ЦІНОВІ ПЕРЕГОНИ:ДО ФІНІШУ ЩЕ ДАЛЕКО
Торік у Словацькій республіці ціни в середньому зросли на 0,6%. Таке збільшення зафіксоване лише в грудні, а впродовж 2009 року харчі дешевшали в середньому на 5%. Це зменшувало вартість споживчого кошика, в якому продукти займають пріоритетне місце. В Словаччині подешевшали також одяг, взуття, меблі, путівки на відпочинок.
Українцям про таке можна лише мріяти. Ціни на харчі зростають аномально швидко. Торік аграрії збільшили вирощування овочів так званої борщової групи (морква, буряк, капуста, цибуля) на 5%. Але починаючи з грудня ціни на них почали стрімко зростати — за офіційною статистикою, у грудні на 6,1%, у січні на 14,3%. У результаті зростання цін на овочі перевищило темпи збільшення вартості цукру і молочної продукції.
Експерти вважають, що така стрімка динаміка збільшення цін пов'язана передовсім зі структурними недоліками в сільгоспгалузі, зокрема з великою часткою особистих господарств. Як наслідок, на ринку бракує продавців, які можуть пропонувати споживачам якісну продукцію протягом року за довгостроковими контрактами.
Україна входить до шістки світових лідерів із вирощування картоплі разом зі США, Росією та Китаєм. Однак не за рахунок врожайності, а завдяки великим площам, відведеним під цю культуру. Підняти врожайність можна, якщо застосувати передові технології вирощування картоплі, а селяни не копатимуть її вручну й використовуватимуть міні-комбайни, міні-фрези, як у Білорусі та Польщі. Час уже навчитися зберігати вирощене, а не скаржитися на сильні морози, які знищили овочі у непристосованих сховищах.
Поки українцям доводиться тугіше затягувати паски, дивуватися ціновим стрибкам і купувати африканську картоплю, китайський часник і бразильський цукор. Уявити кілограм цукру за 12–13 грн можна було лише у страшному сні. Тепер це реальність. Молочні продукти від «солодкого піску» за ціною не відстають. Твердий сир став делікатесом, його мінімальна вартість сягає 60–70 грн, молоко підвищилось у ціні до 6 грн за літр. У Спілці молочних підприємств пояснюють, що на зростання молочних цін вплинув найперше сезонний чинник. Адже в осінньо-зимовий період в Україні знижується виробництво молока (залежно від регіону, в два-три рази). До того ж подорожчало сухе знежирене молоко, суха сироватка, технічний казеїн. З листопада до січня молоко додало в ціні більш ніж на 50%, а в деяких випадках — удвічі.
Молочні річки обміліли
Головна причина зростання цін — брак молочної сировини. Молочна галузь у нас низькоприбуткова, займатися тваринництвом невигідно, бо дорого вирощувати худобу і дешево доводиться продавати молоко посередникам. У Європі ціни на молочну продукцію знижуються, бо з держбюджету виділяють кошти на підтримку фермерських господарств і держпідприємств. В Україні такої практики немає, тому суттєво зменшилося поголів'я великої рогатої худоби, у тому числі корів. Торік їх було 2 млн 856 тис., на початок нинішнього січня — 2 млн 751 тис. (у населення — 2 млн 200 тис.). У найуспішнішому для молочної галузі 1990-му поголів'я корів сягало майже 8,5 млн (у населення — 2 млн 500 тис.).
Аналітики оцінюють виробництво молока в Україні майже у 8 млн т, офіційна статистика — 11,6 млн т. Минулоріч молокопереробна галузь переробила 4 млн 670 тис. т молока, що на 13,5% менше, ніж у 2008-му. На внутрішньому ринку попит на молочну продукцію задовольняється, але стримується високими цінами. Ціни на неї європейські, а заробітна плата українська, вона знизилась до рекордного мінімуму, за якістю життя ми опинилися на 68-му місці.
Аби поліпшити ситуацію у молочній галузі, потрібно розвивати промислове виробництво молока, як у всьому світі. Та для цього потрібні великі інвестиції. Великотоварний комплекс з тисячі голів окуповується за сім-вісім років і потребує майже 10 млн дол. інвестицій. Тому держава мусить створити умови для інвестування в цей сектор економіки, ухвалити програму з підтримки молочного скотарства. Молокопереробники хочуть мати стабільну кількість якісного молока, а молочарі — отримувати стабільні прибутки за молоко, тому необхідний комплексний підхід для розвитку галузі. Зокрема, експерти радять застосовувати дотаційний механізм, на п'ять-шість років запровадити певні пільги.
Поки ціни на молочну продукцію не знизяться, прогнозують у Спілці молочних підприємств, ціни застабілізуються на нинішньому рівні. В Росії вони ще вищі, тож вигідно експортувати туди вітчизняну продукцію. За останні чотири роки її експорт суттєво зріс, торік, як і у 2008-му, продали 67 тис. т твердих сирів. А експорт до західних країн зменшився, не було попиту на сухе молоко, технічний казеїн.
