ПОЧНІТЬ
ІЗ ГРИ...
Рано чи пізно кожна сім’я стикається з цією проблемою: чи варто взагалі давати дитині гроші, а якщо давати, то скільки і починаючи з якого віку? Як навчити дитину правильно ними розпоряджатися? Чи користуватися фінансовими важелями як засобом виховання, наприклад, для заохочення допомоги в хатній роботі або за успішне навчання?
Перші навички поводження з грошима прищеплюйте дітям років з двох-трьох. Це найпростіші ігри, під час яких дитина дізнається про призначення грошових знаків. Якщо малюк з півторарічного віку звик до сюжетних ігор, можна, відтворюючи різні життєві ситуації, поступово вводити тему покупок.
Поки дитинча зовсім маленьке — грайтесь з ним у магазин, «купуючи на гроші» цукерки, іграшки. Згодом, коли дитина освоїться і зрозуміє призначення грошей, можна розповідати їй про те, скільки що коштує, поступово ускладнюючи гру: «У тебе стільки-от грошей, що ти на них купиш?»
Років з трьох уже можна, беручи дитину до магазину, звертати її увагу на те, як роблять покупки, обговорювати з нею, що купуватимете, щоб грошей вистачило на все потрібне. Після чотирьох років, коли малюк знатиме цифри і навчиться лічити, ознайомте його із справжніми грошима, привчаючи до того, що це — не іграшки. Коли він навчиться добре розрізняти грошові знаки (починати краще з дрібних монет), то може під маминим наглядом купити собі пакетик соку або льодяник. Дуже важливо, щоб дитина розуміла й те, звідки гроші беруться — їх заробляють тато і мама, їхня кількість обмежена.
Чи треба давати школярам гроші? Безперечно. Навіть у першокласників виникає потреба купити собі пиріжок або булочку в шкільному буфеті. Скільки давати, у кожній сім’ї вирішують індивідуально, однак краще, якщо це буде фіксована сума. Природно, вона може і повинна змінюватися відповідно до потреб дитини. Але щоразу збільшення суми має бути детально обумовлене. Точно вікові рамки визначити неможливо — хтось і в семирічному віці зможе розпланувати свої покупки на тиждень, а хтось і в десять років усе витрачатиме в перший же день.
На початковому етапі обов’язково слід обговорювати, на що дитина ці гроші витрачатиме, і видавати тільки на конкретні покупки. Ця сума, як уже зазначалося, має бути постійною, однак можуть бути й винятки. Коли ви побачите, що в школяра формується вміння планувати свої витрати і він здатен з цим впоратися, можна видавати йому певну суму не на день, а на тиждень або на місяць — на його розсуд. Грошей не повинно бути дуже мало, щоб дитина не відчувала себе постійно обмеженою, не заощаджувала на всьому, але й не багато, щоб не сформувалося недбале до них ставлення.
Наступний етап — видача грошей не тільки на власні потреби, а й на дрібні господарські витрати. Залучення до домашнього господарства — також важливий момент у вихованні. Знову ж таки все треба робити поступово — спочатку дати певну суму перед походом у магазин (по хліб, наприклад) і чіткі інструкції, що купити і скільки. Згодом відповідальність за хліб, молоко або, скажімо, корм для кицьки можна повністю перекласти на дитину, видаючи на місяць суму, якою вона має розпоряджатися сама, вирішуючи, що треба купити насамперед. Це дасть їй можливість відчути себе дорослою, допоможе формувати відповідальність, навчить планувати витрати.
Гроші дітям дають тому, що вони їм потрібні — на шкільні сніданки, на морозиво, на кіно (у кожній сім’ї свій список), а зовсім не за хорошу поведінку або оцінки. Використовувати гроші як засіб заохочення або покарання не варто.
Заохочувати до навчання або участі в домашніх справах грошима не треба тому, діти мають учитися передовсім для себе. Навчання, хай би яким воно було, потрібне саме їм, це — робота на себе.
Крім того, вони живуть у родині, яка про них піклується морально, матеріально, духовно і фізично. Якщо на дітей покладають якісь обов’язки — це їхній внесок у сім’ю, їхня допомога найближчим людям, їхній обов’язок, такий самий, як обов’язок батька — заробляти гроші, а матері — вести домашнє господарство. Якщо «оплачувати» дітям допомогу сім’ї і навчання, можна виростити егоїстів і споживачів, нездатних на безкорисливу віддачу.
Підбиваючи підсумки, можна сказати: якщо правильно сформувати ставлення до грошей, вони можуть стати для дітей могутнім розвивальним, повчальним і виховним засобом, а неправильно сформоване ставлення — сильно зашкодити. Хоч, якщо брати систему виховання дітей загалом, такий пункт, як ставлення до грошей, не може бути вирішальним у формуванні особистості та її світогляду.
Людмила ФЕДОРЧЕНКО, лікар-психолог, Укрінформ
також у паперовій версії читайте:
- «РІК МОЛОДІ» ЧИ «РІК БЕЗ МОЛОДІ»?
- ПРОЕКТИ НА ПРОЖЕКТИ ПЕРЕТВОРЮЄ НАША ТЕХНОЛОГІЧНА ВІДСТАЛІСТЬ
назад »»»