ГРОМАДСЬКО АКТИВНА ШКОЛА ВИХОВУЄ ЛІДЕРІВ
1 березня відзначали Міжнародний день громадсько активної школи. Це нове в Україні явище останніми роками набирає особливих обертів — уже 350 шкіл у 19 областях приєдналися до реалізації такої програми. Йдеться про школи нового формату, які виходять за звичні рамки навчання. Ближче ознайомитися з їхнім новаторством пропонує програмний директор Всеукраїнського фонду «Крок за кроком» Марина Ворон.
— Що це за нова громадсько активна школа і для чого її створюють?
— Ми говоримо про міжнародний рух шкіл, які сповідують незвичні принципи навчання, виховання та розвитку. Його мета — перетворити школу на активного учасника суспільного життя, здатного задавати тон у вирішенні важливих і актуальних проблем певної території. Тобто школа — не лише механізм для здобуття молодими людьми необхідних знань, а й повноправний член громади, якого ця громада залучає до виховання молодого покоління і використовує його можливості з користю для співтовариства.
У громадсько активній школі значну увагу приділяють освітнім, соціальним, оздоровчим послугам, розвитку молодіжного руху та залученню громадян, поліпшенню навчання учнів, зміцненню родини і стосунків членів громади. Школи стають освітніми, культурними центрами, а також центрами відпочинку для осіб будь-якого віку. Вони відкриті для кожного. Використовуючи загальноосвітні школи як громадські центри, громадсько активні школи залучають нових партнерів, створюючи великий спектр послуг для дітей, молоді, сімей та громад.
Громадсько активні школи не об’єднуються за політичною ознакою. Тому що до цього руху входять і країни Східної Європи, СНД, США, Канада, держави Східної Азії та інші. Їх усіх об’єднує головна мета — зробити школу широкодоступною для громадськості.
У нас навіть є таке гасло: «Школа, яка відкрита 24 години сім днів на тиждень».
— Напевно, Ви говорите у переносному значенні?
— Не обов’язково. Ми припускаємо, що кожна школа може бути корисною для співтовариства, в якому вона знаходиться. Приміром, громада може використовувати шкільні ресурси, приміщення. Наведу приклад, який зустрічається практично в усіх громадсько активних школах,— це шкільні бібліотеки. Вони можуть бути доступні для звичайних членів співтовариства, неважливо: навчаються вони в школі чи йдеться про їхніх батьків. Пенсіонери, молодь можуть прийти до школи, отримати літературу, почитати свіжі газети.
Інший приклад — доступність спортивних споруд на території школи. Ми знаємо, що нині стадіонів і спортивних майданчиків поменшало, а шкільні часто використовують не повною мірою. Варто згадати про різні гуртки, клуби за інтересами, секції, котрі можуть розташовуватися в позаурочний час у класних кабінетах чи майстернях.
Є й унікальні ситуації, коли йдеться навіть про надання на території школи певних послуг. Скажімо, ми підтримали ініціативу однієї зі шкіл про створення перукарні. Спочатку думали, що це буде комерційна структура, але вона стала навчальною. Школярі зацікавилися процесом, можливістю отримати популярну спеціальність.
Тому прагнемо, щоб будь-яка структура, яка виникає при школі, була активно пов’язана з навчальним процесом.
— Відкриття шкільної перукарні — це реалізація цілого проекту!
— Можна сказати, що ви вловили характер організації нашої роботи. Все, що роблять громадсько активні школи, вони роблять на проектних засадах. Проекти відображають проблеми, питання, які існують у місцевому співтоваристві. Особливість цих проектів у тому, щоб не просто вирішити якусь нагальну проблему, а й зробити це так, аби школярі чогось навчилися — практичних дій, набули певних знань, мали досвід роботи в означеній сфері.
Знову звернімося до прикладів. Школа готує екологічну акцію, умовно назвемо її «Чиста вода». Школярі вивчають, що таке чиста вода, яка вода придатна для пиття, як її очистити, що зробити для того, аби на місцевій території було не просто чисте джерело, але щоб ним могла користуватися місцева громада. Тобто проектна діяльність спрямована як на знання, уміння та практичний аспект, так і на розв’язання проблем місцевого співтовариства.
— Чи можна говорити про актуальність цих шкіл в Україні, враховуючи наші реалії?
