СВЯТО ЗАКОХАНИХ У РІЗНИХ КРАЇНАХ СВІТУ
День святого Валентина виник у Західній Європі в ХIII ст. У США День закоханих почали відзначати наприкінці XVIII ст., в Азії він поширився у 70-х роках XX ст. На початку 1990-х це свято з’явилося в Україні. Дні закоханих та присвячені їм святкування існували у багатьох народів світу ще в стародавні часи.
В Англії День святого Валентина супроводжується таємним врученням подарунків і листівок-«валентинок». У цій державі «листи-сердечки» набули особливої популярності. Їх робили з кольорового паперу. Щоб заінтригувати закоханих, «валентинки» не підписують, а текст пишуть почерком, зміненим до невпізнанності. У наш час відправники додають до своєї листівки солодкі подарунки, такі як шоколадка і цукерки у формі сердечок, або м’які іграшки чи квіти. Багато чоловіків чекає 14 лютого, щоб зізнатися у коханні своїм «половинкам» та зробити пропозицію руки і серця.
У Великій Британії незаміжні дівчата, ще до сходу сонця 14 лютого, очікують на свого нареченого біля вікна. Молоді англійки вірять, що ним стане перший чоловік, якого вони побачать під своїми вікнами. Існує також традиція на День святого Валентина кидати у річку чи ставок папірці з написаними на них чоловічими іменами. Який папірець залишиться на воді й не потоне, таке ім’я й матиме наречений.
«У Польщі 14 лютого будь-яка жінка може підійти до будь-якого чоловіка, що сподобався їй, та запропонувати взяти її за дружину. Що цікаво, жоден обранець не має права відмовити або скривдити її. Проте якщо його серце виявилося зайнятим іншою обраницею, то чоловік повинен подарувати жінці, що підійшла,... шовкову сукню»,— розповів житель Варшави Іренеуш Гданський.
«У Чехії закохані мають підійти до будь-якого плодового дерева, бажано під вишню, та міцно поцілуватися, а хто ще шукає свою «половинку», може під деревом загадати бажання. Воно збудеться, якщо його загадати у столиці Чехії — Празі на мосту закоханих»,— розповів журналіст Міхал Розумек.
Моя подруга Боро Кінг із Китаю повідомила про те, що, незважаючи на захист традиційних свят і викорінення закордонних традицій, День святого Валентина стає все популярнішим в її країні. Це відбувається, насамперед, завдяки зусиллям торговельників, зацікавлених у збуті святкової продукції. Цього дня чоловіки зазвичай надсилають троянди коханим, а жінки, щоб висловити свою вдячність, відповідають шоколадом. Чим більше троянд у букеті, тим сильніше почуття.
«Хочу поділитися, як святкують День закоханих у моїй родині, створеній торік. Мій чоловік запрошує мене відвідати один із найпрестижніших ресторанів. Ми разом ідемо, щоб скуштувати смачні іноземні страви, адже китайська кухня супроводжує нас щодня»,— розповіла Боро.
У Піднебесній існує свій національний день кохання, що відзначають сьомого дня сьомого місяця за китайським календарем. Це свято називається «Ці Сі», в основу якого покладено казкову історію про кохання сьомої доньки імператора небес до сироти-пастуха Волопаса. Відповідно до стародавньої легенди, саме цього дня на небі зустрічаються розлучені імператором закохані: Пастух і Ткаля, які перетворилися на зірки — Вега у сузір’ї Ліри (Ткаля) і Альтаїр у сузір’ї Орла (Пастух чи Волопас).
Оповідання починається з того, що шляхетний бідний пастух жив під одним дахом зі своїм старшим братом і його дружиною. Після смерті їхніх батьків старший брат успадкував будинок і землю, а молодшому дістався старий віл. Щоденно хлопець, якого звали Волопасом, обробляв разом із волом землю. До речі, віл був незвичайною твариною. Свого часу він сильно завинив і його вигнали з небес на землю, але не у людській подобі. Сьома дочка імператора, яку звали Ткаля, майстерно ткала хмари, а веселка, зроблена її руками, мала неперевершений вигляд. Імператор пишався талантом молодшої доньки.
