ТУТ ГОТУЮТЬ СВЯЩЕНИКІВ
Клуб «Київ та кияни» Будинку вчених організував екскурсію до Київської православної богословської академії (Української православної церкви Київського патріархату).
Зібралося чимало охочих почути про церковне життя та особливості навчання в академії, що розташована на території Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря. Екскурсантам розповідали і відповідали на запитання отець Ярослав Романчук (проректор академії) та отець Павло Мельник (викладач). Миряни дізнались, зокрема, про любов до ближнього, про необхідність відкривати в державних ВНЗ факультети теології, вивчати «Християнську етику» в школах. Вони ставили безліч запитань про церковну символіку, сучасне монастирське життя, проблему помісної церкви, про те, що дає віра та ін. Суперечки точилися в толерантному руслі, адже екскурсанти — це нинішні та колишні науково-педагогічні працівники.
Почули ми, що в Київській православній богословській академії навчається 143 студенти та вихованці. Щороку до неї вступає близько 30 новобранців. При вступі абітурієнти проходять співбесіду, співають (на вибір) пісню, а також визначені програмою вступу тропарі та молитви, виконують письмову роботу на релігійну тему. Рекомендація парафіяльного священика за місцем проживання абітурієнта обов’язкова, тобто лише церковна людина може вступити до богословської академії. Навчання триває п’ять років, а в аспірантурі — три. На кожному курсі студенти вивчають 15 дисциплін. Серед них: «Біблія — Святе пиьмо», гомілетика (наука, що вивчає принципи побудови проповідей), церковне право, церковний устав, Біблійна історія, православ’я і католицизм, історія західних віровизнань, візантологія, аскетизм, містицизм, релігійна філософія, православна психотерапія. А також українська мова та література, загальна історія, історія України, історія філософії, педагогіка, латина, іврит, грецька, англійська мови.
Практику студенти проходять у храмі. Стипендії не передбачені, адже вихованці перебувають на повному утриманні. Як і в будь-якому вузі, в академії є система заохочень та покарань. Зокрема, 15 найуспішніших слухачів отримують стипендію імені митрополита Даниїла. А тих, хто не встигає у навчанні, відраховують згідно зі статутом академії. Поцікавилась у студентів четвертого курсу, які мотиви вступу до цього вишу.
Іван Сопронюк (Волинь):
— До вступу в академію мене спонукало велике бажання служити біля Престолу Божого, яке виникло ще в дитячому віці. Коли одного разу я з бабусею прийшов до храму і побачив богослужіння, почув прекрасний спів хору, то забажав там залишитись. Через кілька років я почав нести послух пономаря.
Після закінчення школи вступив до духовної академії, де протягом навчання отримав великий багаж знань. Ще на першому курсі прийшов до академічного хору, де вчать церковному співу. Під час навчання доводилось долати різні психологічні перешкоди. Зокрема, коли почав читати в храмі, чи вперше вийшов на проповідь з амвона.
Андрій Григораш (Івано-Франківська обл.):
— На запитання: «Чому вирішив вступати до духовної академії?» — відповідь могла б обмежитись словами: «Бог покликав!» За роки навчання я усвідомив, що обрав не професію, а служіння. Можна було б перелічити безліч факторів, які впливали на моє рішення стати священиком, але для мене єдиним, мабуть, і остаточним стало усвідомлення того, що Бог дійсно кличе мене, надіється на мене. Тепер, усвідомлюючи всю відповідальність, я побоююсь ставати священнослужителем, але від свого покликання не відмовляюсь.
Одержавши диплом бакалавра чи магістра, випускники мають направлення в єпархії, де їх залучають до активного церковного життя. Також вони можуть викладати духовно-моральні дисципліни (вчитель християнської етики), якщо в країні відбудеться їх узаконення.
У навчальному процесі академії важливе місце займає бібліотека, у фонді якої зберігається 18 тис. книжок. Є і раритети. Це, зокрема, Єлизаветинська Біблія (ХІХ ст.), Четьї-Мінеї Святителя Димитрія Ростовського (ХІХ ст.). Бібліотека отримала чимало дарчих книжок з колекції патріарха Філарета, професора Дмитра Степовика та інших. У фондах зберігаються бакалаврські, магістерські роботи студентів.
Академія пишається своїми традиціями. Щороку тут відбуваються науково-практичні конференції, які проходять у затишній актовій залі. Стіни навчального закладу увішані портретами церковних діячів, вивчення духовної діяльності та спадщини яких спонукає студентів та вихованців до опанування вершин, яких досягли їхні пастирі. Зокрема, повчальна духовна та наукова спадщина митрополита Іларіона (Івана Огієнка) — першого ректора Кам’янець-Подільського університету.
На особливу увагу заслуговує унікальна виставка макетів існуючих церков і храмів, а також тих, які, на жаль, не збереглися, всього — 114. Вражає висока майстерність їхнього виконання (автор М. Козачевський).
Традиційними стали в академії літературно-музичні зустрічі з музикознавцями, літературознавцями; частим гостем є Національна заслужена капела бандуристів України імені Г. Майбороди. Проводять екскурсії для студентів та викладачів до святинь Чернігова, Батурина, Глухова, Макарова та ін. Організовано хор студентів, який виконує духовну музику Бортнянського, Березовського, Веделя, Стеценка та інших українських і зарубіжних композиторів, співає канти, колядки, щедрівки.
Ми, екскурсанти, побачили експонати музею Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря. Несподіванкою стало запрошення піднятися на дзвіницю — місце, з якого церковні дзвони (а їх 50, від двох кілограмів до восьми тонн!) двічі на день запрошують мирян на богослужіння. «Усі дзвони виготовлені в Україні й мають унікальний набір голосів. За допомогою спеціальної клавіатури (карильйона) на дзвонах можна виконати практично будь-який музичний твір. Це єдиний такий пристрій на пострадянських теренах»,— читаємо в книзі «Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря». І нарешті, дзвіниця — це своєрідний оглядовий майданчик.
Судячи з інтересу, який виявили екскурсанти-науковці, цікавими є не тільки екскурсії. Як на мене, потрібні заходи-діалоги про те, як у майбутньому вживатимуться релігія і наука; про місце релігії в сучасному суспільному житті; про статус віруючих як соціальної групи; про право релігійної думки; етичні та релігійні критерії мистецьких заходів тощо. Організувати і провести все це під силу відповідними підрозділами Національної академії наук України, Будинку вчених, Київської богословської академії, а також зацікавленим ВНЗ.
Лідія ЗАВІРЮХА
також у паперовій версії читайте:
- ВНУТРІШНЬОШКІЛЬНА АТЕСТАЦІЯ ЗАМІСТЬ ДЕРЖАВНОЇ
- «РОДЗИНКА» ПІДРУЧНИКА З БІОЛОГІЇ
- У ЗОРЯНЕ НЕБО— НЕ ВИХОДЯЧИ З КЛАСУ
- ІНТЕРНЕТ ЯК СИНОНІМ ЩАСТЯ
назад »»»