Наша молочна галузь переважно орієнтує експорт на держави СНД, до світових ринків доступу немає. Та й Україна не готова їх підкорити — якість молочної сировини не відповідає міжнародним вимогам. Держстандарту доведеться напружено попрацювати, аби за рік-два підтягнути національні стандарти до міжнародних.
Цьогоріч експерти прогнозують збільшення виробництва молочних продуктів на 3%. За останні десять років великі молокопереробні підприємства модернізували виробництво, освоїли нові технології, в тому числі енергозберігаючі. На наш ринок прийшли великі міжнародні компанії, такі як «Данон», «Лакталіз», нині на ньому працює 230 підприємств, у 1990-му — 447. Скорочення відбуватиметься і надалі, прогнозують експерти, виробництво сконцентрується на 120–130 підприємствах.
Дорогий фальсифікат
На жаль, деякі підприємства застосовують неконкурентні методи боротьби за ринок — вдаються до фальсифікації продукції. Так, фахівці Центру експертиз «Тест» знайшли у голландському сирі марки «Сирно» 42,5% немолочного жиру, він був і у російському сирі «Тульчинка» (48,7%). На їхніх етикетках не згадувалося про рослинні чи інші немолочні жири. Така підміна сировини називається фальсифікацією. Раніше від немолочного жиру потерпало вершкове масло, тепер згущене молоко, сири й сметана. Виробники заощаджують на молоці й отримують надприбутки.
Немолочний жир — це в кращому разі кокосова чи пальмова олія, в гіршому — замінники на основі мінеральної олії, отриманої при переробці нафти. Прикро, що деякі виробники «хімічать» над складом продукції, замість того щоб розвивати сирні традиції. Молочний жир відрізняється високою засвоюваністю, обумовлює маслянистість, еластичність сиру. Жиророзчинні вітаміни з молока завдяки жиру майже цілковито переходять в сир.
Цей продукт не тільки смачний, а й корисний, бо містить 25% повноцінного білка, який легко засвоюється. Крім того, сир — джерело кальцію й фосфору — не лише не поступається молоку, а й переважає його, бо є сконцентрованим молоком. Вважається, що 70 г сиру здатні замінити 500 г молока. Залежно від віку, рекомендується щодня вживати 30–80 г сиру, звичайно, не фальсифікованого.
Виробники почали використовувати ще одну хитрість — продавати продукт під назвою «сир» за заниженими акційними цінами. За цим зазвичай криється так званий сирний продукт. Росіяни держстандартом розділили ці поняття. В сирному продукті молока лише 20%, решта — немолочний жир і немолочний білок. Продавці часто не знають, що реалізують, а частіше не хочуть говорити правду.
Хвилює споживачів сиру й тема ГМО. Сири — не найпопулярніша категорія продуктів у списку підозрюваних на ГМО. Проте ймовірність їхнього потрапляння все ж є, адже виробники можуть додати ГМО-сою чи використати ГМО-ферменти під час виробництва сирів.
«Солодкий пісок» став золотий
Цукор, кажуть медики, шкідливий для здоров'я, але без нього не обійтись, адже він є складовою багатьох продуктів харчування. Світові ціни на нього сягають майже 30-річного максимуму. В Україні вони також збільшились і, як запевняють аналітики, можуть зрости ще більше. Бо наші виробники орієнтуються на світові ціни, а держава вже залежить від імпортного цукру. Утім, 100 років тому кілька наших областей виробляли набагато більше цукру, ніж було потрібно жителям України. Колишню славу цукрового клондайку навряд чи вдасться відновити, але варто спробувати забезпечити хоча б себе. Музеї західного, східного, російського мистецтва Ханенків і Терещенків, синагога Бродського, лікарні, школи, особняки, якими досі користуються держструктури, культурні заклади, навіть Київський політехнічний інститут — усе це було збудовано за «цукрові» гроші. А Київ, у якому базувалася всеросійська цукрова промисловість, називали цукровою столицею Європи.
Після революції експорт українського цукру на Захід припинився, але цукрові заводи зберегли великий ринок на Сході. Напередодні розпаду Радянського Союзу в Україні виробляли 5 млн т цукру при внутрішній потребі 2 млн т. Із розпадом СРСР Україна втратила ринок на Сході, не здобувши нічого на Заході. Нині у Вінницькій області, яка давала п'яту частину нашого цукру, працюють десять цукрових заводів, а 20 років тому їх було вчетверо більше.
