НОВИЙ ЛІДЕР ЄВРОПИ
Прем’єр Іспанії Хосе Луїс Родрігес Сапатеро заявляє, що «витягне» ЄС із кризи, хоча не може впоратися з нею у власній країні.
Громадяни вже не вірять, що уряд діє згідно з продуманим планом. Протягом кількох перших місяців кризи Сапатеро ігнорував її, переконуючи земляків, що все в порядку. Навіть коли ключові галузі економіки почали занепадати, а люди масово втрачали роботу, він продовжував «годувати» їх оптимістичними промовами, наголошуючи, що немає причин для хвилювання.
Нині, коли безробіття перевищило 22% і чимало родин не в змозі сплачувати кредити, прем’єр роздає допомогу і робить чергові інвестиції у публічному секторі. І все це тільки для того, щоб зменшити соціальне напруження. Проте державна скарбниця порожня, а чергові інвестиції лише накопичують державний борг.
Сапатеро (що іспанською означає «швець») став прем’єром у 2004 році, відразу після замахів у мадридських потягах. Роком раніше почалася війна в Іраку й правляча в Іспанії правиця послала туди іспанський військовий контингент. Іспанці не були тим надто задоволені, а коли виявилося, що бомби в Мадриді встановили ісламські терористи, у країні все завирувало. Сапатеро використав це обурення і через день після вибухів пообіцяв негайно вивести війська з Іраку після перемоги на виборах. Через три дні він виграв вибори. Правиця багато місяців вважала, що голосування треба повторити, бо люди обрали лівицю під впливом свіжих емоцій. Проте Сапатеро не був політиком-новачком. Він багато років активно діяв в опозиції й іспанці пам’ятали його через гостру критику уряду Хозе Марії Азнара.
Уже в 1979-му дев’ятнадцятирічною молодою людиною він вступив до Соціалістичної партії, ще через три роки соціалісти обрали його своїм секретарем у провінції Леон, а у 1986 р. він став наймолодшим депутатом парламенту. Часто Сапатеро повторював, що займається політичною діяльністю тому, що франкісти вбили під час громадянської війни у 1936-му його діда, який воював на боці республіканців. Тема історичних прорахунків — одна з небагатьох, яку він сприймає емоційно. Бо Сапатеро, зазвичай спокійний і врівноважений, не є типовим іспанцем, більше за кориду він любить баскетбол, риболовлю і гірський туризм. Його дружина Сонсолес Еспіноза — оперна співачка.
Найважливіші реформи прем’єра стосувалися побутової сфери і особистого життя громадян. Він дозволив гомосексуалістам оформляти шлюби і виховувати дітей, вони отримали право на спадок і соціальну допомогу. Сапатеро провів закони щодо податкових пільг для осіб, які живуть у громадянських шлюбах, і створив умови для швидкого розлучення. Прем’єр-соціаліст запровадив систему паритетів, які полегшили жінкам доступ до роботи і влади. А субсидії й безплатна освіта для дітей від третього року життя допомогли багатьом молодим родинам.
Реформи прем’єра не сподобалися консервативній частині суспільства. Католики закидають йому надто сильну секуляризацію, обмеження ролі релігії в державних школах і просування нового закону про аборти (передбачено, що в разі загрози здоров’ю жінка може перервати вагітність навіть до 22-го тижня). Його критикують також за спроби домовитися з баскською організацією ЕТА і за невдалу закордонну політику. Спішна втеча іспанців з Іраку викликала негативне ставлення американців до Сапатеро. Водночас йому не вдалося налагодити співпрацю з жодною країною ЄС, попри те, що у промовах декларував «повернення до серця Європи». Він скасував зустріч із Володимиром Путіним, аби взяти участь у сесії іспанського парламенту, а пізніше те саме зробив з візитом до Польщі, пояснивши це втомою і безсонням. Бо, як стверджують «доброзичливці», прем’єр не переносить подорожей і найбільше любить спати у власному ліжку.
Ніколи він не був надто активний у Євросоюзі. У Брюсселі не запропонував жодної вартої уваги ініціативи, не створював коаліції для вирішення важливих справ. Крім того, Сапатеро розмовляє тільки іспанською мовою.
Іспанці 1 січня 2010 року перейняли від шведів головування у Європейському Союзі. Крім оздоровлення економіки, вони прагнуть працювати над громадянськими правами європейців. А також пропонують спільну стратегію внутрішньої безпеки, зміцнення політики ЄС щодо емігрантів, урегулювання умов їхнього в’їзду на територію Євросоюзу і легальне перебування як тимчасових працівників. Проте у Брюсселі не спостерігається ентузіазму, пов’язаного з іспанським головуванням.
Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:
- ВИПРОБОВУВАННЯ НЕРВІВ ТУРЕЦЬКИХ ВІЙСЬКОВИХ
- ЛІДЕР «РЕВОЛЮЦІЇ ТЮЛЬПАНІВ» СТВОРИВ АВТОРИТАРНИЙ РЕЖИМ?
- ЯДЕРНА НЕБЕЗПЕКА ДЛЯ БЛИЗЬКОГО СХОДУ
назад »»»