Одного разу Віл заговорив людським голосом до свого господаря: «Якщо хочеш одружитися, то тобі обов’язково потрібно піти до струмка. Там ти знайдеш свою «половинку». Волопас послухав поради, пішов до струмка. Він побачив сім красунь — дочок небесного імператора, що зійшли з небес, аби прийняти ванну. Зачарований красою наймолодшої дівчини, Волопас забрав її одяг і сховався. Шестеро принцес пішли додому, а сьома залишилася шукати своє вбрання, без якого не могла повернутися на небеса. Отут з’явився Волопас і повідомив, що не поверне її одяг, поки дівчина не пообіцяє стати його дружиною. Після вагання вона погодилася. Вони одружилися і народили двох дітей.
Помираючи, старий Віл сказав Волопасу, щоб той не викидав його шкіру, адже вона стане йому в нагоді. Випадок не змусив себе чекати. Імператор небес побачив, що небо стало не таким привабливим без чарів сьомої дочки. Він звелів, щоб бабуся знайшла свою онучку і повернула її на небеса. Так і зробили. У той час, коли сьома принцеса летіла небесами, Волопас одягся в шкіру Вола, обгорнув дітей у старий одяг дружини, поклав у бамбукові кошики і пішов по кохану. Тоді бабця витягнула шпильку з волосся і накреслила на небі Чумацький шлях, який розділив закохану пару.
Сороки були вражені таким сильним почуттям. Сотні тисяч птахів злетілися на небо, щоб утворити міст, на якому могли б зустрітися Ткаля і Пастух. Таке кохання і відданість вразили небесного імператора, і він дозволив подружжю зустрічатися на сорочому мосту раз на рік: сьомого числа сьомого місяця за місячним календарем. Відтоді, як розповіла Боро, цей день відзначають у Китаї як «Ці Сі» — «Китайський день святого Валентина». У народі кажуть, що вечірній дощ цього дня — це сльози богині, яка нарешті зустрілася зі своїм коханим на сорочому мосту.
Жінки цієї ночі приносили у жертву феям-небожителькам плоди нового врожаю і ворожили на своє щастя, намагаючись при місячному світлі всилити нитку в голку: якщо їм це вдавалося,— це була гарна прикмета. «У наші дні у сільській місцевості люди використовують для святкування «Ці Сі» дорогу, яка йде до їхнього селища. На жаль, зараз із приходом урбанізації та комерціалізацією життя усе менше моїх співвітчизників дотримують народних обрядів і традицій»,— шкодує Боро Кінг.
Як зізналася Кіоко Савада з Японії, День святого Валентина популярний у Країні Вранішнього Сонця. Напередодні свята закоханих усі крамниці змінюють новорічну декорацію вітрин на не менш строкаті прикраси у рожево-червоних відтінках. Для цього використовують троянди і сердечки. Журнали майорять тематичними статтями, фотографіями та пропозиціями стосовно подарунків.
«Святкування 14 лютого в Японії відрізняється від традицій у США і Європі. Цього дня жінки і дівчата мають можливість виявити свою вдячність та подякувати чоловікам, які їх оточують. Чоловікам роблять подарунки лише жінки. Чоловіки, що не одержали хоча б однієї шоколадки, почуваються незручно»,— розповіла Кіоко.
Неабиякою популярністю користуються шоколадки під назвою «гірі-чоко», що у перекладі з японської означає «обов’язковий шоколад». «Гірі-чоко» підносять чоловікам, із якими не мають ніжних почуттів. Такий подарунок не свідчить про любов. А от коханим чоловікам жінки дарують «хонмей-чоко», що перекладається як «шоколад для перспективного переможця» і коштує значно дорожче. Варто зазначити, що шоколад — улюблений і популярний подарунок у країні. Чоловікам разом із шоколадом можуть дарувати краватки, одяг. Як зазначила Кіоко, у середньому жінка витрачає близько 20 доларів США на «гірі-чоко», а для придбання середнього подарунка «хонмей-чоко» їй потрібно викласти від 40 до 90 доларів.
Інна БОРИСОВА
також у паперовій версії читайте:
- 15 ЛЮТОГО — СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЄ
- ЖІНОЧА ВПЕВНЕНІСТЬ У СОБІ ЕКОНОМІЧНО ВИГІДНА
- ДІАГНОЗ ЧЕРЕЗ 35 СТОЛІТЬ
- «ОЧІ НА ПОТИЛИЦІ» Й «ТУНЕЛЬНЕ» БАЧЕННЯ
назад »»»