ОЛЕКСАНДР ВОЗІАНОВ: «НАДАННЯ НАШІЙ АКАДЕМІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО СТАТУСУ — ЦЕ ВИЗНАННЯ ДЕРЖАВОЮ ДОСЯГНЕНЬ ВІТЧИЗНЯНОЇ МЕДИЦИНИ»
Ця знаменна подія відбулася через сімнадцять років після заснування Академії медичних наук України і була сприйнята громадськістю як висока і почесна відзнака її благородної та плідної діяльності задля поліпшення здоров'я нинішніх і майбутніх поколінь нашої держави.
Повертаючись до витоків, треба визнати, що створення академії стало закономірним і необхідним етапом у розвитку медичної науки після проголошення незалежності України, бо вона мала свою багату історію, пов'язану з іменами видатних українських учених. Вони створили визнані в усьому світі наукові школи в науково-дослідних установах і медичних вузах країни в галузі теоретичної, клінічної та профілактичної медицини.
Новостворена академія була покликана ефективно вирішувати такі завдання, як визначення пріоритетних напрямів розвитку вітчизняної медичної науки та проведення на високому науковому і методичному рівні фундаментальних і прикладних досліджень, сприяти інтеграції академічної, вузівської та галузевих медичних наук і формувати єдину й оптимальну політику в цій сфері.
Ініціаторами її створення виступили президент Національної академії наук Б. Патон, академіки М. Амосов, О. Возіанов, Ю. Кундієв, О. Лук'янова, В. Фролькіс і О. Шалімов. 24 лютого 1993 року Президентом України був підписаний указ про заснування Академії медичних наук України. Кабінет Міністрів України на розвиток цього указу прийняв постанову, якою О. Возіанов був призначений її президентом-організатором, а на загальних зборах академії його обрали її першим президентом.
З чого починалась Академія медичних наук, які основні напрями в її діяльності були розроблені і чи зазнали вони з часом змін? Це запитання було першим у розмові з незмінним протягом усіх років функціонування президентом АМН України, Героєм України Олександром Возіановим.
— Спочатку до складу АМН входило 13 наукових установ. За роки, що минули, було створено ще шість. Крім того, у 2000 році постановою Кабінету Міністрів до складу академії було передано ще 18 науково-дослідних інститутів. В її установах працюють понад 20 тисяч осіб, у тому числі близько трьох тисяч науковців, серед яких майже 2500 докторів і кандидатів наук. До персонального складу входять 45 дійсних членів та 75 членів-кореспондентів.
Президією академії було затверджено три основні напрями, які є важливими для теоретичної та практичної медицини і за якими й нині ведуться науково-дослідні роботи в інститутах АМН України. По-перше, це вивчення фундаментальних механізмів життєдіяльності організму та розвитку патології; по-друге, розробка принципових нових методів діагностики, лікування та профілактики найпоширеніших хвороб людини, шляхів зміцнення здоров'я та подовження життя; по-третє, розкриття механізмів та профілактики несприятливої дії на організм чинників навколишнього середовища (в тому числі радіаційних) та умов праці.
— Як практично виконувалися ці завдання? Наведіть, будь ласка, Олександре Федоровичу, конкретні приклади їхньої реалізації.
— У кожному без винятку науково-дослідному інституті є свої вагомі напрацювання, які, безперечно, сприяли підвищенню авторитету нашої медичної науки. Реалізуючи завдання, наші заклади досягли вагомих здобутків, які були високо оцінені в Україні та за її межами. Завдяки власним науковим розробкам і стандартизації лікування, наприклад, Національний інститут серцево-судинної хірургії імені Миколи Амосова увійшов у п'ятірку провідних Європейських центрів серцево-судинної хірургії за показниками кількості та якості операцій на серці та магістральних судинах.
Тут уперше проведено операції аортно-коронарного шунтування на працюючому серці (без штучного кровообігу), що дозволило вдвічі перевершити якісні показники США. Розроблений в інституті метод корекції аневризму лівого шлуночка серця сприяв зниженню летальності при хірургічному лікуванні до 1,4 відсотка, у той час як в Америці за даними Асоціації торокальних хірургів вона перевищує вісім відсотків.
Знову ж таки вперше доведена роль штучно створеної високої температури в стимулюванні імунної системи людини. Як наслідок, отримано найкращі у світовій практиці результати хірургічного лікування гострого інфекційного ендокардиту. Рецедиви цього захворювання тепер виникають у п'ять разів рідше, ніж в інших клініках світу. За ці розробки колектив авторів отримав Державну премію України в галузі науки і техніки.
