ЗВІДКІЛЯ
ПРИХОДИТЬ
СТАРІСТЬ?
ЩО ПІДКАЗУЄ ДОСВІД СТАРОДАВНІХ ТРИПІЛЬЦІВ
Хоч як це може видатися читачеві дивним, одначе й досі не виявлено справжніх чинників неминучого старіння людського організму. Всіляких теорій, які б намагалися пояснити цей феномен, нині чимало. Проте жодна з них не спроможна цілковито відповісти на стрижньові запитання: що є рушійним механізмом старіння і як уповільнити цей процес?
І от недавно відбулася презентація книги, автори якої спробували кинути світло на цю «темну пляму» в сучасній біологічній науці. Названа вона, на перший погляд, безпретензійно: «Старіння зумовлене іззовні». Зате підзаголовок багатообіцяльний: «Тисяча і один практичний рецепт, як його уповільнити».
Автори (це українські вчені Геннадій Бердишев і Емір Ашурський) пропонують читачам гіпотезу про те, що справжні причини нашого старіння слід шукати у шкірі та основних її похідних. Причому для боротьби з цим феноменом пропонується застосовувати безпечну природну косметику, виготовлену з рослинних екстрактів, сметани, продуктів бджільництва та особливих видів глини. Що, по ідеї, дасть змогу не тільки захистити гени шкіри від агресивних зовнішніх факторів, а й істотно знизити ризик її зараження чужорідними онковірусами (як це нерідко трапляється в косметологічних салонах).
А тепер слово Г. Бердишеву, професорові кафедри генетики та молекулярної біології Київського національного університету імені Т. Шевченка:
— Геннадію Дмитровичу, сформулюйте, будь ласка, суть вашої оригінальної концепції.
— Насамперед нами встановлено феномен структурно-вікових спотворень шкіри, котрі неминуче призводять до дисбалансу в роботі більшості внутрішніх органів і тканин. Першопричиною цього зовнішнього старіння є не що інше як банальне пошкодження генетичного апарату шкіри. У людському організмі шкірний покрив разом із підшкірною жировою клітковиною — орган, який становить близько 20% загальної маси тіла. Однак жодна із сучасних теорій старіння досі не враховувала його безпосередньої участі у цих процесах.
Свого біологічного розквіту людина досягає десь під 25 років, після чого починається незворотний спад функціональної активності всіх її тканин і органів. Не секрет, що переважно за зовнішнім виглядом шкірного покриву ми звикли судити про календарний вік його господаря. Так, зокрема, ніхто не очікує побачити у столітнього старого юнацький рум'яний колір обличчя, гладеньку пружну шкіру. Та й взагалі так званій природній смерті за метрикою (тобто після 75–80 років) зазвичай передує глибоке спустошливе старіння. Хоча сам по собі мозок у більшості літніх людей до останнього дня життя зберігає здатність до адекватної орієнтації у просторі й часі, а також керує рештою органів. Зате зовнішня тілесна оболонка через своє робоче виснаження часто-густо буває не в змозі виконувати основні, покладені на неї, обмінні функції, прирікаючи організм на загибель.
Узагалі усі гіпотези старіння умовно можна розподілити на три групи: генетичні; екологічні та комбіновані. Однак стає все більш зрозуміло, що найближче до істини є еколого-генетичні. До їхнього числа належать, зокрема, мутаційна теорія Бернарда Веллера (відома як чи не одна з найперших у геронтології); екзитологічна теорія І. Мечникова — Е. Ашурського (до горезвісних гнильно-бродильних бактерій, які заполоняють наш товстий кишківник, тут на чималому масиві новітніх науково-експериментальних даних додано також як провідні геропровокуючі агенти різні провіруси, транспозони, мікроміцети та деякі інші внутрішньоклітинні й внутрішньогеномні паразити); теорія Володимира Стреляєва (котра пояснює будь-які вікові негаразди надмірним накопиченням в організмі, що старіє, молекул важкої води, багатої на ізотопи дейтерію і тритію).
Проте нинішня суперечлива ситуація в геронтології свідчить про те, що виділяти якусь явно ліпшу із цих гіпотез навряд чи доречно; адже всі вони можуть доповнювати одна одну.
— Напевно, саме тому Ви винесли на суд ученої публіки ще одну — шкірну — гіпотезу старіння?
— Частково так. Хоча за основний ідейний постулат ми взяли популярну колись «стромальну» теорію Олександра Богомольця. Нагадаємо, що, на думку знаного українського академіка, саме незворотні патологічні процеси в сполучних тканинах згубно позначаються на трофіці та іннервації решти клітин організму, спричиняючи старіння. Крім того, зменшення з віком функціональної активності шкіри призводить до кисневої недостатності внутрішніх органів, неминуче спотворюючи їхню нормальну життєдіяльність.
