ФАЛЬШСТАРТ АБО ФАЛЬШФІНІШ? ЧИ СПРАВДІ МОЖНА ВИКРИВИТИ РЕЗУЛЬТАТИ ГОЛОСУВАННЯ
Один із головних аргументів, які упродовж підготовки до другого туру президентських виборів лунали зі штабів обох кандидатів, зводився до того, що конкуренти готують тотальні фальсифікації, розуміючи неминучість власної поразки. Слідкуючи за тим, як відбувалась підготовка до цього самого другого туру, можна спрогнозувати, що наміри дещо підкоригувати реальні результати справді матимуть місце. Тож на перший план нині виходить питання: наскільки потенційні фальшування можуть вплинути на результати волевиявлення?
Річ у тім, що п'ять років тому звинувачення в масштабних фальсифікаціях стали причиною Помаранчевої революції й визнання Верховним Судом результатів другого туру недійсними. Відтоді хоча й спливло чимало води, мало що змінилося. Скажімо, довгоочікуваного реєстру виборців в Україні як не було, так немає й досі. А до виборчого закону, за яким відбувається нинішнє волевиявлення, хто тільки не висловлював претензій... Отже, чому б, принаймні, не спробувати проаналізувати потенційні загрози нашого вибору?
Напередодні 17 січня чи не найбільше нарікань з боку прихильників Юлії Тимошенко викликала, по суті, необмежена можливість так званого голосування «на дому». Дивно, що фракція БЮТ забила на сполох лише незадовго перед першим туром. Бо влітку, ухвалюючи нову редакцію виборчого «бестселера» спільно з Партією регіонів, бютівців нібито цілком усе влаштовувало.
Застереження тоді висловлювали представники інших політичних сил, зокрема й блоку Литвина. Хоча нині очевидно: «литвинівці» неабияк помстилися бютівцям за те літнє нерозуміння. Достатньо згадати хоча б голосування «литвинівців» за відставку Юрія Луценка з посади міністра внутрішніх справ. Причому саме відомство пана Луценка ще до цього голосування виявило тисячі фактів підробних заяв громадян, котрі, буцімто, просять голосувати вдома. Переважна більшість їх — жителі східних і південних регіонів, де позиції Януковича явно переконливіші.
Тож як можна потенційно сприяти фальсифікаціям у результаті «домашніх» голосувань? Передовсім варто наголосити, що Центрвиборчком у своєму недавньому роз'ясненні знову повідомив окружні комісії: вимагати медичну довідку в тих, хто воліє волевиявитися за місцем власної реєстрації, необов'язково.
Можна спрогнозувати, що маніпуляції 7 лютого справді відбуватимуться. Як свідчать обізнані люди, найчастіше вони проходять так. Кілька членів виборчої комісії (котрі теоретично мають представляти різних (!) кандидатів, однак на практиці це перевірити нелегко) виїздять за заздалегідь визначеними адресами. Під час таких вояжів може відбутися, скажімо, заміна урни на таку саму, лише з «правильно» заповненими бюлетенями. Не кажучи про такі «дрібниці», як тиск на виборця або вкидання додаткових бюлетенів дорогою...
Другий спосіб фальсифікацій зводиться до того, що бюлетені, відповідно заповнені, поміщають до урн заздалегідь. Щоправда, нині використовувати цю схему складніше. Адже понад п'ять років, як виборчі скриньки прозорі. Перші відвідувачі дільниць, а також спостерігачі можуть помітити щось підозріле. Однак доводилося чути, що подекуди й досі вдається користуватися таким способом махінацій. Скажімо, попередньо провівши відповідну роботу зі спостерігачами.
По-третє, деінде варто остерігатися можливих провокацій. Пригадуєте весну 2004 року та вибори міського голови Мукачевого, що на Закарпатті? «Обкатка» цього методу відбувалася саме там. Коли стає очевидно, що певний претендент не отримує бодай очікуваного мінімуму на конкретній дільниці, можна влаштувати масові порушення виборчого законодавства.
Для цього придатні будь-які методи, скажімо, пошкодження виборчих скриньок, втручання у діяльність комісій, а то й організація бійок. Усе це потрібно з єдиною метою — домогтися визнання виборів на цій конкретній дільниці недійсними. Чи самою комісією, чи згодом — у судовому порядку. А відтак частково «знекровити» конкурента.
