ОСТАННІЙ ПРОЕКТ РЕНЕ КУЗІНЕ
Тривалий час тема «літаючих тарілок» означала щось зовсім легковажне. Серйозні люди займалися цілком земними справами, створюючи літальні апарати дисковидної форми. Одним із таких творців був прославлений французький авіаконструктор Рене Кузіне, в житті якого переплелись виняткова технічна обдарованість і трагізм.
І.
Рене Кузіне народився в 1904 році. Його завжди приваблювали літаки, а найулюбленішими живими істотами були птахи. Хлопчик міг годинами спостерігати за ними, особливо в польоті. Пізніше їхню форму він переніс спочатку на папір, а потім втілив у дереві, металі та полотні. Тільки останній його проект не нагадував птаха, бо то був диск, «літаюча тарілка».
Рене закінчив технічний університет і став авіаційним конструктором. Коли йому виповнилося 23 роки, він на ділі підтвердив інженерні здібності розробкою та побудовою свого першого тримоторного літака. Кузіне назвав «первістка» Arc-en-Ciel, тобто «Веселкою». У той час він служив офіцером у авіаполку, розквартированому неподалік від Парижа.
Наближалася ера великих звершень в авіації, і Кузіне побудував літак, здатний без посадки пролетіти величезну на той час відстань — 10 тис. кілометрів. Тоді мотори не були надійними, тому він забезпечив механікам літака можливість підходу до них у польоті через крило. Довгокрилий літак вийшов дуже «летючим», проте його життя було недовгим. 1927 року пілот Моріс Дроуїн та його механік загинули разом з красунею «Веселкою». Кузіне важко переживав загибель друзів і свого утвору, але почав будувати другий екземпляр літака. І знову трагічна невдача: той згорів у складальному цеху авіаційного заводу!
На початку 1932-го був готовий третій екземпляр, який назвали «Кузіне 80». Він літав відмінно, тож через рік прославлений пілот Жан Мермоз, колега Антуана де Сент-Екзюпері, разом з Кузіне відправилися в далекий Буенос-Айрес. Це був перший у світі переліт через Південну Атлантику. Друзі повернулися до Франції, де їх вшановували як героїв.
Обдарований авіаконструктор узявся за створення нових літаків, і незабаром побудував їх ще двадцять. Тут ним зацікавилися бюрократи від авіації: вони не затвердили проект уже побудованого прототипу двомоторної машини. Тоді Кузіне підняв літак у повітря без дозволу, а це означало скандал. Правда виявилася на боці конструктора. Його машина літала прекрасно, тому була замовлена поштовим відомством Франції для перевезення кореспонденції.
Після окупації Франції фашистами в 1940 році Рене Кузіне не захотів працювати на дружній Гітлеру режим Віші і відплив до далекої Бразилії, де президент країни передав у його руки керівництво авіаційною промисловістю країни.
ІІ.
Після закінчення Другої світової війни Кузіне повернувся до Франції. Там панувала розруха, тому відомий на весь світ авіаконструктор почав займатися розробкою проектів і побудовою катерів на підводних крилах.
Ці машини мали відразу два нововведення: були оснащені підводними крилами, а поступальний рух їм забезпечував повітряний гвинт. Катер був дуже швидким і міг би широко застосовуватися на річках, проте у післявоєнній Франції замовників не знайшлося.
У 1950-ті роки у зв'язку з появою атомної зброї, здатної вмить знищити аеродроми, гостро постала проблема створення літальних апаратів вертикального зльоту і посадки. Кузіне завжди цікавився найпрогресивнішими напрямами розвитку техніки, тому залишитися осторонь не міг. Він почав розробляти проекти, найвідомішим із яких став RC360 у вигляді диска. На перший погляд це був справжній НЛО, про які в ті часи багато писали. І досі ніхто не спроектував нічого подібного. В усякому разі, про літаючі диски нічого не пишуть, тоді як проблема залишається актуальною. Розробки в цій сфері є засекречені.
Кузіне мав невелику майстерню, де й побудував дерев'яний макет дископлана RC360 у три п'ятих від натурального розміру. Про цей апарат заговорили як про майбутнє авіації. Проте державні чиновники не захотіли вкладати гроші в прогресивний проект, що набагато випередив свій час.
