ПРИВАТИЗУВАТИ ЧИ НЕ ПРИВАТИЗУВАТИ?
Фонд держмайна оприлюднив законопроект «Про Державну програму приватизації на 2010–2014 роки». У цей період стратегія подальшого здійснення процесу зміни власності включатиме заходи, спрямовані на завершення приватизації як широкомасштабного проекту трансформації державної власності, а також на гармонізацію процесів приватизації зі стратегією розвитку національної економіки та її окремих галузей.
Як відомо, нині приватизація проводиться відповідно до пріоритетів, умов і механізмів, передбачених Державною програмою приватизації на 2000–2002 рр. Підготовка та ухвалення нового документа зумовлена необхідністю вдосконалення законодавства з приватизації, вирішення проблем у цій сфері, забезпечення його узгодженості з ухваленими законами, а також виконання завдань, поставлених перед державними органами приватизації.
Згідно з проектом програми, основною метою приватизації у 2010–2014 рр. є підвищення соціально-економічної ефективності виробництва, забезпечення взаємозв'язку стратегії приватизації зі стратегією розвитку економіки країни та її деяких галузей; перехід на принципи ринкової трансформації у стратегічних галузях економіки під час приватизації об'єктів, яка має ґрунтуватися на програмах розвитку таких галузей; сприяння технологічному та управлінському оновленню підприємств, оптимізація частки державного сектора економіки, створення конкурентного середовища; використання коштів, отриманих від приватизації, для задоволення потреб суспільства і структурної перебудови економіки.
Документом визначаються пріоритети приватизації, зокрема оптимізація структури держвласності у виробничій сфері; врахування впливу приватизації на економічну конкуренцію та безпеку держави; залучення до приватизації покупців, зацікавлених у довгостроковому розвитку підприємств; підвищення їхньої довіри до приватизації; урахування індивідуальних особливостей об'єктів приватизації; досягнення максимальної ефективності продажу об'єктів; сприяння розвитку фондового ринку; збільшення надходжень від приватизації до держбюджету.
Встановлюються й завдання досягнення максимальної відкритості й прозорості всіх процедур приватизації; здійснення приватизації об'єктів, подальше перебування яких у держвласності є економічно недоцільним. Проектом передбачено приватизацію об'єктів стратегічних галузей відповідно до програм їхнього розвитку. Вони затверджуватимуться урядом і повинні містити галузеві особливості приватизації.
Запроваджується й планування процесу приватизації, упорядковується формування прогнозованих завдань та визначення об'єктів, приватизацію яких планується розпочати, а також визначаються механізми передприватизаційної підготовки.
Документом внесено уточнення до класифікації об'єктів приватизації для забезпечення чіткого визначення груп об'єктів. При цьому передбачається, що приватизація проводитиметься у способи, визначені новою редакцією Закону «Про приватизацію державного майна»: на аукціоні; конкурсі з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону; у відкритих торгах; на фондових біржах; шляхом викупу (для об'єктів малої приватизації).
Значна увага приділяється особливостям приватизації об'єктів, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, або ознаки домінування на ринку товарів (робіт, послуг) — група Г. Пакети акцій та єдині майнові комплекси таких підприємств продаватимуть на конкурентних засадах.
Проект містить положення, що регламентують спрощення процедур продажу об'єктів, які протягом останніх років залишаються не реалізованими на аукціонах і конкурсах, стосовно яких відсутній попит. Для них запроваджують конкурентні способи прискореного продажу — аукціони за методом зниження ціни та аукціони без оголошення ціни.
Максимально розширюється сфера продажу пакетів акцій на фондових біржах. Передбачено застосування інструментів фондового ринку практично у всіх випадках реалізації об'єктів, які не було продано за конкурсом.
Програма містить норми щодо особливостей приватизації об'єктів, діяльність яких регулюється окремим законодавством (науково-дослідні й проектно-конструкторські установи, підприємства АПК, холдингові компанії, підприємства, діяльність яких пов'язана з використанням надр, об'єкти, розташовані у зоні гарантованого добровільного відселення з території радіоактивного забруднення).
Передбачено й підвищення рівня інформованості потенційних покупців, розкриття повної інформації про умови продажу, даних про хід і результати процесу зміни власності.
Розробники нової програми вважають, що її ухвалення забезпечить подальший розвиток і вдосконалення процесів приватизації, підвищення ефективності продажу об'єктів, відкритості та прозорості процесу реформування державної власності.
