МОЛОЧНЕ ОЗЕРО НА ЄВРОПЕЙСЬКІЙ ПЛОЩІ
У столичному Українському домі відбувся ІІІ Всеукраїнський молочний конгрес. Занепад галузі почався давно. Потрібні конкретні дії з її оздоровлення. На цьому заході було продемонстровано, якою має стати молочна індустрія.
Парадокси по-українському
Під час форуму ціни на молочні продукти різко підскочили. Хоч і було заявлено, що Росія відмовилася від закупівлі великої кількості українського молока. Здавалось би, слід очікувати на зниження цін у нас. Та де там!
На з’їзді було представлено найбільші європейські фірми, які поділилися досвідом із українськими колегами. Більшість з них має свої представництва в Україні, й справи у них ідуть непогано. Впадає в око: з-поміж близько двох десятків європейських фірм на конгресі вкрай мало українських. Серед них — «Агроінмаш» і «Брацлав компані», на які криза не так сильно вплинула.
Західних фірм у нас з’явиться ще більше, бо молочний бізнес тут прибутковий. Ви будете здивовані, що в Україні найвища у світі закупівельна ціна на молоко і є дефіцит якісної молочної продукції. Це в державі, де унікальні кліматичні умови для розвитку молочного скотарства!
Організатори конгресу заявили про вигідні економічні умови для розвитку молочної галузі в Україні. З цим важко погодитися. Відомо, що більшість великих молочно-товарних ферм «реформатори» знищили. Коли проїжджатимете автомагістраллю «Київ — Дніпропетровськ» і спостерігатимете навколо, то побачите, мабуть, єдину діючу ферму в селі Валява Черкаської області. Виробництво молока в Україні за останній рік скоротилося на мільйон літрів, і якщо воно все-таки потрапляє на прилавки, то завдяки безвихідній економічній ситуації на селі та самовідданій праці одноосібників.
Усе це відомо спеціалістам. З’ясувалось: один «великий державний діяч» вирішив, що більшість корів утримуватимуть у приватному секторі, бо там їм «комфортніше», ніж на фермі. Він не розумів (або зробив вигляд, що не розуміє), що це призведе до занепаду. Видоєне молоко тут же не може потрапити на переробку, бо таких підприємств у селах немає. Воно і забруднюється, і прокисає, поки потрапить до цистерни, яку слід було б щодня вимивати й пропарювати. Певна річ, нагріти три тонни води — то чималі затрати теплоносіїв. Звичайно, уряди європейських країн не допустять таку продукцію на свої ринки.
Чума безглуздої розрухи охопила всю країну. Механізм запустили компетентні спеціалісти з економічних диверсій, а мета одна — розвалити господарство України, а потім за безцінь прибрати до своїх рук. Чиновники приваблюють в Україну європейські фірми найвищою у світі закупівельною ціною на молоко, яке вони самі називають низькоякісним. Водночас люди в селах позбуваються корів тому, що порівнюють закупівельну ціну на нього з цінами на молочну продукцію в крамницях. І справедливо вважають, що їх свідомо обманюють, а «дотацію» привласнюють.
Кінець одноосібників?
Організаторам форуму довелося везти учасників на показові підприємства аж у район Бахмача, де працює ПСП «Пісківське», та в село Згурівку (за 100 км від столиці). Напевно, ближче до Києва діючих ферм та господарств не збереглося.
Хай там як, а є надія на оздоровлення галузі. Беззаперечним лідером стала Українська молочна компанія, котра має 3200 корів із річним надоєм 9000 літрів молока на корову. Далі — підприємство «Батьківщина», що тримає 750 корів, де протягом останнього року підвищили надій з 5000 до 7500 літрів. Непоганим вважається товариство «Пісківське», де від кожної з 650 корів отримують близько 6300 літрів молока.
Звичайно, треба добре працювати, щоб досягти високих показників. Лиска моєї безробітної племінниці, зоотехніка за фахом, на таке не здатна, хоча вручну згрібати та зносити сіно для неї цим літом довелось кілька тижнів. Дуже важко, а «прибуток» невеликий при «найвищих у світі закупівельних цінах» на молоко. Це яскравий приклад нераціональної економічної політики в державі.
Приватні господарства з однією чи двома коровами у дворі — нерентабельні. Молоко і чималі прибутки матимуть тільки великі молочно-товарні підприємства. Відродження кооперативних господарств неминуче. Проте нові кооперативні підприємства не будуть колгоспами старого ґатунку. Великі площі угідь можна ефективно використовувати завдяки роботі в кооперативах. Це приведе також до реанімування інфраструктури сіл і невеликих містечок.
Прикладом може бути Асоціація виробників молока України під керівництвом молодого бізнесмена та спеціаліста Андрія Дикуна. Люди об’єдналися, обрали лідера, і тепер мають великотоварне виробництво. Ферми цього об’єднання не соромно показати зарубіжним гостям. А на подвір’я селян їх не повезли, хоч там тепер виробляють дві третини українського молока.