В очолюваному мною Інституті урології так само виконано ряд пріоритетних наукових розробок, які стали важливим внеском у теоретичну та практичну медицину. Останнім часом, наприклад, розроблено ефективну методику метафілактики сечокам'яної хвороби. Вперше у світі в інституті був створений апарат «Урат-1» для ультразвукового та ударно-хвильового дроблення каменів сечового міхура, який став прототипом усіх аналогічних сучасних апаратів.
Уперше розроблена гістологічна класифікація передпухлинних станів передміхурової залози й сечового міхура, схема морфогенезу раку передміхурової залози та операція радикальної простатектомії, новий методологічний підхід до прогнозування та діагностики безпліддя. Пріоритетність цих та багатьох інших одержаних результатів підтверджена 235 патентами і відзначена чотирма Державними преміями.
— От уже понад 23 роки медики змушені предметно й наполегливо займатися проблемами, викликаними всепланетарною Чорнобильською катастрофою. Що робиться для ліквідації її наслідків і як довго триватиме їхній негативний вплив на здоров'я людей та довкілля?
— На жаль, ми ще довго будемо потерпати від цієї трагедії. Хоч як прикро, але ні ВООЗ, ні МАГАТЕ далеко не повною мірою реагують на наші висновки, підтверджені ретельними дослідженнями, та обґрунтовані пропозиції.
Мені на різних поважних міжнародних зібраннях колег доводилося наголошувати на цьому. Однак реакція на мої доповіді з цього приводу, як кажуть, далеко не завжди була адекватною щодо порушених проблем.
Але ми, звичайно, не змирилися з ситуацією. Протягом багатьох років співпрацюємо щодо «чорнобильської тематики» з фахівцями Японії, Італії та інших країн.
Вагомі напрацювання у цій сфері мають чимало наших науковців. Серед них хотілося б виділити працівників Інституту гігієни та медичної екології імені Олександра Марзєєва, які з перших днів аварії на ЧАЕС брали безпосередню участь у ліквідації її наслідків. У єдиній на той час в Україні лабораторії радіаційної гігієни вирішувалися проблеми радіаційного забруднення довкілля, його впливу на здоров'я населення, розрахувалися ефективні еквівалентні дози зовнішнього та внутрішнього опромінення населення. Цією роботою в інституті продовжують плідно займатися й нині.
Колективом інституту були створені та реалізовані «Цільова комплексна програма генетичного моніторингу в Україні» та «Національний план дій з гігієни довкілля». На інститут покладено науково-координаційне та організаційно-методичне керівництво з виконання Загальнодержавної програми «Питна вода України» до 2020 року та Міжгалузевої комплексної програми «Здоров'я нації» до 2011 року.
— Які основні завдання виконували працівники академії протягом останніх років на рубежі тисячоліть та епох? У чому їхня особливість й актуальність?
— Серед них перш за все необхідно виділити розвиток фундаментальних досліджень. Без поступу в галузі цих розробок неможливе розв'язання багатьох прикладних проблем. Саме тому в наших наукових установах велика увага приділяється вивченню етіології та патогенезу основних форм патології, механізмів розвитку організму та його старіння, нейрогуморальної регуляції органів і систем, імунологічної реакції та її порушень.
З початку ХХІ століття, після «розшифровки» будови геному людини, наука вступила в еру геноміки і протеоміки. Ще більші можливості в лікуванні захворювань розкриваються після відкриття стовбурових клітин і використання їх з метою вирощування органів або їхніх частин. Для розвитку цього перспективного напрямку в академії в 2007 році було створено Інститут генетичної і регенеративної медицини.
Серед основних напрямків його наукових досліджень слід виокремити експериментальні дослідження шляхів та механізмів спрямованої диференціації стовбурових клітин для подальшого їхнього застосування в терапевтичних цілях у рамках регенеративної медицини, а також вивчення можливостей стовбурових клітин для створення клітинних і тканинних структур з метою відновлення ушкоджених тканин і органів.
— У засобах масової інформації про досягнення у цій галузі розповідають, переважно, на прикладах зарубіжних досліджень. А що нового в цьому плані з'явилося у вітчизняній науці?
— По-перше, хочу нагадати, що термін «стовбурова клітина» був введений у науку російським гістологом Олександром Максимовим, який доповів про це на засіданні Товариства гематологів у Берліні ще у 1909 році. А, по-друге, в нашій академії цією проблемою займаються у 14 науково-дослідних інститутах, які розробили «тематичний» план щодо її розв'язання і вже виконують його.