Загальмували
Торік вітчизняна приватизація різко втратила оберти, нагадують експерти. Очікуваний сплеск інтересу до неї стався у серпні-вересні, коли були баталії навколо приватизації Одеського припортового заводу. Проте й вони поступово зійшли нанівець після скасування результатів конкурсу і оприлюднення позицій сторін конфлікту через ЗМІ. Таку ситуацію аналітики прогнозували ще на початку року. Адже за розгортання президентської кампанії приватизація є лише одним із небагатьох інформаційних приводів для висвітлення програмних засад основних претендентів на крісло глави держави. І на тлі, приміром, підвищення соціальних стандартів — більш далекою від інтересів виборців, значна частина яких впевнена, що будь-який розвиток подій не вплине на їхній добробут.
Якщо раніше основні суперечки точилися навколо дилеми «приватизувати чи не приватизувати», то зараз до них додалися питання способів приватизації та конкурсних умов. Останні конкурси з приватизації привабливих об'єктів викликали хвилю підозр щодо лобіювання інтересів одного з учасників представниками владних структур. В таких умовах будь-які результати конкурсів розглядалися частиною суспільства як нелегітимні або спірні. Під час підготовки до продажу Одеського припортового опоненти уряду стверджували, що він проводиться на користь одного з потенційних покупців, який, до того ж, представляв іншу країну. Після закінчення конкурсу уряд звинуватив деяких учасників у змові й на цій основі анулював його результати.
Такі умови, зауважують експерти, створюють підґрунтя для реприватизації, проте події останніх років свідчать: загрози масового перегляду результатів приватизації не існує. Окремі випадки повернення об'єктів до держвласності є. За даними Фонду держмайна, торік таку процедуру застосували до чотирьох акціонерних товариств: «Завод «Молот» (пакет акцій 30%), «Луцький завод комунального машинобудування «Луцьккомунмаш» (30), «Фермент» (12,83), «Червоноградський ремонтно-механічний завод» (51%). Однак реприватизація — це настільки небезпечний процес, що його використовуватимуть обережно і тільки до деяких підприємств, які не можна зарахувати до найпривабливіших. Таке ставлення не пов'язане з політичними уподобаннями, а є результатом загрози початку неконтрольованих процесів переділу власності.
Крім того, в умовах макроекономічної нестабільності й тотальної недовіри інвесторів до влади багато експертів не радить проводити приватизацію. Як свідчить статистика, 2009 рік став чудовим аргументом на користь такої позиції. Впродовж десяти торішніх місяців кількість пакетів акцій акціонерних товариств, створених під час приватизації та корпоратизації, що перебуває на обліку у ФДМУ, скоротилася на 50 або 10%. Однак спостерігається й тенденція до скорочення кількості дрібних і середніх пакетів. Зокрема, скорочення стосувалося 13 пакетів розміром до 10%, вісім пакетів — від 10 до 25%, 22 пакети — від 25 до 50%. Сумарне зменшення великих пакетів (які перевищують 50% статутного капіталу) — лише сім. За таких умов, наголошують експерти, приватизація фактично втратила бюджетоутворююче значення, якому приділяли чимало уваги в попередні роки.
Нові акценти
Чіткою є й тенденція до перенесення трансформаційних відносин із державної на комунальну власність. За дев'ять торішніх місяців форму власності змінили 2906 об'єктів, з яких тільки 173 були державними (5,95%), а 2733 (94,05%) — комунальними. За рахунок таких операцій до місцевих бюджетів було залучено 796 млн грн, що зовсім не зайве під час економічної кризи, яка загострила дефіцит ресурсів.
Зменшення надходжень від приватизації змусило державу активізувати дивідендні виплати. Зокрема, якщо планове завдання надходжень дивідендів на 2009 рік становило 297,8 млн грн, то вже на 1 липня воно було виконане на 134,7%. З одного боку, експерти розглядають це як позитив: бюджетні негаразди частково вирішують понадплановим збільшенням доходів, з іншого — в умовах погіршення економічної кон'юнктури виникає питання про джерела нарощування дивідендних виплат. Особливо посилюється тривога, коли порівнювати ці дані з тим фактом, що за перше півріччя 2009-го рентабельність основної діяльності господарських товариств, де державна частка перевищує 50%, становила лише 13,76%. Тож, зрозуміло, що дивіденди виплачували за результатами попередніх періодів.
