8 БЕРЕЗНЯ — МІЖНАРОДНИЙ ЖІНОЧИЙ ДЕНЬ
ОСЕРЕДОК РОДИННОГО ТЕПЛА
Світлана Панченко живе в Лондоні вже 15 років. Свого часу студіювала факультет іноземних мов у Києві. Та доля склалася так, що поїхала працювати за кордон перекладачем-консультантом. Виховує сина Йосипа. Вісім років тому її обрали головою гуртка імені Галини Дидик, що належить до Організації українських жінок у Великій Британії. Нещодавно гурток відзначив 60-річчя. Власне, на запрошення Світлани мені й вдалося побувати в Лондоні.
Пані Світлана погодилася відповісти на мої запитання.
— Розкажіть, будь ласка, про свою громаду.
— За ці роки мої колежанки намагалися чесно виконувати свій національний обов’язок поза межами України, щоб не лише зберегти духовні скарби, вивезені з неї, а й передати їх майбутнім поколінням. Жінка є першою вихователькою дитини, берегинею родинного тепла, і в інтересах суспільства, а особливо народу, який живе поза межами Батьківщини, аби жінка-мати не тільки підвищувала свій загальний рівень знань, а й розуміла вагу національного виховання.
З незапам’ятних часів Україна славилася своїми доньками: Марусею Чурай, Ганною Барвінок, Міленою Рудницькою, Оленою Кисилевською, Оленою Телігою. Їхній героїзм кличе нас до обов’язку виховувати молоде покоління у вільному світі, щоб розквітала наша мова, пісня, щоб не переривалася нитка духовної свідомості з українською землею та народом, аби зберігалися духовні скарби: віра, церква, культура, історія, мистецтво й традиції. Неначе ластівки до рідного гнізда, злетілося жіноцтво за покликом серця, щоб відчути себе в організованому єднанні.
— Для успішної праці гуртківців потрібне було приміщення, фінанси.
— Так. Жінки почали готувати українські страви та збирати добровільні внески. Модними й популярними стали святвечори, колядки й щедрівки, свято Миколая і Андрія, Маланки та інші забави. В суботу та неділю частували українськими стравами. У 1963 році в гуртку було 35 членів, а у 1987-му зросло до 60. Пригадується свято, яке влаштували до першого Дня незалежності України при Посольстві, а згодом з нагоди відкриття Української авіалінії... Нас не обминуло також відкриття української секції Бі-Бі-Сі.
— Варто зауважити, що робота в гуртку є добровільною, на громадських засадах.
— Праця на ниві суспільної опіки спрямована на відвідування хворих у лікарнях і домівках. Жінки виїздять провідати одиноких. Будь-яку роботу вони виконують сумлінно, до них шанобливе ставлення.
— Знаю, що українські жінки, які живуть у Великій Британії, переймаються проблемами рідної землі.
— Члени громади були першими, хто відгукнувся на потреби потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Ми надіслали посилки гуманітарної допомоги постраждалим від повені.
— Які талановиті й майстровиті наші українки! Щойно милувалася виставкою малярських робіт Іванни Масюк...
— У гуртку був курс творення писанок під керівництвом Олени Єнкали. Мисткиня Олександра Коростовець малювала ікони, одна з них знаходиться в Українській католицькій кафедрі. Пані Мащак малює церкви Гуцульщини й Галичини, які були знищені ворогом, а останнім часом вона малює натюрморти і квіти, пройняті українським духом. Її праці неодноразово були на виставках. Анна Опаренко проводила курс української вишивки. Під орудою мистецької реферантури виготовлено яворівський стрій для музею імені Алли Горської в Манчестері.
Поки ми розмовляли зі Світланою, членкині обмінювалися новинами, смакували українські страви, які власноруч приготували, підхоплювали український танок. До них долучилися діти та онуки. Поруч мене присів Йосип Бакай разом із донечкою Ольгою та дружиною Світланою. Він розповідає про життя в Англії, каже, що сумує за рідним селищем Ворохтою, що на Івано-Франківщині. На дозвіллі пише вірші й пісні. Це спроба людини, закинутої долею далеко від рідної домівки, висловити свої почуття не лише до Батьківщини, а й розібратися у тому, що становить основу життя. Він тихенько наспівує:
Швидко рейс мій із Лондона
в Львів,
Щоб додому я знов прилетів,
У край чарівний, як спів солов’я,
З діда-прадіда вся тут рідня.
Тут у гості мене мама жде,
Знов вернеться дитинство моє,
Землі рідній низенько вклонюсь
І води з джерела я нап’юсь.
також у паперовій версії читайте:
- СИМВОЛ ЕЛЕГАНТНОСТІ
- РУШНИК ЇЇ ЖИТТЯ
- ЗАЧАРОВАНА КОРА
назад »»»