«Літаюча тарілка» Рене Кузіне складалася з верхньої та нижньої частин, які оберталися в протилежних напрямках для компенсації та використання гіроскопічного ефекту. На RC360 було шість моторів потужністю 180 к. с., які нагнітали повітря в кільцеву камеру диска, що витікало назовні через 48 керованих сопел на зовнішньому кільці диска. Ці струмені можна було відхиляти і вони дозволяли апарату злітати і сідати вертикально. Рух вперед забезпечував один невеликий реактивний двигун, розташований під нижнім диском. Діаметр побудованого дерев'яного макета дисковидного літального апарата дорівнював 13,6 м, його площа становила 60 кв. м. При максимальній злітній вазі 12525 кг «літаюча тарілка» могла перевозити декілька чоловік. Важливо, що при власній вазі 4490 кг корисне навантаження сягало 8980 кг. Такого вигідного співвідношення ваги і корисного навантаження на звичайному літаку досягти неможливо.
Проект RC360 відрізнявся великою оригінальністю, але в нім не було чогось надскладного, що не дозволило б його втілити у життя. Проводилися інтенсивні продування «тарілки» в аеродинамічній трубі. Перший політ намітили на квітень 1957 року. Але і цей грандіозний задум не було здійснено. «Тарілка» талановитого француза в повітря не піднялася, роботи за проектом зупинили. Це стало глибоким розчаруванням для авіаконструктора та його дружини Жільбер: 16 грудня 1956 року вони покінчили життя самогубством.
ІІІ.
В офіційну версію смерті авіаконструктора і його дружини вірять не всі. Вкоротити собі віку та ще й потягнути за собою в могилу молоду і надзвичайно вродливу жінку лише через відмови у фінансуванні проекту Кузіне навряд чи наважився б. Він усе життя вибивав гроші на свої проекти. Ні, через відсутність грошей Кузіне пістолет у руки не взяв би! Незговірливого конструктора, швидше за все, просто прибрали, а дружина стала небажаним свідком. Із норовистими авіаконструкторами спецслужби іноді поступали жорстоко.
Проект, з яким Кузіне звертався до чиновників, був першим і не зовсім влаштовував самого конструктора. Він продовжував працювати над його вдосконаленням. У другому варіанті «літаюча тарілка» отримала два кілі, а двигун перемістився вгору. Автор працював над удосконаленням проекту і депресією не страждав. Обережніші дослідники пишуть, що його трагічна смерть викликана сильною перевтомою. Це також сумнівно, бо вдосконалення проекту ще не побудованого літака не потребує надмірних зусиль. Надто з трагічною розв'язкою.
Примітно, що відомості про проект Кузіне разом з чіткими фотографіями було опубліковано в спеціальному журналі розвідслужби ВПС США, який розповсюджувався на мікрофільмах між агентурою і резидентами світу. Прийшов час, і опис «літаючої тарілки» талановитого француза американці розсекретили відповідно до «Акта про свободу інформації». Фотографії дерев'яного макета диска були надруковані з кіноплівки шириною 16 мм. У 1956 році такий потужний кіноапарат пересічні аматори купити не могли, бо він був дуже дорогий. Тут проглядають «вуха» якоїсь розвідки...
Французи завжди створювали дуже оригінальні літаки. Проект Кузіне був тільки однією з пропозицій. Наприклад, був «Колеоптер» з кільцевим крилом у вигляді бочки. Або реактивний винищувач-перехоплювач «Бародер», який сідав на лижу під черевом. Якщо Рене Кузіне й відмовили, то не для того, щоб поховати проект його «літаючого диска» — найцікавіший, найпрогресивніший та найменш складний із усіх запропонованих. Вірогідніше, у Франції хтось іще працював над «дисками» вертикального зльоту і посадки. Можливо, той таємний проект був кращий за RC360. Сьогодні ніхто про це не розповість.
Володимир РЕПАЛО
також у паперовій версії читайте:
- КРИЛА «АНТОНОВА» НАД ПОЛЬЩЕЮ ТА ЯКУТІЄЮ
назад »»»