ПРОВОКАЦІЯ ХАБАРА: БУТИ ЧИ НЕ БУТИ?
Не так давно у суспільство з метою активізації боротьби з корумпованими чиновниками вкинуто ідею використовувати метод провокації хабара. Частина громадян захоплено аплодувала, проте фахівці докірливо захитали головами.
Адже, як не як, у Кримінальному кодексі України існує стаття 370 під назвою «Провокація хабара», і те, що пропонується, може коштувати працівникові міліції від трьох до десяти років позбавлення волі. Певно, мають рацію ті, хто зауважив, що треба на законодавчому рівні закріпити право співробітників правоохоронних органів провокувати хабар. І от минулого тижня у Верховній Раді зареєстровано законопроект про внесення поправок до згаданої статті, які практично декриміналізують провокацію одержання хабара.
Нагадаємо диспозицію ст. 370 ККУ: «Провокація хабара — це свідоме створення службовою особою обставин і умов, що зумовлюють пропонування або одержання хабара, щоб потім викрити того, хто дав або взяв хабар». Пояснимо доступніше — йдеться про два види провокації: давання і одержання.
Провокація пропонування з метою подальшого викриття — це, скажімо, коли працівник ДАІ натякає спійманому за порушення водієві, що за відкуп він не складатиме на нього протоколи. А коли отримає гроші, ловить «хабародавця» за руку і пише на нього рапорт.
Провокація одержання — це навпаки, коли якому-небудь чиновникові натякають на винагороду за вирішення певного питання, добиваються згоди, домовляються про суму, а потім ловлять «на гарячому» за отримання хабара.
Так от, проектом пропонується вилучити згадку про одержання, залишивши тільки пропонування.
Узагалі дискусію навколо декриміналізації провокації хабара можна було б назвати бурею у склянці води, якби у неї, крім мінусів, не було плюсів.
Отже, спочатку про мінуси.
По-перше, протягом двох останніх десятиріч щороку реєструють не більше одного злочину, передбаченого ст. 370 ККУ, а то буває й жодного. Рідко яка кримінальна справа доживає до суду, бо зазвичай її закривають у зв’язку з амністією чи з інших причин. По-друге, усі злочини, пов’язані з одержанням хабара (їх щороку реєструють дві-три тисячі), викривають методом провокації.
Погодьтесь, будь-яка операція із затримання хабарника є свідомим створенням обставин і умов, що зумовлюють одержання хабара, щоб потім викрити того, хто взяв його. Адже коли оперативники посилають бізнесмена до чиновника, споряджаючи його міченими купюрами і диктофоном, вони роблять те, що формально містить ознаки діяння, передбаченого ст. 370 Кримінального кодексу України.
Чому ж їх усіх тоді не тягнуть до буцегарні? Та тому, що вони діють відповідно до іншого закону — «Про оперативно-розшукову діяльність». Там, зокрема, є правильні ст. 6 і 9, де йдеться про підстави для оперативно-розшукової діяльності й гарантії законності під час їхнього проведення. Наприклад, підставою є інформація про осіб, які готують злочин. Тобто приходить до міліції чи спецслужби бізнесмен, каже, що якийсь чиновник вимагає у нього хабар, і це є підставою для проведення відповідних заходів.
Далі відкривають оперативно-розшукову справу, постанова про порушення якої підлягає затвердженню начальником органу. Потім складають план проведення заходів, який теж затверджується ким треба і реєструється де треба. Існує ще чимало формальностей, котрі розголошувати не варто, але якщо усі вони дотримані згідно із законами та інструкціями, то операція, яку проводять оперативники, вважається не провокацією хабара, що карається законом, а викриттям хабарника, яке вітає і заохочує суспільство. І якщо в Україні в середньому за рік реєструють дві тисячі випадків викриття фактів одержання хабара і лише один випадок його провокації, то це свідчить про те, що оперативники в переважній більшості випадків дотримуються формальностей.
Таким чином, стає зрозумілим, що на кількість виявлених хабарників суттєво не вплине ні певне коригування ст. 370 ККУ, ні навіть її повна ліквідація. А от репутацію трішечки «підмочити» може. Варто нагадати, що навіть за радянських часів у Кримінальному кодексі УРСР у редакції 1960 року була ст. 171 під такою самою назвою «Провокація хабара», якою передбачалась кримінальна відповідальність за обидві версії цього діяння: у випадках як пропонування, так і одержання. Для провокаторів давання хабара і провокаторів його одержання. Тож у разі ухвалення запропонованих поправок критики отримають підстави стверджувати, що кодекс тоталітарних радянських часів більшою мірою обмежував можливості каральних органів, а значить був гуманнішим, ніж нинішній, народжений у демократичні часи.
Тепер про плюси.
Наша демократична дійсність породила такий, не знаний за радянських часів, феномен, як наявність нерозкритих злочинів за фактом одержання хабара у зв’язку з невстановленням особи зловмисника. На перший погляд, це може здатися нісенітницею: якщо чиновника спіймали «на гарячому», яке тут може бути невстановлення особи зловмисника?
На практиці це відбувається приблизно так: посадовця затримують, вилучають у нього мічені купюри з написом «хабар», порушують кримінальну справу, але він пише, що стосовно нього мала місце провокація хабара. В таких випадках прокуратура, звичайно, повинна провести перевірку, чи була у діях оперативних працівників провокація, чи не було. Так вимагає закон. А от скільки триватиме ця перевірка і які вона дасть результати, залежить від того, чи зуміє хабарник знайти «спільну мову» з прокурором.
Коли зуміє — слідчий покладе справу у «довгий ящик», тоді вийде, що кримінальну справу порушено, але зловмисник до кримінальної відповідальності не притягнутий і від виконання посадових обов’язків не відсторонений. Нібито і спійманий за руку за хабарництво, однак продовжує ходити на роботу, ніби нічого не сталося. Формально вважається, що особу зловмисника не встановлено, а фактично прокуратура тримає посадовця у «підвішеному» стані, від чого її деякі конкретні працівники мають для себе особисто яку-небудь користь. Як правило, у грошовому вимірі.
Таких випадків не так багато — близько п’яти відсотків зареєстрованих фактів одержання хабара, проте їхня частка з року в рік зростає і це не може не викликати занепокоєння. Отже, декриміналізація провокації одержання хабара ліквідує суттєву зачіпку, яка дає змогу хабарникам перешкоджати розслідуванню справи. І в цьому сенсі ухвалення поправок до ст. 370 ККУ можна лише вітати.
Юрій КОТНЮК
також у паперовій версії читайте:
- СБУ СПІЙМАЛА ШПИГУНІВ
- ХРОНІКА ПРИГОД
- ВИКРИТО МІЖНАРОДНУ ПОРНОМЕРЕЖУ
назад »»»