МЮНХЕНСЬКИЙ ФОРУМ
Днями відбувся 46-й щорічний Мюнхенський форум, присвячений проблемам глобальної та європейської безпеки. За своїм високим статусом такі зустрічі давно перетворилися на своєрідний «військово-політичний Давос».
На цьогорічному форумі з питань безпеки було вдосталь складних питань і запеклих суперечок. Україну в Мюнхені представляв міністр закордонних справ Петро Порошенко. У межах форуму відбулися його зустрічі з колегами з багатьох держав. Важливим предметом обговорення були вибори президента України. Тим самим світова спільнота демонструвала щирий інтерес до українських подій та висловлювала надію, що результати виборів не вплинуть негативно на стабільність у причорноморському регіоні.
Однак у центрі суперечок, на які був багатим цьогорічний форум, була російська позиція з багатьох актуальних питань міжнародної безпеки. Зокрема, у Мюнхені відбулася зустріч Петра Порошенка з його російським колегою Сергієм Лавровим. Це був перший публічний контакт високопосадовців двох країн після гучного шпигунського скандалу. Останній вкотре показав протилежність позицій Києва та Москви як щодо методів придністровського врегулювання, так і загальної ситуації у регіоні. Російська сторона заявила про намір до 2015 року переозброїти Чорноморський флот, а отже, фактично поставила на порядок денний питання продовження й після 2017-го терміну його дислокації у Криму.
Росії це особливо важливо задля зміцнення своїх військово-стратегічних позицій у багатому на енергоносії й маршрути їхнього транспортування Чорноморсько-Каспійському регіоні. Однак вирішення питання ЧФ на російських умовах означатиме фактичне зняття з порядку денного питання вступу України до НАТО.
Тим паче, що на форумі знову явними були суперечки між Росією і НАТО. Першим подразником стала грузинська проблема. Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров переконував колег, що їм доведеться визнати незалежність Абхазії та Південної Осетії у міру зміцнення їхньої державності. А Грузія запевнила, що вирішуватиме цю проблему винятково мирно і привітала позицію найближчого російського союзника Білорусі, яка відмовилася визнавати незалежність Сухумі та Цхінвалі.
Отже, діалог Росія — НАТО так і не було звільнено від обопільного емоційного та стратегічного неприйняття, хоча напередодні мюнхенської зустрічі Північноатлантичний альянс запросив Росію до діалогу щодо розробки нової стратегічної концепції. Проте на форумі Генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен відверто заявив російському міністрові закордонних справ Сергію Лаврову, що нова військова доктрина РФ суперечить реальності. Адже у цьому документі загрозами для безпеки Росії названо розширення НАТО та американську систему протиракетної оборони в Європі. Зокрема, черговим подразником для РФ було рішення Румунії про готовність прийняти ракетні частини американської стратегічної системи протиракетної оборони до 2015 року.
Попри це, важливо, що Росія запевнила у відсутності намірів відмовлятися від нового договору зі США щодо скорочення стратегічних ядерних озброєнь. Щоправда, державний секретар США Гілларі Клінтон, у свою чергу, не була схильна до сентиментів і відкинула російську ініціативу стосовно підписання нового договору про європейську систему безпеки. Москва пропонувала сповідувати принцип «неподільності безпеки», тобто фактично обмежити роль НАТО, що не влаштувало США. Адже Вашингтон роздратований не лише непоступливістю Росії на європейському напрямку, а тим, що в 2009 році РФ випередила Сполучені Штати за обсягами продажу зброї країнам Латинської Америки.
Водночас, незважаючи на публічне з’ясування відносин, Росія та США у Мюнхені продемонстрували готовність до прагматичної співпраці. Насамперед на афганському напрямку. Андерс Фог Расмуссен визнав, що Афганістан залишиться сумною реальністю для союзників ще не на один рік і закликав відправляти до Афганістану більше військових інструкторів. Ще важливішими стали зміни іранської сторони щодо її ядерної програми. Відчуваючи, що Іран не готовий відмовитися від власної ядерної програми, Франція та США висловилися за посилення санкцій щодо Ірану.
Водночас Вашингтон посилив тиск, розмістивши вздовж кордонів Ірану вісім батарей ракет «Петріот». Тегеран висловив стурбованість розгортанням у Перській затоці американської системи протиракетної оборони. В свою чергу, Росія та Китай закликали вести мову з Іраном дипломатичними засобами. Москва та Пекін вітали згоду Тегерана збагачувати уран під контролем Міжнародного агентства з атомної енергії. Проте це не розвіяло загальної недовіри Заходу до Ірану.
Отже, 46-й Мюнхенський форум з питань європейської та глобальної безпеки вкотре довів важливість постійних міжнародних переговорів із найгостріших питань сьогодення. Адже попри певну «простоту» військового вирішення складних проблем безпеки, вона провокує такі ускладнення для всіх учасників міжнародних відносин, що набагато краще роками вести складні переговори у пошуках компромісних рішень. Саме як інструмент таких перемовин форум себе цілковито виправдає.
Андрій МАРТИНОВ
також у паперовій версії читайте:
- НЕЛЕГКІ ЗАВДАННЯ ЄС
- ХТО ПОРЯТУЄ БАЛТИКУ?
назад »»»