В Європі не чекали на український цукор, внутрішній ринок був перевантажений, тож заводи почали банкрутувати. Негативний вплив мала й зовнішньоторговельна політика, коли внутрішній ринок різко відкрили для імпорту дешевого цукру з тростини. Тепер, коли ціни на нього сягнули 30-річного максимуму через скорочення виробництва цукрової тростини Бразилією (внаслідок тривалих злив) та Індією (через спеку), Україні, яка втратила власні виробничі потужності, доводиться купувати імпортний цукор надто дорого. Торік Україна виробила цукру менше за внутрішні потреби, дефіцит становив майже 0,5 млн т.
Гроші — дешевшають, шоколад — дорожчає
Існує й інша точка зору щодо подорожчання харчів. Деякі експерти нагадують, що впродовж минулого року Нацбанк активно друкував гроші, аби врятувати бюджет, до речі, як й інші центробанки світу. Тому виробники цукру, гречки, молочних продуктів ставлять ціни, адекватні кількості грошової маси у країні. Продукція коштує стільки, скільки коштують гроші. Не лишилися поза цим процесом і кондитери. Ціни на цукор зросли вдвічі, тож подорожчали й кондитерські вироби — 90 грн за кілограм цукерок чи 70 грн за торт уже нікого не дивують. На подорожчання цукру експерти чекали ще з торішнього літа. Адже цукрова промисловість зазнала колосальних збитків, коли продавала цукор нижче собівартості й чимало заводів збанкрутувало.
Нинішні ціни на цукор пов'язані не з його собівартістю, а з тим, що цукровики покривають збитки минулих років. Така ж ситуація з молоком. Коли АПК пройде через кризу, з'явиться широка пропозиція продукції. Зараз кондитерам, у тому числі компанії «Рошен», доводиться купувати білоруське масло й цукор, бо українського не вистачає. До речі, цукор подорожчав не тільки в Україні, а й в Казахстані, Росії, а подешевшав у Литві через перевиробництво.
Основні проблеми кондитерів у тому, що лише 30% своєї продукції вони реалізують на внутрішньому ринку, решту експортують, бо є конкурентоспроможними. Держава не відшкодовує їм ПДВ. Торік міжнародна кондитерська корпорація «Рошен», яка виробляє майже 200 видів солодощів на шести сучасних кондитерських фабриках в Україні, Росії, Литві ( 360 тис. т на рік), виготовила на 4% більше продукції. Але в Україні її втрати в кілограмах сягнули 16%. У людей поменшало грошей, тож менше купували солодощів. Хоча в грошовому вимірі компанія отримала прибутки, бо продукція подорожчала.
Продаж знизився не тільки в Україні, де «Рошен» має 25% ринку, а й в Росії, особливо зменшилася реалізація шоколадної плитки, цукерок у коробках. Компанія активно експортує продукцію до республік колишнього СРСР і Східної Європи, США, Канади, Ізраїлю, Німеччини. Особливо швидко зростає білоруський ринок (+10% продаж, +20% виручки за минулий рік). Суттєво зросли поставки до держав Середньої Азії. Найскладніше освоювати ринки Москви та Санкт-Петербурга. Завоювати їх планують через три-чотири роки.
У корпорації мають намір побудувати за два роки виробничий корпус у Вінниці, він коштуватиме майже 340 млн грн і матиме пікову потужність 20 тис. т. До цього піку фабрика розвиватиметься п'ять–сім років. Проектують два корпуси у російському Липецьку по 60 тис. кв. м. Будівництво почнеться наприкінці нинішнього чи на початку наступного року. Поки що під нього придбали 16 га землі.
Комунікації в Україні й Росії у вкрай поганому стані, тож у Вінниці доведеться споруджувати високовольтну підстанцію, дороги, електро- та газомережі.
Торік на фабриках корпорації підвищили зарплату на 10–40%, хоча й скоротили штат. Чим більша зарплата, тим вищі вимоги. Подібна політика проводиться на всіх фабриках компанії. Працівникам оплачують медичні послуги, пропонують безплатні обіди.
За останній рік корпорація закупила для своїх фабрик нове обладнання у провідних європейських виробників на понад 40 млн євро. Розробкою технологій та запуском високоякісних кондитерських виробів займаються спеціалісти, які пройшли атестацію та навчання у спеціалізованих центрах. Для розвитку технічної бази служб контролю якості на кондитерських фабриках останніми роками інвестовано понад півмільйона доларів. Сертифікат якості мають Київська, Вінницька, Кременчуцька, Маріупольська, Клайпедська кондитерські фабрики.
«Рошен» вважається лідером карамельної галузі в Україні (майже 80% ринку) і у виготовленні «свіжих тортів», тобто без консервантів з терміном споживання 48 годин. Таке виробництво було засноване у 50-х роках. Проте ознак сучасного промислового виробництва набуло лише з 2002-го, коли було виділено спеціальні інвестиції під розширення й модернізацію виробництва. Воно працює як «французька булочна» — вдень випікають тортові бісквіти, вночі спеціальні бригади оздоблюють торти кремом. А зранку постачають до крамниць.
Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:
назад »»»