«СОКРАТ ВІД МУЗИКИ»
Цей «гросмейстер музики» не збагатив скарбницю світового мистецтва і культури ні операми, ні симфоніями. На відміну від численних попередників і сучасників він творив майже виключно для фортепіано, і сягнув у творчості воістину небачених висот. Шопен уподібнював музику до органічної, що безпосередньо лине, людської мови. Плоди його творчості та їх сприйняття споріднені з «плинністю думки» античних філософів. Цей «Сократ від музики» посів гідне місце в пантеоні «духовних будівничих світу».
СВІТ ВІДЗНАЧАЄ 200-РІЧЧЯ ФРИДЕРИКА ШОПЕНА (1810–1849)
1.
Народився майбутній геній композиції у невеличкому містечку Желязова Воля неподалік Варшави. Мати його була полькою, батько — французом. Маленький Фрицек зростав у оточенні музики. Батько грав на скрипці та флейті, мати — на фортепіано, до того ж непогано співала. Перший виступ юного піаніста відбувся у Варшаві, коли йому виповнилося сім років. Незабаром про «маленького Шопена» заговорили, як про «варшавське диво». У дванадцятирічному віці він не поступався кращим польським піаністам.
З дитинства Фридерик вільно володів французькою та німецькою мовами, цікавився історією Польщі, багато читав. У ліцеї — добре малював, особливо карикатури. А його мімічний талант був настільки яскравим, що хлопець міг би стати театральним актором.
Навчаючись у вищій школі музики, Шопен був визнаний кращим піаністом Польщі. Тоді ж він познайомився з юною співачкою Констанцією Гладковською, яка навчалася у Варшавській консерваторії. Вона стала першим коханням Фридерика.
Після величезного успіху у Відні молодий музикант наважився на тривалу концертну подорож. При цьому його гнітили важкі передчуття: здавалося, ніби він назавжди полишає батьківщину. Друзі подарували композиторові на прощання кубок, наповнений польською землею. Передчуття виявилися пророчими: він більше ніколи не повернувся до Варшави.
2.
Несподівано з Польщі надійшла тривожна звістка — почалося повстання патріотів проти російського самодержавства. Шопен вирішив повернутися додому, але рідні та друзі боялися переслідувань, тож не відпустили його. «Хай краще залишається вільним і слугує батьківщині мистецтвом»,— мотивували вони свій вчинок. Шопен дізнався, що повстання жорстоко придушене. З думками про долю батьківщини пов’язаний найзнаменитіший етюд Шопена, що отримав назву «Революційного».
До кінця життя композитор мешкав у Парижі. Проте Франція так і не стала його другою батьківщиною. У своїх уподобаннях і творчості Шопен зоставався поляком. На концертах він виконував власні твори. Видатний німецький композитор Роберт Шуман так писав про варіації на тему з опери Моцарта «Дон-Жуан»: «Капелюхи долу, панове, перед вами геній».
3.
Ференц Ліст відзначав: «Його мелодія колихалась, як човник на гребінці потужної хвилі». І хоча музика і концертні виступи Шопена викликали загальне захоплення, музичні видавці не поспішали, тож він змушений був давати приватні уроки по п’ять-сім годин на день.
Разом із поширенням слави Шопена як піаніста і композитора ширилось і коло його знайомих. Серед його друзів — Ференц Ліст, композитор Берліоз, художник Делакруа, німецький поет Гейне. А от сім’ї у митця не було. Врешті, він зблизився зі знаменитою французькою письменницею Авророю Дюдеван, яка творила під «чоловічим» псевдонімом Жорж Санд. Вона мала скандальну репутацію, і Шопен не міг не знати цього. Друзі композитора вважали її «отруйною рослиною, яка зіпсувала його існування». Їх глибоко обурювало те, як зневажливо ставилася вона до Шопена навіть у присутності сторонніх.
4.
З роками митець давав усе менше концертів, обмежуючись виконанням у вузькому колі друзів. Головним чином займався композицією. Талант його досяг вершини — твори видавалися, брати у нього уроки вважало великою честю, а почути його гру — щастям.
Однак останні роки життя композитора були невтішними. Розрив із Жорж Санд залишив його геть самотнім. Загострилася хвороба легень, на яку він страждав з юних літ. Останні два роки композитор майже нічого не писав. Статки його танули. На запрошення англійських друзів він здійснив подорож до Лондона. Однак вологий клімат Англії виявився безжальним.
Концерт у Лондоні, останній у житті майстра, він дав на користь польських емігрантів. За порадою лікарів Фридерик негайно повернувся до Парижа. З Польщі приїхала його старша сестра Людвіка, на руках якої він і помер. На похованні Шопена в Парижі окрім улюбленого ним «Реквієму» Моцарта прозвучали і його власні твори. Друзі принесли на могилу кубок з польською землею, а серце, як він і заповідав, було відіслане до Варшави, де й досі зберігається в костелі Св. Хреста.
Андрій ШЕСТАКОВ
також у паперовій версії читайте:
- «СТАЛЕВА ОРХІДЕЯ»
назад »»»