ПОКАРАННЯ — ЦЕ НЕ ПОМСТА
ЗОНА ПРАГНЕ РОБОТИ, РЕФОРМ, ГУМАНІЗАЦІЇ
Реформування системи виконання покарань тривалий час перебуває у сфері постійної уваги суспільства. Як один із найважливіших пріоритетів своєї діяльності розглядає її Міністерство юстиції.
Як упоратися з боргом?
Коли польський засуджений потрапляє до місця відбування покарання, йому одразу видають два конверти з марками спеціально для того, щоб він міг відправити кореспонденцію прокуророві. Пенітенціарну систему Польщі ідеальною не назвеш, але право скаржитися на можливе порушення законності там підкріплене матеріально, нехай навіть у вигляді такої дрібниці. Українським ув’язненим інколи доводиться для цього користуватися «малявами».
Хоча це порівняння не на нашу користь, все ж ситуація у вітчизняній пенітенціарній системі змінюється на краще. Так вважають особистості, в об’єктивності оцінки котрих у суспільства немає сумнівів. Приміром, правозахисник, колишній дисидент і політв’язень Семен Глузман, за плечима якого — сім років у зоні. На його переконання, після виходу зі складу МВС діяльність кримінально-виконавчої служби стала прозорішою. Колонії все частіше відвідують представники громадських організацій, журналісти, служителі культу, артисти, тобто сторонні люди, від яких важко приховати справжній стан речей. Таку увагу до системи виконання покарань Глузман вважає ознакою оздоровлення і суспільства, і самої системи.
Утвердилася нова філософія покарання — воно не мусить перетворюватися на помсту. Караючи, держава не повинна порушувати права людини. Приведення діяльності Державного департаменту з питань виконання покарань у відповідність до міжнародних стандартів міністр юстиції Микола Оніщук назвав одним із пріоритетних напрямів роботи цього відомства нинішнього року. Відбулося це під час засідання розширеної колегії департаменту. Серед нагальних питань його керівник — генерал-майор внутрішньої служби Олександр Галінський — на перше місце поставив виробничо-господарську діяльність підприємств пенітенціарних установ. Незважаючи на презентацію своєї продукції на виставках і ярмарках, намагання привабити інвесторів, демонструючи найкращі її зразки, обсяги виробництва за рік зменшилися на 26% (з 518 до 382 млн грн). Це призвело до скорочення на 22% робочих місць, тому на оплачуваних роботах задіяно 31,3 тисячі працездатних засуджених, або лише 40% їхньої загальної кількості. Ситуацію ускладнює те, що деякі державні інституції сприймають систему виконання покарань як джерело дешевої робочої сили.
Спад виробництва позначився на відшкодуванні засудженими вартості свого утримання та виплати боргів за виконавчими листами. Торік за ними було утримано лише шість мільйонів гривень (трохи більш ніж один відсоток загальної суми заборгованості, яка становить майже півмільярда).
Щоб підтримати підприємства системи, Кабінет Міністрів поточного року дозволив розпорядникам державних коштів купувати товари чи послуги установ кримінально-виконавчої служби без тендерних процедур. Не залишив її уряд і без фінансової підтримки. В грудні минулого року на потреби системи виконання покарань зі Стабілізаційного фонду виділено 239 мільйонів гривень, із них понад 190 мільйонів на зарплату персоналові.
Реформування і вдосконалення пенітенціарної системи неможливе без належного законодавчого забезпечення. Протягом останнього часу Верховна Рада ухвалила чотири закони, а Кабінет Міністрів — дев’ять постанов і розпоряджень, спрямованих на приведення умов відбування покарань у відповідність до міжнародних стандартів, а також на вирішення соціальних питань, пов’язаних із проходженням служби персоналом. Одним лише Законом «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України щодо діяльності Державної кримінально-виконавчої служби» внесено зміни до більш як 40 нормотворчих актів.
Гуманізації системи сприятимуть два закони, ухвалені парламентом у січні (вони стосувалися забезпечення прав засуджених). Нині належить створити умови для втілення задекларованого. Це, зокрема, стосується права на телефонні розмови без обмежень, а також відвідання установ виконання покарань без спеціальних дозволів для певних категорій посадовців (представників Мін’юсту, Секретаріату Президента). Втілення ще однієї запропонованої згаданим законом новації — збільшення мінімальної житлової площі на одного засудженого до європейських стандартів (з трьох до чотирьох квадратних метрів) — відтерміновано до 1 січня 2012 року. Наразі важко сказати, як буде цього досягнуто: завдяки реконструкції й побудові нових приміщень чи скороченню спецконтингенту (ця тенденція є неухильною протягом останніх років).
Тюремне дефіле
Слід пам’ятати, що наявність найсучасніших камер не компенсує порушення прав засуджених представниками адміністрації пенітенціарних установ, грубість з боку персоналу, наголошував Микола Оніщук. Суспільство стурбоване надзвичайними подіями у в’язницях і слідчих ізоляторах: втечами з-під варти, самогубствами, конфліктними ситуаціями.
Щоб уникнути цього, адміністрація повинна вчитися бачити в засудженому передовсім людину. Позитивних прикладів цього чимало: конкурси творчості та краси серед представників спецконтингенту, демонстрація мод за їхньої участі, навіть дозвіл утримувати на зоні екзотичних птахів чи звірів. У харківській колонії № 25 серця арештантів відігрівали левеня, ведмежа і навіть крокодил, яких на певний час їм надавав місцевий зоопарк. Можна взяти на озброєння досвід Росії, де влаштовують спортивні змагання між тими, хто відбуває покарання, і персоналом (навіть біатлон не є винятком, щоправда, мішені лижники «розстрілюють» сніжками).
Варто повернутися обличчям до тих, для кого зона є місцем роботи, пам’ятати не тільки про гідну винагороду їхньої нелегкої праці, що позбавила б спокуси корупції, а й про психологічні потреби людей, котрі щодня опікуються далеко не ангелами, дбати про те, як запобігти професійному вигоранню цих працівників чи принаймні мінімізувати його.
Проблемою залишається схильність суддів не завжди виважено обирати такий запобіжний захід, як тримання під вартою чи виносити вироки, переважно пов’язані з позбавленням волі, ігноруючи альтернативні покарання. Як зазначив Семен Глузман, ми живемо в порівняно спокійній країні, й кількість ув’язнених не відповідає рівню агресії в суспільстві.
З метою гуманізації попереднього ув’язнення фахівці Мін’юсту розробили законопроект, яким оптимізовано терміни тримання під вартою і розширено перелік запобіжних заходів, додаючи такі, як вилучення закордонного паспорта, домашній арешт, електронний моніторинг. З іншого боку, міністр юстиції висловив сподівання, що вже нинішнього року наша країна матиме правові засади для існування української служби пробації, а це теж приведе до скорочення зонівського «населення».
Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- ЗАПИТУВАЛИ— ВІДПОВІДАЄМО
- ПІДСТАВИ ДЛЯ ЗВІЛЬНЕННЯ СУДДІВ
- НОВИЙ ШТРАФ
- ЯК МИРНО ВИРІШИТИ СПІР
назад »»»