ЗАХИСТИМО БУДИНОК АКТОРА!
Хоч як прикро це констатувати, «гарячих точок» серед закладів культури в Києві більшає.
Упродовж останніх років громадськості міста вже довелося докласти величезних зусиль, аби відстояти приміщення видавництв «Дніпро», «Українська енциклопедія», Національного центру Леся Курбаса. На превеликий жаль, не вдалося врятувати від виселення Музей історії Києва, Театр маріонеток, більшість книгарень, розташованих у центрі міста (за останню з них — «Сяйво» — нині триває боротьба).
І от нова «гаряча точка» на культурній мапі столиці — Будинок актора. «Немає меж блюзнірству столичних чиновників»,— такою була перша думка, що промайнула в голові, коли почула про намір КМДА виселити цей шанований мистецький заклад, у якому щодня відбуваються вистави, концерти, творчі вечори, літературно-мистецькі презентації, виставки живопису, з приміщення, орендованого ним протягом 30 (!) років.
Кому ж і навіщо знадобилася старовинна будівля колишньої караїмської кенасси, яка є пам’яткою архітектури? Питання цікаве, небанальне, а офіційній відповіді важко повірити. У попередніх подібних ситуаціях усе було ясніше: на приміщення закладів «неприбуткової сфери» претендували комерційні структури, котрі мали на меті зробити їх прибутковими, переобладнавши під черговий бутик, банк або торговельний центр.
Наразі ж Головне управління охорони культурної спадщини в листі від 4 березня 2010 року на ім’я директора Будинку актора Вікторії Московенко пояснює рішення про непродовження терміну оренди необхідністю передати будівлю за адресою: Ярославів Вал, 7 — кому б ви думали? Муніципальним закладам культури, які не мають, як сказано в листі, «власного приміщення для виступів, показу прем’єрних вистав та репетиційної роботи».
Серед таких спраглих, про потреби яких нібито дбає «гуманний» виконавчий орган столичної влади — Муніципальний хор «Київ», фольклорно-етнографічний ансамбль «Калина», ансамбль солістів «Благовість», Київський муніципальний духовий оркестр, два суто чоловічі вокальні колективи — хорова капела імені Л. Ревуцького та гурт «Козацькі забави», Творча вітальня майстрів оперного та балетного мистецтва «Духовна спадщина» імені Івана Козловського. У посланні особливо наголошується, що останній з перелічених закладів має звільнити своє приміщення у зв’язку з початком реконструкції кварталу, де розташована вітальня.
І ці слова ще посилюють ефект абсурдності листа, підписаного заступником начальника Головного управління охорони культурної спадщини КМДА С. Новгородським. Отже, виходить, що немає у бідолашної київської влади іншого виходу, як вирішувати проблеми одних мистецьких установ за рахунок інших. Недолугість? Лицемірство? Звісно, і одне, й друге. А ще — елементарне бажання зіштовхнути лобами тих, хто міг би об’єднати зусилля в боротьбі за спільні інтереси творчих людей.
Згадаймо, ще недавно в ЗМІ, у тому числі й на сторінках нашої газети, висвітлювалась проблема тієї ж таки Творчої вітальні імені І. Козловського, в якої «турботливі» чиновники відбирають приміщення. То чом би, спитати б у них, не лишити все, як є? Тобто не виселяти вітальню і не реконструювати згаданий вище квартал, аби в ньому з’явився ще один супермаркет чи магазин одягу та взуття з захмарними цінами, яких на Хрещатику й без того не бракує? Тоді не довелося б заради одного осередку культури позбавляти даху інший.
Словесна турбота про муніципальні колективи не є переконливою і для директора Будинку актора Вікторії Московенко:
— Ці твердження дуже всіх нас дивують,— каже вона,— бо якщо в нашому залі виступить чоловіча хорова капела імені Л. Ревуцького або Муніципальний духовий оркестр, то впаде не тільки ліпнина, а й стеля. Це ж камерний зал, він не пристосований до виступів великих колективів, хорового співу, а тим більше духових інструментів.
Хочу відповісти й на висловлені в листі Головного управління охорони культурної спадщини закиди, що, мовляв, ми тривалий час не проводили ремонтно-реставраційні роботи. По-перше, Будинок актора сплачує щомісячну оренду за ставкою не 3%, як належить закладові культури, а 6% від експертної комерційної вартості цієї будівлі. А це більш як півмільйона гривень за минулий рік. Якби місто справді хотіло відремонтувати пам’ятку архітектури, ті гроші не осіли б невідомо де, а їх можна було б витратити на ремонт. По-друге, амортизаційні відрахування залишаються у балансоутримувача — ми їх не бачимо. А вони призначені якраз на відновлення пам’яток. Ті ремонтні роботи, які можемо проводити, ми робимо. Але ж реставрація — то зовсім інше: якщо внутрішнє оздоблення будівлі реально полагодити в процесі поточних робіт, то поліпшення зовнішнього можливе лише шляхом реставрації, а це зовсім інші розцінки. Тож ми ніяк не можемо сплачувати оренду як комерційна структура, не мати амортизаційних відрахувань, та ще й власним коштом ремонтувати старовинну кенассу. А для чого ж тоді існує Головне управління охорони культурної спадщини? Відповідь у назві — так, воно б мусило охороняти культурну спадщину. А наша справа — видавати творчий продукт.
— Пані Вікторіє, який стан справ з конфліктного питання маємо сьогодні?
— Цими днями столична Прокуратура призупинила виконання рішення про виселення Будинку актора з його приміщення і займається розслідуванням нашого питання. Відповіді від Президента на наш лист-звернення, надісланий 25 лютого, ми поки що не отримали.
Будинок актора не припиняє діяльності. Вже є репертуар заходів на квітень, травень, червень. Відступати не збираємось. Адже за нами — глядачі, театральна громада всієї держави, бо ми є базовим мистецьким осередком Національної спілки театральних діячів України, зі своєю історією, традиціями.
— Сумний досвід книгарні «Сяйво» свідчить про те, що рейдерське захоплення будівлі може бути вчинено і до ухвалення офіційного рішення судом або Прокуратурою. Чи плануєте посилення охорони Будинку актора?
— З вуст таких артистів, як Раїса Недашківська, Наталія Сумська пролунали слова, що вони ладні охороняти це приміщення і вдень, і вночі. Посилювати воєнізовану охорону — надто дорого. Але громадську встановимо: якщо влада не дослухається до голосу інтелігенції, будемо захищати будівлю власними тілами.
Іногородні актори кажуть: «Ми приїдемо, розпочнемо голодування біля київської мерії, тому що Будинок актора для нас — єдиний майданчик у столиці, де можемо презентувати свої роботи». Колектив закладу готує нові підписні листи на ім’я високопосадовців, де підпис на захист базового мистецького осередку Національної спілки театральних діячів України може поставити кожен охочий. Вважаємо, що не можна попускати чергове свавілля у ставленні до культури, бо, якщо скоримось, наступним приміщенням, яке комусь впаде в око, може стати Національна опера або Театр імені І. Франка...
Тетяна КРОП
також у паперовій версії читайте:
- РОЗПОЧАВСЯ «РІК ШОПЕНА» В УКРАЇНІ
- ЮВІЛЕЙ ЛЬВІВСЬКОЇ ОПЕРИ
- ЛАЗАРОВИЧ НЕ ПОЇДЕ НА «ЄВРОБАЧЕННЯ-2010». ПРОВЕДУТЬ НАЦІОНАЛЬНИЙ КОНКУРС
- ГРОМАДСЬКА ДУМКА — ТО ФЛЮГЕР?
назад »»»