СУДДІВСЬКА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ:ПОЗИТИВНИХ ТЕНДЕНЦІЙ НЕ ВИЯВЛЕНО
Найважливішою гарантією неупередженого правосуддя є незалежність судової влади. Без неї неможливий захист конституційних цінностей, забезпечення законності й стабільності в державі. Рівень незалежності наших служителів Феміди третій рік поспіль оцінює Центр суддівських студій.
Відсутність «респекту»
Під розмови про судову реформу, що заколисують одних і дратують інших, ми непомітно докотилися до того, що за останні півтора десятиліття рівень довіри наших співвітчизників до служителів Феміди зменшився вдвічі. Таким є один із невтішних, але цілком прогнозованих результатів третього щорічного моніторингу незалежності суддів. Його в межах українсько-швейцарського проекту «Підтримка судової реформи в Україні» провели Центр суддівських студій, Всеукраїнська незалежна суддівська асоціація за підтримки Ради суддів України. Під час третьої спроби, як і двох попередніх, пожартував хтось із присутніх на презентації — незалежності суддів не виявлено.
Суддя завжди був тільки писарем, а справи вирішували десь «нагорі» — це твердження, попри певні позитивні зміни в ландшафті вітчизняного судочинства, зберегло свою актуальність. А директор Швейцарського бюро співробітництва в Україні Мануель Еттер, беручи участь у зазначеному проекті, наголосив, що був вражений виявленими негативними тенденціями.
Серед них чи не першочерговою є відсутність поваги до незалежності судової влади з боку найвищих посадових осіб держави. З боку Президента її відчувають лише 10% служителів Феміди, прем'єра — 13%, а от щодо народних депутатів, то цей показник становить тільки шість відсотків.
Якщо проаналізувати рівень поваги до мантієносців в іншій площині, то цифри є теж красномовно невтішними, судді відчувають її такою мірою: 20% — від представників органів місцевого самоврядування, 9% — з боку представників великого бізнесу, підприємців — 14%, громадських організацій — 16%. Свій «респект» засвідчують служителям Феміди 26% адвокатів, 22% прокурорів, лише 10% громадян і 6% журналістів. Чи могло бути інакше, коли найпрестижніша юридична професія у нас, на жаль, стійко асоціюється з корупцією?
Заступник директора Центру суддівських студій Андрій Алексєєв, який представляв результати моніторингу, зазначив: рівень самостійності судової влади та незалежності суддів визнали незадовільним 60% служителів Феміди (під час дослідження 2008 року таких було 51%, 2007-го — 57%).
Тривожною тенденцією є систематичні намагання вплинути на позицію судді — на це вказали 70% опитаних. Вплив служителі Феміди розподілили так: 49% — з боку сторін у справі, 47% — народних депутатів, 40% — преси, 39% — учасників мітингів і пікетувань, 36% — політичних партій, 31% — прокурорів і адвокатів. Із цим можна частково не погодитися. З одного боку, як наголосив Андрій Алексєєв, політичні сили почали навіть змагатися між собою за вплив на судові установи. З іншого — який висновок можна зробити про професіоналізм суддів, їхню здатність бути безсторонніми арбітрами, якщо на них впливають навіть пікетувальники? Аналізу потребує й такий показник: лише 55% мантієносців вважають, що їхні повноваження є достатніми для виконання своїх функцій.
«Боржник» законодавчої й виконавчої влади
Чому основоположний принцип діяльності суддів перебуває в такому становищі? У представників влади та й загалом у суспільстві не визріло розуміння того, що незалежність потрібна не лише служителям Феміди, що вона є найважливішою передумовою для верховенства права, справедливого судочинства, переконана директор Центру суддівських студій Наталія Верещинська.
На думку керівника служби голови Верховного Суду Миколи Мельника, незалежності суддів перешкоджає порядок їхнього призначення. Як наслідок цієї процедури, неупереджений арбітр мимоволі може перетворитися (і часто перетворюється) на «боржника» політичних партій чи блоків, законодавчої й виконавчої влади, котрі полюбляють давати «поради» суддям.
Микола Сірий, старший науковий співробітник Інституту держави і права імені В. Корецького, вдався до образного порівняння: навколо судді можна збудувати мур із різноманітних гарантій, але якщо всередині цієї фортеці перебуватиме слабкий служитель Феміди, не озброєний силою аргументів права, то таке укріплення можна легко зруйнувати. Саме таким є становище вітчизняних мантієносців. Вони перебувають у системі права, яке переповнене суперечливими принципами, а їхній зброї — постулатам, котрі вони застосовують у своїй діяльності, бракує чіткості та ясності.
Суддя Федерального суду претензій Сполучених Штатів Богдан Футей вказує на те, що незалежність українських суддів від органів державної влади є умовною. Адже навіть отримання квартири залежить від чиновників із райдержадміністрації. Отож на те, де буде надано помешкання,— недалеко від центру чи на околиці — впливає той факт, які рішення ухвалює служитель Феміди.
Дослідники, які проводили моніторинг, звернули увагу, що лише 11% суддів вважають: рівень оплати праці дозволяє їм бути незалежними під час здійснення судівництва. Цей показник виявився найстійкішим протягом трьох років поспіль (2008 року він теж становив 11%, а 2007-го — 10%).
Повертаючись до питання стосовно поваги, варто було б навести ще одну цифру. Як засвідчили результати опитування, лише 52% керівників судів поважають незалежність суддів. Але ж суддів не поважатимуть, якщо вони самі не поважатимуть себе. Вітчизняні служителі Феміди хочуть працювати так, як їм заманеться, демонструвати пихатість і зневагу до закону й громадян, котрі їх утримують своїми податками, а одержувати від суспільства такий «респект», як їхні колеги з країн розвинутої демократії. З огляду на це доречно згадати, як під час презентації результатів другого моніторингу віце-президент Спілки адвокатів України, член Вищої ради юстиції Ольга Жуковська назвала суддів «несамокритичною масою».
Варто зауважити, що в США кандидатів на суддівську посаду перевіряють численні організації, а після того як така особа заповнить анкету, члени відповідної комісії розмовляють з її родичами, сусідами, друзями, щоб визначити, чи чесні є відповіді на запитання, наголошує керівник проекту «Україна: верховенство права» Девід Вон. Там кожен громадянин може дізнатися, якою є платня судді, які в нього статки. Чи готові наші служителі Феміди оприлюднювати інформацію про доходи свої та родини? Запитання, на жаль, риторичне.
Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- ЗАПИТУВАЛИ— ВІДПОВІДАЄМО
- З’ЯВИВСЯ НОВИЙ ЮРИДИЧНИЙ ВИШ
- КОНВЕНЦІЯ, НА ЯКУ ЧЕКАЛИ
- АМНІСТІЯ НЕ ДЛЯ ВСІХ
- ЗАХИСТ ВІД БУДІВЕЛЬНИХ АФЕР
назад »»»