відсоток.
Тож можна оцінити масштаби підвищення. Але як сплачені суми вплинуть на якість комунальних послуг, повідомлень не було. Як і про те, що буде зроблено, аби зменшити втрати тепла на шляху до споживачів. Хто саме і скільки платитиме, кому і скільки компенсуватимуть, теж поки не коментують. А варто було б.
На підвищення комунальних тарифів очікують і в Севастополі. За інформацією профільного міністерства, севастопольські тарифи не найвищі в Україні, але тримаються біля найвищих. Наприклад, за тепло для квартир жителі міста платять 298 грн за гігакалорію. Дорожче обходиться теплоенергія лише ужгородцям — майже 400 грн і одеситам — 332 грн. Середня ціна цієї послуги для решти обласних центрів біля позначки 250 грн. Найнижчі тарифи на тепло у Києві — 130 грн. Гаряча вода найдорожча у Севастополі та Івано-Франківську — понад 20 грн за куб. Найдешевша — менш як 10 грн — у Києві й Хмельницьку.
Комунальні тарифи залежать від рішення місцевої влади. Дискусія навколо їхньої вартості, що триває не перший рік, свідчить про проблеми, спільні для всіх регіонів. Головна з них — замкнене коло, в якому опинилася ціла сфера життя українців. Люди не хочуть платити за неякісні послуги, а підприємства, котрі їх надають, пояснюють низьку якість браком грошей. І, зокрема, тим, що чинні тарифи не покривають собівартості.
У лютому цього року уряд Юлії Тимошенко затвердив новий порядок перерахунків і розмір плати за комунальні послуги. Згідно з цим документом, право на перерахунок мають споживачі, якщо послуги надано не в повному обсязі або неналежної якості. Перерахунок має проводитися наступного місяця, незалежно від наявності у людини заборгованості за попередній період. Однак, як свідчить практика, урядове нововведення не стало стимулом для підприємств-монополістів.
Тож експерти наголошують на нереформованості житлово-комунального господарства, як на головній причині перманентних конфліктів між продавцями та споживачами послуг. Серед першочергових заходів називають руйнування монополії ЖЕКів і створення умов для конкуренції.
Нещодавно громадська організація «Комунальний фронт» закликала новопризначеного міністра житлово-комунального господарства Олександра Попова негайно розпочати демонополізацію галузі. Оскільки, на думку активістів, без цього ані великий, ані малий бізнес не наважиться вкладати гроші у розвиток ЖКГ.
Експерти попереджають: реформи, які не оволодівають думками мас, можуть немасовими і залишитися. Опозиція вже попереджає про зростання масових неплатежів у разі підвищення комунальних тарифів. Хоча ймовірність того, що такого не буде, існує. Це, якщо влада доведе: реформістські заходи вкрай необхідні країні. До того ж почне із себе. Тоді кількість тих, хто підтримує непопулярні реформи, може зрости до 50%. Поки що, як свідчать результати соціологічних опитувань, лише чверть населення України готова за певних обставин підтримати непопулярні реформи нової влади. А 61% опитаних не готові до цього, 18% не вірять, що влада, обмежуючи людей, так само обмежить в чомусь і себе, 8% громадян не вірять в ефективність реформ, а 35% не сприймають непопулярні реформи.
Тільки 3% респондентів готові підтримати реформи за будь-яких обставин, ще 17% говорять, що могли б підтримати, але якщо влада переконає їх у необхідності таких заходів. Зрештою маємо ще 7% людей, котрі вважають, що могли б проголосувати за непопулярні реформи, але за умови, що ті не стосуватимуться їх особисто, 8% вважають, що не потрібно жодних реформ.
Реформаторський тягар — навпіл
Нинішня влада стала заручником ситуації, яка формувалась упродовж кількох десятків років, кажуть експерти. Критичне ставлення до реформ пов'язане як мінімум з двома причинами — радянським спадком і соціальним популізмом. Люди звикли, що держава має відповідати за забезпечення відповідних соціальних стандартів. І не хочуть брати на себе свою частку тягаря за реформи. До того ж вони не довіряють владі. Тож їй слід шукати певні компенсатори — соціальні та інформаційні.
Громадянам треба переконливо роз'яснювати, навіщо потрібні непопулярні реформи, чому люди мають в черговий раз затягувати свої паски. І проводити реформи прозоро, починати з можновладців, інакше вони можуть закінчитися провалом. Люди мають повірити реформаторам, зрозуміти доцільність та невідворотність реформ, стати їхніми учасниками, тільки тоді зматеріалізується задумане. Що б не говорили урядовці про те, що за бідних під час реформ заплатять багаті, може вийти так, що по-справжньому бідним держава допоможе, по-справжньому багаті нових витрат не помітять. А платитимуть за все і за всіх ті, хто трохи багатший за бідних, рівно настільки, аби не мати права на субсидії, і яким далеко до багатих. Тобто середній клас із такими ж середніми доходами, які мають усі шанси швидко перетворитися на низькі. Хоча, з іншого боку, саме ці люди можуть погодитися з прогнозами колишнього міністра фінансів Віктора Пинзеника, котрий вважає: коли ця урядова команда не розпочне реформи, їх почне інша. Оскільки ситуація така, що не робити нічого вже не можна.
Співпраця з МВФ і економічна ситуація штовхають українську владу до непопулярних кроків. Міжнародних кредиторів лякають неринкові ціни на природний газ для населення. Досі Україна ігнорувала тарифні вимоги МВФ. Далі відступати нікуди. Ціни на «блакитне» паливо доведеться переглядати, вважають експерти і усвідомлюють соціальні наслідки цього. Туркменістан, Емірати, Саудівська Аравія, де газ фактично безплатний, уже реформують ціни на нього, підводячи їх до загальносвітових. У Росії ціни на газ вищі, ніж у нас. Зберегти соціальну вартість газу — значить «занурити» Україну в дефолт, бо вона не виконуватиме свої зобов'язання не тільки перед зовнішніми кредиторами, а й внутрішні. Тому одноразове підвищення цін змінить ситуацію в розвитку «Нафтогазу» на сприятливу, запевняють аналітики.
Українські профспілки протестують проти шокової терапії для населення і стверджують, що влада перекладає бюджетні проблеми та проблеми модернізації газової сфери на кишені звичайних громадян. А реформування житлово-комунального господарства підміняє простим підвищенням тарифів. Головне — населення купує газ за ринковою ціною, запевняють профспілки, те, що воно отримує його за зниженими цінами,— міф. Аби модернізувати ЖКГ і газову сферу, держава має залучати інвестиції. Урядовці запевняють, що запровадять диференційовані ціни на газ для різних категорій населення. Бідним обіцяють поблажки, багатим — вищі ціни. Щоправда, як ділитимуть на бідних і багатих, поки не пояснюють.
Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:
назад »»»