ВУНДЕРКІНД МІНЯЄ КОЛІР
Мій племінник змалечку дивував, ба навіть лякав батьків та рідню. Через неймовірну впертість він відмовлявся розмовляти до чотирьох років, а коли йому виповнилося п’ять під час материних напучувань-настанов категорично заявив: дітей слід виховувати до п’яти років, а потім їх можна лише перевиховувати, але з ним у них нічого не вийде. Власне, так і сталося... До всього мій племінник згодом виявився талановитим програмістом, широко знаним у вузькопрофесійних колах. Нещодавно його батько спересердя, коментуючи черговий обурливий, на його думку, вчинок сина, виголосив свій присуд: він справжня дитина індиго! Аби розібратися в цьому популярному нині соціальному явищі, ми звернулися до доктора медичних наук, професора кафедри психіатрії НМАПО імені П. Шупика Анатолія Чуприкова.
— Звідки, власне, пішла ця назва видатних інтелектуалів і непримиренних борців з лицемірством?
— »Діти індиго» — термін, запроваджений екстрасенсом Ненсі Енн Тепп для визначення дітей, які, на її думку, володіють аурою цього кольору. Широкої популярності цей термін набув наприкінці 1990-х завдяки згадці в джерелах, що мають відношення до руху «нью-ейдж» — «нової ери». Дітям індиго приписують безліч різноманітних особливостей, починаючи від високого рівня інтелекту і закінчуючи телепатичними здібностями. Стверджується також, що саме вони є «новою расою людей». Як відомо, це явище висвітлювалося в декількох фільмах, а також у великій кількості книжок.
— У цих книжках, до речі, я прочитав вельми цікаві речі. Зокрема, автори стверджують: кількість дітей індиго постійно зростає. Хтось порахував, що серед тих, кому тепер 50, індиго трапляються в пропорції один на 2000–5000 осіб, а серед тих, хто пішов до школи у 2005 році, першокласниками «кольору індиго» виявилися понад 90 відсотків дітей. Що думають психіатри та психологи з приводу цієї гіпотези?
— Цілковита брехня! Так звані дослідники явища вдаються до підтасовок. Дійсно, стереотипи соціальної поведінки людей змінюються протягом останніх десятиріч дуже швидко. Саме через це уявлення наших 50-річних сучасників про переважну більшість життєвих явищ відмінні від уявлень їхніх дітей, а діти, котрим нині по 5–10 років, так само інакше сприймають світ, ніж їхні батьки. Ці відмінності корелюються зі змінами в науково-технічному розвитку людства, морально-психологічними трансформаціями суспільства тощо. Вони жодним чином не пов’язані з появою «нової раси», як стверджують окремі автори бульварних видань та «жовтих» таблоїдів.
— Але ж справді є особливі діти?
— Оглядаючи таких особливих, як ви кажете, дітей, лікарі зазвичай діагностують мінімальну мозкову дисфункцію, а психологи відзначають синдром дефіциту уваги з гіперактивністю або без неї. Іноді саме такі діти демонструють суперінтелект. Більше того, останніми роками стали з’являтися підлітки, у яких ліва і права півкулі головного мозку можуть працювати автономно (або, як самі діти про це кажуть, вони здатні одночасно обмірковувати дві проблеми). Раніше таке спостерігалося лише в особливо обдарованих і геніальних особистостей.
Утім, немає жодного наукового доказу масовості цього феномену. У середовищі фахівців побутує тверде переконання, що саме явище — «діти індиго» — має характер містифікації. Крім того, велика частина властивостей давно відома психологам й описується діагнозом СДВГ (синдром дефіциту уваги і гіперактивність).
— Ось Ви згадали про їхній суперінтелект, але ж часто-густо в школі ці діти вчаться погано!
— Немає нічого дивного, адже для них це — не показник. Справді, серед них трапляються надінтелектуали, у яких індекс IQ, що дорівнює 160 пунктам,— звичайна справа. Просто в дітей формується багатовимірне мислення (а не лінійне, як у більшості дорослих). Звідси стає зрозумілою їхня здатність легко орієнтуватися в системі незнайомого мобільного телефона і програмах комп’ютера. Із цим пов’язаний і їхній конфлікт зі школою: більшість нинішніх освітніх систем викликають у таких дітей лише нудьгу. При цьому вони інтуїтивно відчувають будь-яку нещирість і лицемірство дорослих, хворобливо на них реагують. Однак ще раз наголошую, що в сучасній науці термін «діти індиго» не використовують, хоча дехто з фахівців удається до спроб дослідити зв’язок між творчими здібностями людини й психічними розладами.
— Невже й виявлений у дітей «феномен розбитого дзеркала», за якого сприйняття простору нагадує дзеркальну поверхню з однією або двома вертикальними тріщинами і зміненим кутом віддзеркалення, слід розглядати як психічне відхилення?
— Чом би й ні? Поняття психічної норми дуже широке, тому наявність психічних кореляцій у дитини зовсім не свідчить про її неповноцінність. Проте хочу нагадати, що «феномен розбитого дзеркала» дуже заважає читанню, але при цьому ніяк не усвідомлюється і виявляється лише під час спеціального психофізіологічного дослідження. Такі діти мають труднощі з читанням. Тут може доходити до дислексії, коли прочитане сприймається насилу, і навіть до алексії — повного нерозуміння прочитаного тексту. То про яку геніальність ми говоримо?
А ось ще одна особливість «нових» дітей — короткочасне вимкнення свідомості. Таке явище пов’язане з незрілістю мозку та інформаційними перевантаженнями (раніше мозок дитини дозрівав до дев’яти років, тепер — аж до 15–16). Подібні «вимкнення» можна порівняти зі швидким перезавантаженням комп’ютера, у цей момент дитячий мозок відпочиває, відновлюючи сили. До 4–5 уроку діти можуть «вимикатися» навіть на 15–20 хвилин. Слід додати, що, як і у випадку з «тріснутим дзеркалом», короткочасні «вимкнення» свідомості для самої дитини є непомітними. Часом через це виникають комічні ситуації.
Якось на прийомі в мене була мама з сином років 11. Вона розповіла мені історію: прибігає син зі школи і, захлинаючись, розповідає, що сьогодні почув на уроці: «Везе Іван Сусанін дрова на «КамАЗі», і раптом на трасу виходять бандити-поляки!» Далі історія про героя-селянина викладається в тому ж дусі. Нова версія сусанінської історії пояснюється просто. Час від часу хлоп’я «відключалося», а потім пропущені місця заповнило на власний розсуд.
Одне слово, ніяких нових людей не існує, адже завжди всі були різними за інтелектом, зовнішністю, кольором шкіри, естетичними уподобаннями. Хтось з нас виявляється більшим конформістом, а хтось меншим. Ото й усе!
Розпитував Ярослав ШЛАПАК, Укрінформ
також у паперовій версії читайте:
- ДЕННИЙ СОН ЛІКУЄ
- УСЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ З ЛЮБОВІ...
- НЕ ТРИМАЙТЕ ЇХ БІЛЯ СЕБЕ
- ПОЖЕРТВУЙТЕ КАВОЮ!
- ЕКО ЗБІЛЬШУЄ РИЗИК
назад »»»