— Це справді так. Причому однаковою мірою для сільської місцевості та великих міст. Історично українська школа завжди була центром місцевої громади. Школи виконували не тільки навчальну функцію, вони активізували й навчали громаду. Зараз в Україні є нагальна потреба відтворити цей досвід, оскільки у багатьох містах, містечках, селах і селищах нашої держави здебільшого школа — єдиний осередок освітнього, культурного й духовного життя громади. Існує також проблема розз’єднання людей. Громадсько активна школа допомагає згуртувати місцеве співтовариство. Трапляється, що в малих містах, у селах немає клубів, бібліотек, місця, де люди можуть збиратися. І школа, надаючи свої приміщення, вирішує проблему згуртування. Громадсько активні школи вивчають свій регіон, знають його історію та планують своє майбутнє.
У громадсько активних школах і вчителі стають іншими. Це не просто викладачі, котрі провели уроки фізики чи літератури. Вони вміють зацікавити дитину громадською діяльністю. А це так важливо — усі лідери певною мірою були громадськими діячами. У наших школах виховують покоління молодих людей, котрі завтра знатимуть, як вивчити потреби громади, спілкуватися у співтоваристві з різними поколіннями, знаходити підхід до малечі та старших людей. Тобто лідери, які прийдуть на зміну нинішнім.
— Яке значення надаєте розвитку громадсько активної школи в сільській місцевості?
— Для села школа — це центр. А вчитель — неабиякий авторитет. Школа може активізувати громадський рух і розвинути місцеві традиції. Наприклад, під Києвом є невелике село Борівка. Воно виправдовує свою назву, тому що розташоване практично у сосновому лісі. З давніх часів у селі особливу увагу приділяли різним виробам із дерева. Школа вирішила відновити старе ремесло, і люди відгукнулися на цю ініціативу. У кожній родині вже були певні навички, потрібні інструменти. Життя завирувало.
Важливо знати культуру регіону, в якому працює громадсько активна школа. Так, у західних областях України переймалися освітою дітей. Тому першою програмою, яку ми запропонували до реалізації, була підготовка дітей до школи через навчання їхніх батьків. І вона мала успіх.
Готуючи перші ініціативи, прагнемо сформувати громадську думку. Спочатку спілкуємося зі школою, сільським головою, якщо в селі є священик, то обов’язково говоримо і з ним. Потім проводимо збори сільської громади, на яких розповідаємо про досвід інших шкіл, наводимо яскраві приклади. Зазвичай після цього формується актив громадсько активної школи, до якого входять вчителі та учні, батьки й представники співтовариства. А далі вони самі вирішують, за якими напрямами працювати.
— Яка роль Всеукраїнського фонду «Крок за кроком» у цій роботі?
— 2003 року ми розпочали реалізацію програми «Школа як осередок розвитку громади» за підтримки Фонду Чарльза Стюарта Мотта, і зараз працюємо з п’ятим її проектом. Ми підготували низку методик, семінарів. Проводимо також тренінги. Тісно співпрацюємо з обласними та міськими держадміністраціями. У межах програми у нас розроблено спецкурс для директорів шкіл, його пропонують слухачам обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти. Таким чином програму впроваджено до державної системи.
Ми активно супроводжуємо школи в їхній проектній діяльності — маємо велику мережу наших консультантів, які працюють у регіонах.
— Які плани на 2010 рік?
— Цього року проведемо міжнародну конференцію, де буде представлений досвід України та наших колег з інших держав, які працюють у цьому напрямі. Готуємо велику міжнародну акцію «Весняний тиждень добра», мета якої — привернути увагу до діяльності громадсько активних шкіл. На підході видання посібника, який називається «Школа для громади, громада для школи», де можна ознайомитися з новими напрямами діяльності громадсько активних шкіл. У нас напрацьовано дев’ять обов’язкових стандартів: лідерство, партнерство, соціальна інклюзія, послуги, волонтерство, навчання впродовж усього життя, розвиток громади, залучення батьків, шкільна культура. Лише їхнє виконання дає змогу школі отримати статус громадсько активної.
Щороку певна кількість шкіл опановують технології, щоб стати громадсько активними. Нам приємно, що цей загал постійно зростає.
Максим НАЗАРЕНКО,«Українська перспектива»
також у паперовій версії читайте:
- ДО УВАГИ АБІТУРІЄНТІВ
- ТЕЛЕМАНИ РИЗИКУЮТЬ...
- УПЕРЕД, ДО КОМП’ЮТЕРНОГО БЕЗСМЕРТЯ!
назад »»»