Західні фірми зорієнтовані на виробництво обладнання не для маленьких одноосібних, а для великих господарств. Я спробував знайти доїльний апарат для індивідуального господарства з однією чи двома коровами. Таких ніхто не пропонує. Спеціаліст із Брацлава сказав, що корів потрібно мати не менш ніж двадцять, тоді доїльна установка тамтешнього заводу стане рентабельною і не буде марною покупкою за мінімальної ціни п’ять тисяч гривень.
Без машин — ані кроку
Як же добиваються високих надоїв українські лідери та їхні колеги із західних країн? Певна річ, не за рахунок міфічних державних дотацій. Роботу підприємств поставлено на промислову основу.
Кормові трави косять швидко. Дощового літа сіно можна отримати за 24 години, якщо скористатися повним комплексом машин. Коли погода сприятлива, то сіно сушать у валках без зайвих затрат, а потім скочують у рулони, які зберігають запакованими в плівку або в сухих приміщеннях.
Спеціалісти австрійської фірми «Петтінгер» поділилися досвідом заготівлі сінажу. Погода часто буває несприятлива, але її примхи не є руйнівними для господарів, які мають добру техніку й знання. Заготовлене сіно перевіряють в лабораторії, дбають, щоб раціон тварин був найоптимальніший.
Ще одна австрійська фірма привезла змістовні проспекти щодо заготівлі силосу. Тамтешній представник здивувався, коли його запитали про технології заготівлі силосу в приватних садибах, для однієї корови. Він не зрозумів, для чого зберігати силос чи сіно на подвір’ї біля «котеджу», коли тварини знаходяться на фермах, ближче до полів. Он куди пішов розвиток української молочної галузі та села загалом! Людям важко це збагнути! Один учасник конгресу заявив, що найскладніше завдання для сучасних бізнесменів — боротьба з рідною державою, чиновники якої бачать скрізь тільки власні меркантильні інтереси.
Перед годівлею худоби рулон сіна подрібнює різальна машина. Корми розвозять на спеціальних транспортерах. Підстилку для худоби рівномірним шаром розкидає пневматична машина.
Коли надходить час доїння, корови самі ідуть до доїльних стендів. Якщо не поспішають, спеціальний пристрій їх підганяє. Операторів-чоловіків на доїльних установках більше, ніж жінок. Це тому, що там чимало механізмів і приладів, роботу яких легше опанувати чоловікам.
Процес доїння відстежують електронні системи. В комп’ютер уводять дані про надій, які тут же передають до центру управління через супутникову систему GPS. Такі дані може бути передано від кожної корови куди завгодно. Про «висихання» та «намокання» молока «в процесі» не може і йтися.
Дивно, але складна і дорога техніка робить молоко... недорогим та доступним. Ніхто фізично не надривається, не мучить себе й худобу. Я пригадав, як минулого літа з вилами, граблями і тачкою допомагав протягом 17 днів заготовляти сіно для корови! Як від перевтоми боліли руки, бо треба було поспішати, щоб сховати сіно від грози. А кілька добре навчених працівників великого сучасного сільськогосподарського підприємства зі значно меншими затратами праці можуть зробити в сотні разів більше.
Роботи в галузі — непочатий край. Однак і результати можуть вразити. Подивіться на карту Нової Зеландії. Там немає розлогих степів, земля немов зморщилась, самі гори та пагорби. А за виробництвом молочної продукції держава вийшла на перше місце у світі. І вже постачає вершкове масло в Україну. Чи це не театр абсурду?
Звертайтеся до організаторів форуму, налагоджуйте співпрацю — і будете з прибутками та пристойною роботою, яка не витягуватиме сили день і ніч!
Україна надзвичайно відстала від розвинутих держав. Доведеться закуповувати новітнє обладнання, а воно не може бути дешевим. Треба заздалегідь подбати про розвиток промислових підприємств, які забезпечуватимуть технікою молочну галузь. Необхідно створювати спільні підприємства.
Центри відродження шукайте в Білій Церкві та Умані, де працюють і українські науковці, й спеціалісти зарубіжних фірм. Доцільно скористатися їхньою підтримкою. Відкрите акціонерне товариство «Уманьферммаш» уже пропонує велику кількість устаткування для ферм.
У майбутньому впевнено почуватимуться спеціалісти-аграрії. До села надходитиме новітня техніка, яку можна доручити тільки добре навченим людям. Для спеціалістів потрібні нормальні житлові умови. Почнеться будівництво ферм і переробних підприємств, а також котеджів недалеко від них.
Без сумніву, Україна вийде з кризи, котру спричинило недолуге і злочинне керівництво під проводом «реформаторів», часто з «подвійним дном». Тоді ніхто не глузуватиме, що молочна річка тече тільки Хрещатиком, а на Європейській площі, якраз перед Українським домом, утворилось молочне озеро, вкрите вершками.
Володимир РЕПАЛО
також у паперовій версії читайте:
- ПРИРОДА І МІСТО: ХТО У КОГО В ГОСТЯХ?
назад »»»