Та, виявляється, у природі існує чимало обмінно-біоактивних каталізаторів, які при дії на покривні тканини виявляють виражений стимулюючий ефект. Один із них — бджолиний яд апітоксин. На перший погляд, це стовідсотково токсична сполука. Та при цьому апітоксин змушує організм максимально «включати» в роботу імунну систему для цілковитого виведення отрути з тіла і якнайшвидшої нейтралізації її паралізуючих властивостей.
Тож, зокрема, штучна стимуляція шкіри шляхом бджоловжалювання або при проведенні курсу спеціальних ін'єкцій нормалізує обмін речовин, поліпшує роботу печінки і міокарда, сприяє порівняно швидкому одужанню при лікуванні ревматизму та інших аутоімунних захворювань.
Так що недаремно у практиці народної медицини давно існує прямий зв'язувальний місток між зовнішньою оболонкою організму і активністю його внутрішніх органів. Цей взаємозв'язок знайшов втілення як у лікувальному фізіотерапевтичному впливі на шкіру, так і в сучасних методиках гомеопатії (масаж, акупунктура, інші стимулюючі бальнеопроцедури, у тому числі шмагання кропивою та березово-дубовими віниками).
— Проте якщо загальне старіння організму таки починається ззовні, то чи можна, захищаючи дермальні гени, спробувати запобігти йому або хоча б трішечки сповільнити? Як на це дивиться сучасна наука?
— Передовсім ідеться про розробку хіба що якоїсь нової концепції біоодягу. До речі, подібні «маскувальні балахони» планували для масового виробництва невдовзі після аварії на ЧАЕС. Однак тоді у вищих ешелонах влади постановили, що не варто «знічев'я» сіяти в народові паніку...
Хоча це питання зберігає актуальність і донині. Існують певні природні випромінювання (приміром реліктове), без яких людина однозначно прожити не може. З іншого боку, агресивний сонячний ультрафіолет, радіоактивний пил, пестициди та інші алергени, навіть звичайна дощова вода, перенасичена шкідливими для здоров'я йонами,— серйозна небезпека для наших покривних тканин. Причому найперше від цього потерпає не епітелій, що весь час злущується, а саме гени!
Можливо, років через 500, коли людство перейде жити під літосферну оболонку — до спеціально виритих комфортабельних «андерполісів» — тема біоодягу, радше за все, втратить гостроту. Проте зараз, поряд із методиками місцевого лікувально-профілактичного впливу, вона, на мій погляд, вимагає найпильнішої уваги як інженерів-технологів, так і безпосередніх промислових виробників. Поки на порядку денному — більш «приземлені», тобто майже буденні для кожного гігієнічні процедури: вечірні ромашкові ванни, обгортання за Кнейпом, медово-поліфлорний масаж і, звичайно, основний «бренд дня» — генозахисна косметика.
— Я десь читав, що вперше вона була застосована ще стародавніми трипільцями...
— Маєте рацію. Зараз достеменно відомо, що вони практикували накладання на обличчя особливих цілющих масок із зеленої глини, яку видобували тоді на берегах верхнього Дністра. Якщо говорити про наш час, то свою стартову апробацію генозахисна косметика пройшла на постчорнобильських пацієнтах. При цьому профілактика раннього старіння шкіри досягалася шляхом використання сумішей з природних антимутагенів (куди входили цілющі рослини, молоко, сметана, продукти бджільництва, риб'ячий жир та інші морепродукти). Тоді ж було розроблено ефективні авторські рецепти різних косметичних лосьйонів, кремів і масок. Причому через три-чотири тижні після їхнього регулярного застосування у багатьох літніх жінок розгладжувалися зморшки на обличчі; розсмоктувалися вугри, камедони, старечі пігменти шкіри; волосся ставало пружним і блискучим, повертався його первинний колір.
Сергій КРАСЮК
До речі. Про те, що шкіра — це не простий захисний чохол, а складний і багатофункціональний орган, красномовно свідчить хоча б те, що порівняно невелика її ділянка розміром із «п'ятак» містить понад 6 м кровоносних судин, 26 м нервових волокон, близько тисячі нервових закінчень, не кажучи про незліченну кількість потових і сальних залоз. Крім того, на ній своїми рецепторами (відомими також як біологічно активні точки) представлені майже всі внутрішні органи. («Популярна медична енциклопедія»).
також у паперовій версії читайте:
- СТАРТ — У БОРГ
назад »»»