Ще один спосіб, котрий, за свідченням експертів, був поширений навіть 17 січня (попри загалом позитивні відгуки про голосування цього дня) — це вимикання світла. Такий механізм можна застосувати як безпосередньо під час волевиявлення, так і згодом, коли підраховують голоси. Причому цю хитрість можна використовувати як на дільницях, так і в територіальних виборчих комісіях. І спробуй-но підкопатися: електрика не витримала напруги! Пояснення хоча й банальне, але у своїй більшості дієве.
Показово, що, скажімо, у Києві 17 січня на деяких дільницях у Шевченківському районі світло зникло після 20.00. А в Маріуполі, за свідченням журналіста одного з інтернет-видань Вадима Новоселова, електрика зникала «віялом» — на півгодини в одному районі, потім приблизно на стільки ж — в іншому.
П'ятий спосіб впливу на результати голосування також широко відомий з часів президентської кампанії-2004. Це використання так званих мертвих душ. Як не парадоксально, але чинним законом не передбачено дієвих методів боротьби з таким явищем. На думку багатьох експертів, це пов'язано передовсім зі згадуваною відсутністю реєстру виборців.
Отже, на етапі складання (чи перевірки) списків можна спробувати дописати певну кількість неіснуючих громадян. Зрозуміло, що згодом за них голосуватимуть члени виборчих комісій, відповідно простимульовані штабами. Власне, прийшовши на дільницю, будь-кому не зайве уважніше поглянути на списки, чи не з'явилися у вас, бува, якісь невідомі «родичі» чи однофамільці, про наявність яких ви досі, як мовиться, ні сном, ні духом...
Різновид цього способу — збереження в списках людей, котрі вже померли. Зрозуміло, за певної проведеної роботи голоси таких «виборців» також можуть потрапити до виборчих скриньок.
Фактично за цим сценарієм можна спробувати скористатися ресурсом громадян, котрі на вибори не прийшли. Цей різновид може спрацювати, враховуючи раннє настання темноти і далекі від ідеальних погодні умови. Скажімо, десь після 19.00, бажаючи поповнити електоральну скарбничку визначеного кандидата, охочі до фальсифікацій можуть «ненароком» укинути бюлетені за тих, хто в цей час спокійнісінько «лежить удома на печі».
На жаль, потрібно остерігатися підтасувань і під час підрахунку голосів. Деякі схеми можуть бути застосовані винятково після закриття виборчих дільниць. Найдієвіший — фальшування виборчих протоколів. Усі наведені приклади хоча й свідчать про недбалість фальсифікаторів, усе-таки мають більш локальний характер. А можливість підтасування протоколів носить набагато загрозливіший характер.
Механізм таких махінацій полягає в тому, щоб замінити протокол на інший, де буде внесено діаметрально протилежні дані про результати голосування. Як відомо, офіційні результати волевиявлення встановлюються на підставі даних таких протоколів. Тож чим більше їх буде сфальшовано, тим віддаленішими від реальності будуть результати.
Звичайно, не можна твердити, що 7 лютого ми, що називається, приречені на фальсифікації. Багато залежатиме як від членів виборчих комісій, так і спостерігачів. Утім, найбільш неприємно у цій ситуації чути надокучливі обіцянки обох сторін «відстояти істинність волевиявлення громадян». Хто-хто, а кандидати та їхні штаби мають на цю проблему аж надто тенденційний погляд. Тому так і хочеться вигукнути: бережи нас, Боже, від таких «оберегів»! Ліпше самим нам подай хоч трохи мудрості перед черговим доленосним вибором. Банально? Можливо. Але не банальніше, ніж досі, через майже двадцять років Незалежності знову й знову стикатися з вибором доленосним...
Руслан ІВАНІВ
також у паперовій версії читайте:
- НІ ОДРУЖУВАТИСЯ, НІ РОЗЛУЧАТИСЯ...
- МОРОЗИ ЩЕ ПОВЕРНУТЬСЯ
- УКРАЇНСЬКИЙ АЛФАВІТ — ЛАТИНИЦЕЮ
- ЕКСПЕРТ ПРОРОКУЄ ЗАТЯЖНЕ ПРОТИСТОЯННЯ
назад »»»