«РЕГІОНИ» МІЦНІЮТЬ
НА ПАРЛАМЕНТСЬКУ ОПОЗИЦІЮ,
СХОЖЕ, ОЧІКУЮТЬ НЕПРОСТІ ЧАСИ
Попри те, що прогнози — річ невдячна, більшість припущень, висловлених політологами до і відразу після проведення президентських виборів, починають збуватися. Однією з ключових тез була версія про суттєве підсилення позиції Партії регіонів у разі перемоги Віктора Януковича. Не менш популярна — влада та опозиція, помінявшись місцями, все одно не зуміють мирно співіснувати.
Саме так усе й відбувається. Активні дії блоку Юлії Тимошенко наприкінці минулого пленарного тижня вилилися нарешті у блокування парламентської трибуни. Формальний привід для такого кроку — бажання домогтися справедливості у питанні перерозподілу керівних посад у комітетах Верховної Ради. Мовляв, коли ПР перебувала в опозиції, тодішня більшість віддала «регіоналам» більшу частину комітетів. Нині коаліціянти мусять зробити аналогічний благородний вчинок.
Утім, самі «регіонали» вбачають у бютівському блокуванні інші мотиви. А саме — намагання зірвати бюджетний процес, котрий, схоже, вийшов на фінішну пряму за активної участі Прем'єр-міністра Миколи Азарова.
Голова Верховної Ради Володимир Литвин у своїх прогнозах йде ще далі. За його словами, бютівці, що почали блокування, намагаються спровокувати громадянський конфлікт. Зрештою, знаючи Юлію Тимошенко, можна справді дійти такого висновку. Адже в умовах конфліктності вона почувається надзвичайно комфортно. На відміну від того-таки Віктора Януковича.
За прикладом далеко ходити не потрібно. Згадаймо 2007 рік, коли Янукович був прем'єр-міністром (отже, перебував при владі), а Тимошенко, як і тепер, намагалася оголосити себе лідером опозиції. Тоді шальки терезів колихнулися саме в бік Юлії Володимирівни.
Однак стовідсоткової аналогії з подіями трирічної давнини усе-таки немає. Передовсім тому, що Віктор Янукович нині має набагато потужніші позиції, ніж тоді. В його руках сконцентровано фактично всю повноту влади, котра збільшується з кожним днем. Деякі політологи навіть припускають, що за півроку-рік Партії регіонів удасться повернути своєму лідерові майже кучмівські повноваження зразка 2004 року.
Насамперед сильним ходом є подальше нарощування коаліції. Процес «перетікання» в лави більшості колишніх опонентів — на руку Януковичу та його однопартійцям. У такий спосіб зменшується вплив на коаліційні процеси з боку членів блоку Литвина та комуністів. Тож їхні апетити (в тому числі кадрові) можна буде регулювати мало не в ручному режимі. Мовляв, ми й без вас здатні зробити певні кроки.
Дивно, що наразі цього не розуміє Володимир Литвин. Цими днями він (а не штатні «речники» Партії регіонів) вихвалявся потенційним збільшенням коаліції. «Я вам говорив, що буде 240 голосів? — патетично запитував Володимир Михайлович.— 240 людей є. І я думаю, що це нормально для роботи Верховної Ради. Але буде й більше. Такий мій прогноз, а ви знаєте, що всі мої прогнози стають реальністю».
Припустимо, упродовж найближчого місяця коаліція справді «зміцніє», скажімо, на шестеро депутатів. Тоді вона налічуватиме 246 голосів. І будь-яке рішення можна буде ухвалити навіть без участі блоку Литвина (де, нагадаємо, є 20 парламентарів). Тому спікерові логічніше було б уболівати за те, щоб нарощування коаліційних «м'язів» не просувалося надміру швидкими темпами.
Однак це проблеми не лише Володимира Михайловича. Бо відплив бютівців до коаліційного «річища» нещодавно набув нових рис. Це сталося після призначення Андрія Портнова заступником глави президентської Адміністрації.
На перший погляд, таке призначення мало б викликати в суспільстві справжнісінький шок. Адже Портнов — один із членів бютівської команди, котрий завжди претендував на найвищі преференції. Зокрема, саме його Юлія Тимошенко так довго «сватала» на посаду голови Фонду державного майна в часи найжорсткішого протистояння з Валентиною Семенюк.
Та й у новішій історії Портнов відігравав ключову роль. Достатньо згадати процес підготовки та подачі до Вищого адміністративного суду позову щодо оскарження постанови ЦВК про обрання Віктора Януковича президентом. Більшість матеріалів, що вмістилися в дев'ять томів, також готував Андрій Портнов.
Проте можна пригадати, що в часи найбільшого зближення БЮТу та Партії регіонів на чолі таких «інтеграційних» процесів із боку блоку Тимошенко також стояв Андрій Портнов. Себто співпраця з «регіоналами» ніколи не лякала цього політика, а навпаки, приваблювала. Бо чимало суперечливих законопроектів, котрі стосувалися змін до законів про Конституційний Суд, про Кабінет Міністрів, він готував разом із головним «регіональним» правником Олександром Лавриновичем. Нині останній, нагадаємо, є міністром юстиції.
Ризикнемо припустити, що Лавринович став головним лобістом перетягування Портнова до табору ПР. У канцелярії Януковича колишній бютівський активіст займатиметься питаннями підготовки судової реформи. Нізащо не повіримо, що ця підготовка відбуватиметься без участі профільного міністра. Отже, новий тандем правників перед нами?
Насамкінець варто наголосити, що ця втрата є чи не найбільшою для БЮТу та особисто Юлії Тимошенко. Адже на Портнова орієнтуються ще з півдесятка депутатів блоку Тимошенко. І відтепер їхній подальший світогляд формуватиметься далеко за межами БЮТу.
Показово, що один з депутатів, близьких до Портнова,— Святослав Олійник — уже підтримав крок свого колеги. «Кілька днів тому надійшла пропозиція від Президента взяти участь у роботі з реформування судової влади,— намагається пояснити дії однопартійця Олійник.— Це саме та робота, якою Портнов займався увесь час,— і в парламенті, й до нього. Звичайно, в нього була альтернатива — залишитися в політиці, тобто брати участь в абсолютно непродуктивному парламенті, й чекати, що, можливо, через п'ять років Юлія Тимошенко стане президентом і запропонує Портнову схожу посаду. А раптом не запропонує?! Тому особисто я порадив йому прийняти пропозицію Президента, щоб не втратити себе як професіонала в цій сфері».
Вам нічого не нагадує таке пояснення? Чи не так аргументували свій вчинок соціалісти у 2006 році, переходячи на бік Януковича? Чи не так говорили активісти Партії промисловців і підприємців України в часи призначення Анатолія Кінаха в уряд чинного Президента три роки тому? Істинно: шляхи в перебіжчиків різні, а от аргументи майже завжди однакові.
Руслан ІВАНІВ
[an error occurred while processing this directive]
[an error occurred while processing this directive]
[an error occurred while processing this directive]
також у паперовій версії читайте:
- КИРГИЗІЯ: НОВА РЕВОЛЮЦІЯ
- ЗАБЛУКАЛИ У ТРЬОХ... ПУНКТАХ
- ЧАС ПРАЦЮЄ НА ОБ’ЄДНАННЯ
назад »»»