«SEX MOB»: ДЖАЗ ПІСЛЯ ДЖАЗУ
Музичні «хулігани» з Нью-Йорка відвідали українську столицю в межах європейського туру.
Епатувати Стівен Бернстін та компанія намагаються і назвою (кілька пікантних хвилин пережили адміністратори продюсерської агенції «Jazz in Kiev», коли в аеропорту тримали табличку з назвою колективу), і залученням до виступу такого незвичного «джазового» інструмента, як діджейський пульт, і манерою виконання.
Формально традиційний склад «Sex Mob» є типовим для джазу. Стівен Бернстін грає на слайд-трубі, Брігган Краусс — на саксофоні, ритм контролюють Тоні Шерр (контрабас, який у гастрольному варіанті «трансформується» в бас-гітару) і Кенні Воллесен (барабани). Але те, що грають музиканти, важко класифікувати як звичну джазову музику. Це такий собі «джаз після джазу», коли всі стандарти вже зіграно, але винаходити нове все ще хочеться. «Рок-н-рол мертвий, а я ще ні»,— написав і заспівав колись Борис Гребенщиков. Стівен Бернстін навряд чи знайомий з цими словами, але те, що він пропонує публіці, перегукується зі світосприйняттям російського рокера.
Ще авантюрнішим робить і без того нестандартний підхід запрошення до складу учасників віртуозного DJ Olive. Завдяки його присутності на сцені Національної музичної академії відбувся своєрідний діалог живої і електронної музики, яка завдяки старанням ді-джея органічно вписалася в авангардний стиль «Sex Mob». Ба більше — наявність електронної складової дала можливість часто виступати в режимі нон-стоп, коли одна тема органічно «перетікала» в іншу через діджейську «прокладку».
У Києві «Sex Mob» представив програму «Sexotica». Вибір невипадковий — 2006 року саме однойменний диск був номінований на здобуття премії «Греммі» в категорії «Найкращий сучасний джазовий альбом». Протягом всього виступу «Sex Mob» ніби випробовує на міцність нерви слухачів: кілька разів медитативна музика, яка мало не присипляє, перетворювалася на потужне форте всіх п’ятьох учасників концерту. Іноді Стівен Бернстін і Брігган Краусс ніби втомлюються шукати нові голоси труби і саксофона в авангардних музичних конструкціях, і тоді їхні інструменти звучать у цілком класичній манері. Ідеться навіть не про джазове виконання, більше спадає на думку порівняння з інструментальною естрадою на кшталт незабутнього британського трубача Едді Келверта з його «Тюльпанами з Амстердама».
Здається, саме це має на увазі лідер колективу Стівен Бернстін, коли говорить: «Джаз мусить бути популярною музикою. Люди повинні приходити до клубів, слухати, йти додому, займатися сексом. Все дуже просто. Ми хочемо знову повернути це відчуття у джаз!»
«Не дуже на вас схоже»,— сказав арт-директору продюсерської агенції «Jazz in Kiev» Олексію Когану хтось із колег, коли дізнався про запрошення нью-йоркських «хуліганів». Можливо, й так. Утім, учасники «Sex Mob» розширюють наше уявлення про сучасний джаз, а «Jazz in Kiev» допомагає їм у цьому. Кожному — своє.
Антон ШУЛЬГА
також у паперовій версії читайте:
- ІВАН КАВАЛЕРІДЗЕ НА УКРАЇНСЬКІЙ СЦЕНІ
- ЖИТТЯ В ОБРАЗАХ
назад »»»