Наприклад, у Науковому центрі радіаційної медицини у 2001 році був створений найпотужніший в Україні Київський центр трансплантації кісткового мозку. Він сертифікований не тільки в нас, а й на міжнародному рівні, його прийняли до Європейського товариства з трансплантації кісткового мозку. У цьому центрі вже виконано 245 операцій з пересаджування кісткового мозку та стовбурових клітин хворим на різні злоякісні захворювання.
Наша «провина», на мою думку, полягає в тому, що ми недостатньо інформуємо пресу про свої досягнення. Про них ідеться в спеціалізованих наукових виданнях, розрахованих на фахівців, а не на масову аудиторію.
Обмін досвідом із зарубіжними колегами показує, що у цій галузі досягнуто відповідного паритету. Принагідно відзначу, що провідні фахівці інститутів академії та їхня дослідницька робота добре відома у наукових медичних колах за кордоном. Наші науковці є членами понад 100 міжнародних наукових товариств, медичних асоціацій зарубіжних академій, радниками та експертами таких авторитетних організацій, як ВООЗ, МАГАТЕ та інших. Але й зарубіжні вчені мають за честь бути членами АМН України і ними вже стали сімнадцять видатних учених країн Європи, Росії, США, Японії серед яких є й нобелівські лауреати.
— АМН має сьогодні величезний творчий потенціал, який підтримується діяльністю відомих наукових шкіл, високим професіоналізмом учених і клініцистів. Про це свідчить високий авторитет, який має академія в Україні та за кордоном і, безперечно, той значний внесок, який роблять співробітники у розвиток медичної науки і охорону здоров'я людей. Усе це, очевидно, й стало вагомим приводом для присвоєння їй статусу національної? Що це визнання дає академії, її науково-дослідним закладам і безпосередньо науковцям?
— Насамперед треба відзначити, що цей статус передбачає пряме й безпосереднє підпорядкування Кабінету Міністрів України, а це відкриває можливості для більш плідних контактів із керівництвом держави, кардинального поліпшення розвитку медичної науки, її матеріальної бази задля здоров'я людей.
Ми сподіваємося, що ця мета буде активніше матеріалізуватися через державний бюджет, реалізацію державних програм, спрямованих на боротьбу з хворобами, подовження життя населення України, збереження довкілля. На все це потрібні політична воля і великі кошти. Президент США Барак Обама, наприклад, попри всі перепони, «продавив» свій план реформування системи охорони здоров'я американців, який коштуватиме його державі близько одного трильйона доларів.
Хочеться сподіватися, що новий Президент України Віктор Янукович та новий уряд сприятимуть виконанню своїх передвиборчих обіцянок щодо зміцнення галузі наукової та практичної медицини, яка не менш важлива, ніж економічна, для майбутнього держави та її громадян.
Стосовно нашого нового статусу, то відтепер наші науково-дослідні заклади називатимуться не «державними установами», а стануть «національними». Отже, науковці одержуватимуть 20-відсоткову надбавку до заробітної плати.
Мені доволі часто доводиться бувати за кордоном, зокрема для проведення складних операцій, і я на власному досвіді переконався, що у всіх цивілізованих країнах медичні науковці і практики за оплатою праці стоять на одному з перших місць. Це — пряме свідчення турботи держав про здоров'я суспільства. Тут керуються проголошеною ще в сиву давнину істиною, що найкращими ліками для хворого є лікар. Коли зарубіжні колеги дізнаються, що кількість виконаних мною операцій наближається до 45 тисяч, то вважають, що я дуже багата людина. Дізнавшись про мої статки, вони не тільки дивуються, а й щиро пропонують очолити ту чи іншу престижну клініку, гарантуючи великі прибутки. Звичайно, що такі пропозиції мене аж ніяк не приваблюють.
Пишаюся тим, що як науковець і практичний хірург відбувся саме в Україні, тут здобув фах і маю свою наукову школу, виховав цілу плеяду послідовників, був призначений директором Інституту урології й обраний першим президентом Академії медичних наук, яка нині набула найвищого у державі національного статусу.
Насамкінець хочу наголосити, що заснування академії та її новий статус підтвердили й продовжують підтверджувати прагнення держави послідовно й наполегливо розвивати медичну науку з метою підвищення її ролі в охороні здоров'я населення України.
Олександр ПОБІГАЙ
Р. S. Гільдія головних редакторів (керівників) засобів масової інформації та їхня численна аудиторія в Україні щиро вітають Олександра Федоровича та всіх працівників із набуттям статусу Національної Академії медичних наук України і бажають нових здобутків на ниві охорони здоров'я наших громадян.
також у паперовій версії читайте:
назад »»»