Ситуація з приватизацією та управлінням корпоративними правами держави, зазначають аналітики, є неоднозначною. У короткостроковій перспективі треба забути про масовий характер приватизації. Останні спроби позбутися акцій обленерго — підтвердження тому. Роздержавлення набуде «крапкового» характеру, коли успішний продаж пакета акцій стане результатом дії низки сприятливих чинників. Серед них не останнє місце належатиме домовленостям між представниками провідних фінансово-промислових груп (ФПГ) і владними структурами. На користь такого розгортання подій свідчать кілька об'єктивних факторів, насамперед структура корпоративних прав держави. «Масовість» у приватизації, зауважують експерти, можна забезпечити у кількох випадках, передовсім, коли цей процес охоплює підприємства однієї галузі (або споріднених галузей) і серед органів держрегулювання є консенсус щодо механізмів продажу акцій. Одначе такий варіант далекий від українських реалій як з точки зору існування своєрідного «портфеля» корпоративних прав, так і з погляду можливостей однієї ФПГ акумулювати значні ресурси для його придбання. Крім того, держава-власник перевантажена великою кількістю неліквідних пакетів акцій, котрі не мають попиту на ринку.
Боротьба за інвестиційно привабливі об'єкти, кажуть аналітики, перейде у законодавчу площину. Не виключено, що ми знову будемо свідками появи законопроектів, які встановлюватимуть особливості приватизації чергового промислового гіганта. Подібна ситуація значно поліпшує можливості впливу на приватизаційні процеси з боку політикуму, причому як у сторону покращення, так і погіршення умов. Після президентських виборів перманентне політичне протистояння не закінчиться, воно може лише набути інших форм. За таких обставин законодавча регламентація продажу найпривабливіших об'єктів стане ще одним аргументом у пошуку компромісів. Чи існує ймовірність перегляду переліку підприємств, які не підлягають приватизації? Тут потрібно зважати на те, що більшість стратегічно важливих підприємств і так знаходиться під впливом провідних економічних груп (через збутову діяльність, сировинну залежність і т. п.). Тому експерти прогнозують боротьбу за вплив на такі підприємства.
Загостряться й бюджетні проблеми, а зростання держборгу посилить навантаження на державну скарбницю. Як доводить світовий досвід, за таких умов треба скорочувати бюджетні видатки насамперед на утримання держапарату. А вітчизняний досвід засвідчує, що краще посилити податковий тиск на платників податків і навіть збільшити соціальні виплати. Найпривабливішими об'єктами для забезпечення фіскальних апетитів є підприємства, які повністю контролює держава. Тому експерти передбачають збільшення нормативів відрахувань із чистого прибутку та інші «інновації», які дадуть змогу хоча б частково вирішити проблеми з наповненням бюджету. Тож ціна продажу об'єкта залишатиметься одним із головних факторів у приватизаційній долі підприємств.
Нарощуватимуть активність на приватизаційному полі й органи місцевого самоврядування. В умовах політичної нестабільності контроль центральної влади над ними слабшає, і цей чинник на місцях намагатимуться використати для наповнення регіональних бюджетів. Посилення дій місцевої влади також стане результатом бездіяльності законодавців щодо оптимізації системи місцевих податків. Її існуючий варіант фактично поставив місцеву владу у повну залежність від централізованих джерел фінансування.
Нинішній рік, прогнозують експерти, як і всі попередні, буде непростим для приватизації. Тому не варто дивуватися закликам призупинити її на період кризи. Можна погодитися з аргументами прихильників такої позиції — в умовах макроекономічної нестабільності держава не доотримує частину надходжень до бюджету через загальне здешевлення активів. Проте чи є гарантія того, що держава-власник із закінченням кризи зможе продати такі підприємства дорожче? Невиправданими, на думку аналітиків, є сподівання на різке зростання зацікавленості іноземних інвесторів у придбанні вітчизняних підприємств. Можливо, вони зацікавлять російський капітал, тоді як західні інвестори ще довго з пересторогою ставитимуться до приватизаційних ініціатив України. А якість боргових зобов'язань приватних емітентів підтверджуватиме їхні сумніви та побоювання.
Певніше за все, кажуть експерти, 2010-й стане роком тактичних рішень у сфері приватизації, за допомогою яких розв'язуватимуть поточні проблеми. Головна ж проблема у ставленні до приватизації як до процесу вирішення «позаприватизаційних» проблем — фіскальних, соціальних та інших. Без подолання такої ідеології ми знову станемо свідками роздержавлення «по-українському» — фрагментарного, конфліктного, неефективного.
Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:
назад »»»